На грані живого і мертвого
глава 15, том 2АЛГОРИТМ ПОШУКУ ДУШІ
Олександр Андрійович та Микола Антонович дійшли висновку, що складання алгоритма спілкування з душею треба призупинити та створити спочатку алгоритм пошука душі і зв’язку з нею, а потім створити алгоритм спілкування з душею і, об’єднавши їх написати єдиний повний алгоритм: «Спілкування з душею людини» та приступити до нового складання єдиної математичної моделі. Вони стали думати над новим варіантом складання словесного алгоритма пошука душі і спілкуванню з нею. Сніжана Вікторівна готувала для державного Інтернета погоду на наступний тиждень і, передавши у відділ заводського Інтернета, стала писати вірш навіяний Василиною Григорівною, а Василина Григорівна вивчала мову програмування.
Микола Антонович вже знав, що склад і структура нуклеїнових кислот були відомі ще в 1953 році. Самим головним було те, що американськими вченими Уотсоном і Кріком по аналогу шарикової моделі для створення репараційної і реплікаційої молекули був розроблений алгоритм репараційної і реплікаційої моделі, яка об’ясняла механізм генетичної записі і спосіб передачі інформації в генетичній записі нащадкам. Микола Антонович подумав: «Якщо так звана реплікаційна модель, яка об’яснила механізм генетичної записі і спосіб передачі інформації в генетичній записі нащадкам, то для пошуку координати місця знаходження душі можна теж використати шарикову модель розума так як душа постійно мешкає в атомному тілі розума. «Якщо так звана реплікація, якою володіють тільки нуклеїнові кислоти, має здібність відбудовувати та відтворювати нові структури – тіла молекул, то тільки атоми нуклеїнових кислот притаманні Вищому Розуму, який сотворив Вселену І ця властивість притаманна всьому живому на Землі. І тільки Вищий Розум може творити чудеса реплікації. А це значить що атоми розума людини в її мозку складаються з атомів нуклеїнових кислот. А раз так, то розміри атомів нуклеїнових молекул, відстань між атомами та кути між ними в молекулі на цей час вже відомі, то треба тільки завести їх в пам`ять електронно комп’ютерного устаткування. Розум знає прізвище померлої людини і місце знаходження душі, бо він відчуває і сприймає електронно-магнітну частоту коливання своєї душі. І тоді треба в пам’яті розума творити реплікаційну модель розума і настроївшись на його електронно-магнітну частоту коливання робити через Машину Часу запит і встановити місце знаходження душі. А тоді, знаючи координату душі розробити математичну модель пошуку душі і математичну модель спілкування з душею і потім розробити єдину математичну модель спілкування і вийти на зв’язок з душею. Але для цього треба задіяти нами виготовлений спеціальний електро-магнітний прилад. Цей прилад у клітинах мозка буде створювати штучну модель штучних атомів розума тотожних атомам розума. Структура цих штучних атомів поруч з атомами розума буде використана як антена і буде сприймати від атомів розума ним дубльовану інформацію душі, щоб з нею далі почати спілкуватися. А щоб почати спілкуватися, то треба задіяти з приладом по створенню штучних атомів розума ще два прилади. Це: електронно-магнітний пошуковий ультразвуковий прилад із декількома різно-частотними спектрами коливання ультразвукової хвилі та ще прилад магнітно-резонансної томографії по скануванню душі з виводом інформації на монітор. Ці два прилади будуть зчитувати інформацію з атомів розума через антену із штучних атомів розума. Таким чином, написавши такий алгоритм пошука душі, а потім по ньому, створити математичну модель і, приєднавши до неї математичну модель зв’язку з душею вже можна буде продовжити розробку єдиної математичної моделі «Спілкування з душею». Так вирішив Микола Антонович і зателефонував Олександру Андрійовичу. Олександр Андрійович був дома. – Привіт, друже. Що робиш? Кажеш нічого. Тоді я зараз до тебе прийду, – повідомив його Микола Антонович. Олександр Андрійович повів його в робочу кімнату. Сніжани Вікторівни дома не було. Вона у суботу возить у місто свого синочка Олежка на уроки англійської мови. Олександр Андрійович приготував чай і в них зав’язалася наукова розмова. – Олександр Андрійович, до мене прийшла думка, що двигуном еволюції Вселеної є атоми нуклеїнових кислот із яких створений Вищий Розум і Вища душа, яка знаходиться в його структурній оболонці. Вони мають здібність творити цю так звану реплікацію, і створюють любу реплікаційну модель на всі процеси, які відбуваються як у Вселеній так і тілі людини. – Таким чином ти, Микола Антонович, хочеш сказати, якщо розум живої людини буде ідентично володіти всім тим чим володіє Вищий Розум, та враховуючи те, що у Вищому Розумі втілена Вища Душа, то виходить, що і в розумі людини так же знаходиться її душа, тобто – в мозку людини, – підтвердив Олександр Андрійович вірність думки Миколи Антоновича. – Залишається нам тільки дістати інформацію про розміри діаметру атомів нуклеїнової кