"На граніживого і мертвого"
Глава 23. Том1ПЕРЕВІРКА РЕЗЕРВНОЇ ЧАСТИНИ МОЗКУ
Петро Микитович, приїхавши на роботу, взяв типові проекти будинків та розрахунок витрат потрібних матеріалів і пішов у відділ кадрів.
– Доброго ранка, Поліна Петрівна. Давайте підрахуємо загальну площу житла згідно поданих заяв.
– Я вже встигла підрахувати, – сказала вона і дала йому аркуш із цифрами.
Загальна площа складала чотири тисячі шістсот двадцять квадратних метрів.
Такій площі відповідав типовий чотирнадцятиповерховий, на вісімдесят три квартири будинок.
На той час на заводі працювало: 6 токарів та 3 фрезерувальника; 5 слюсарів-монтажників;3 столяра; 4 прибиральниці; 2 електрика; 2 сантехніка; 3 конструктора; головний бухгалтер; 2 бухгалтера; 2 трудовика; 2 плановика; 2 постачальника; 2 кадровика; завідуюча хазяйством; комірник; 5 охоронників; 4 пічника газової котельні; 3 повара; поліграфіст; 2 електрозварника; диспетчер заводу; 3 водія автомашин та 2 машиніста потягу; кранівник; садовник; головний механік; головний технолог; головний економіст; головний науковець; головний конструктор; головний електрозварник; копіювальник; 4 начальника цехів – токарно-фрезерного, монтажного, транспортного та наукового; начальник відділу міжпланетного Інтернету; завідуючий наукової лабораторії; завідуюча друкарнею; редактор; секретар приймальні; головний інженер та директор заводу. Всього працюючих на заді було вісімдесят один чоловік і кожен із них написав заяву. Згідно розробленого вчора Петром Микитовичем кошторису цей будинок коштував двісті двадцять п’ять тисяч шістсот доларів. Сорок вісім доларів за один квадратний метр. В той час, як на ринку житла один квадратний метр коштував від двохсот до п’ятисот доларів.
Підібравши типовий проект для такої кількості працюючих, Петро Микитович та Поліна Петрівна пішли до директора завода на обговорення.
Сергій Никифорович розглянув зовнішній дизайн і креслення майбутнього будинка. Йому сподобалося планування і він ухвалив цей проект.
– Тепер підберіть, згідно заяви, площу, розставте кожному номер його квартири і оголосіть, щоб кожен прийшов познайомитися зі своїм житлом ще до зборів, які проведемо завтра після обідньої перерви. Можете іти, – запропонував Сергій Никифорович.
Петро Микитович і Поліна Петрівна зайшли в кабінет. Петро почав їй диктувати прізвища та ініціали потенційних новоселів та розмір житла з кожної заяви, а Поліна Петрівна друкувала на комп’ютері. Віддрукували в алфавітному порядку примірник і стали кожному підбирати і проставляти в примірнику кількість житла згідно заяви та підібраного в межах заяви, собівартість одного квадратного метра житла та вартість квартири. Потім віддрукували єдиний список, в якому було видно: прізвище, ім’я та по батькові; номер квартири; житлова площа квартири по заяві та підібрана; вартість будинку; вартість одного квадратного метра житла по собівартості і ринкова вартість та вартість кожної квартири по собівартості і графа для підписа на згоду.
Об одинадцятій годині Петро Микитович і Поліна Петрівна з готовими списками вже сиділи в кабінеті директора заводу.
– Швидко ви впоралися, – похвалив Сергій Никифорович. – Тоді збори проведемо сьогодні за схемою, яку вже випробували – після обідньої перерви.
Петро Микитович пішов на своє робоче місце і став знову телефонувати у районний відділ міністерства юстиції, щоб дізнатися, чи готовий дозвіл на відкриття міжпланетного Інтернета. Поліна Петрівна стала займатися підготовкою зборів. Вона зайшла в диспетчерську, записала на аркуші паперу коротенький текст оголошення. Коли ішла до себе, то в заводських динаміках вже лунало: «Увага! Увага! Увага! Сьогодні після перерви на обід, о тринадцятій годині десять хвилин почнуться заводські збори по житловому питанню. Явка обов’язкова».
Кожен, почувши таку об’яву працював із особливим натхненням і чекав початка зборів. Диспетчер перед обідньою перервою ще раз повторив це оголошення, потім ще декілька разів. У Поліни Петрівни як в організатора зборів лежав на столі розроблений сценарій, інші необхідні для проведення такого захода документи.
Люди потроху збиралися у залі. Вона обвела ряди зором. Жодного порожнього місця вже не було. Поліна Петрівна підвелася, взяла дзвінок і сповістила ним про початок зборів. Коли гомін в залі затих, зачитала список кандидатів у президію та назвала прізвища пропонованих головуючого і секретаря президії зборів. Присутні дружно проголосували за весь список. Як це буває в таких випадках, головуючий (а ним і цього разу обрали теж Миколу Антоновича) подзенькав олівцем по графину з водою, і гомін зійшов нанівець.
– Слово надається директору завода – Сергію Никифоровичу, – сказав голова президії.
– Шановні співпрацівники! – звернувся до присутніх Сергій Никифорович. – Ми зібралися вже вдруге, щоб детальніше обговорити дуже важливе для нас питання. Це вже друга і, я думаю, остання розмова про вирішення житлового питання. Вже говорили і про те, як незручно добиратися на роботу, і про те, де будуватимемо наш дім, і про те, що житло продаватиметься в кредит на п’ять років. Вам залишалося тільки дати згоду, написавши заяву, в якій слід вказати бажану для вас житлову площу. А наші фахівці мали вибрати сучасний проект, який би задовольнив нас з вами, та розрахувати собівартість всього будівництва і продажну вартість одного квадратного метра житла і в цілому кожної квартири. На даний час ці питання вирішено. Ви написали заяви, а ми взяли проект типового будинку в Інтернеті планети «SS-433», згідно ваших заяв підібрали майже однакову площу. Зараз кожен із вас отримає загальний список, почитає, і якщо згоден, то на загальному списку проти свого прізвища у графі поставить свій автограф, – сказав Сергій Никифорович. А далі, як я вже говорив, візьмемо кредит, організуємо спеціалізоване будівельне управління в структурі нашого завода. Це поки що все, що я хотів вам, шановні, сказати. Дякую за увагу!
Поліна Петрівна загальний список в алфавітному порядку дала крайньому хто сидів у першому ряді. Він по алфавіту швидко найшов себе, звіривши площу житла ставив свій автограф і передавав поруч сидячому. І так передавали загальний список із ряду в ряд іншим аж до кінця.
В залі настала тиша. Крайній відніс загальний список Поліні Петрівні. Коли загальний список було отримано головуючий продовжив збори.
– Хто хоче висловити свою думку? – запитав головуючий і надав слово водію вантажної машини Кіндратові Гнатовичу Перепелиці.
– Я думаю, що всю роботу по розподілу житла виконано вдало. Вартість житла мене теж задовольняє. Отож треба обов’язково брати кредит і починати будівництво. Я схвалюю добродійну ідею нашого директора – Сергія Никифоровича. Велика йому вдячність, – піднесеним тоном сказав Перепелиця і під задоволені оплески пішов на своє місце.
– Слово надається кухарю Валентині Світлячок, – сказав головуючий.
– Що тут говорити. – Будувати треба, не відкладаючи, поки не перекипіло. Я розумію – це не борщ варити... Потрібні спеціалісти. Але я думаю, що справжні фахівці знайдуться. Он скільки таких безробітних. Дамо об’яву – прийдуть аж бігом. Я теж щиро вдячна за цей сюрприз Сергію Никифоровичу – за батьківську турботу.
– Слово надається головному механіку заводу Олексію Вікторовичу Носулько, – продовжив обговорення головуючий.
– Шановні співпрацівники, ми всі підписали список на житло. Бачимо турботу про кожного з боку керівництва. Сподіваюся, що мине небагато днів і у нас з`явиться нова нагода зібратися, поговорити про освітлені сонячним промінням нові квартири. Мабуть, треба поставити на розмовах крапку і взятися за справу, – пафосно закінчив короткий виступ Олексій Носулько і в супроводі гучних оплесків пішов на своє місце.
– Хто ще бажає виступити? – запитав головуючий. – Підніміть руку.
Немає. Тоді виношу на голосування пропозицію Олексія Носулько і голосуємо за прийняття рішення по будівництву житла. Хто за?
Лічильна комісія швидко впоралася і надала підрахунок голосів.
– Пропозицію прийнято одноголосно. Рішення по будівництву житла ухвалено зборами, а тепер – ходімо ще попрацюємо, – промовив головуючий і закрив засідання зборів.
До кінця робочого дня залишалося більше двох годин.
Петро Микитович поїхав у відділ міністерства юстиції – забрати дозвіл на відкриття на заводі міжпланетного Інтернету.
Головний бухгалтер Олена Василівна поїхала в банк оформлювати кредит на спорудження житла, а Поліна Петрівна поїхала на біржу праці, щоб підшукати для будівництва гарних фахівців.
Олександр Андрійович вирішив ще раз перечитати вже готову математичну модель на передачу і прийняття почуття. А його «Снігова королева – Сніжана Вікторівна почала дописувати комп’ютерну програму по третій частині математичної моделі з цієї ж проблеми. Микола Антонович теж дописував специфікацію до креслення на нове комп’ютерне устаткування по передачі і отриманню почуття.
– Так, хлопці та дівчата, трудовий день успішно закінчився і я прошу тебе, Сніжана, прочитати вірш про любов, – сказав Микола Антонович.
Сніжана прочитала такий вірш:
НОВОРІЧНИЙ ЦІЛУНОК
Ми в лісі одні – під ялинкою вдвох,
Лиш Місяць у небі бананом висить!
В цю ніч нам дає подарунки сам Бог:
У тебе на віях сніг сріблом блищить!
Ланіти твої – як троянди зорять,
Мов маки – уста в поцілунку цвітуть, –
Мелодії в душах любов’ю звучать –
Серцям почуття новорічні несуть!
В твоїх почуттях – поцілунки палкі,
У наших серцях їх смак чари творить!
В коханні вони – над усе є тривкі,
В обіймах любов – як той порох горить!
Ми в сніжному плесі, де холод заліг –
В сосновім гаю від цілунку твого
Навколо ялинки розтанув весь сніг,
Бо цей поцілунок горів – як вогонь!
– Гарний вірш. Були б всі отакі дівчата, – сказав усміхаючись Микола.
Так непомітно для всіх працівників підкрадався кінець робочого дня.
23.08. – 25.08.2013.
м.Дніпропетровськ, 20.08 – 24.08.2013 р.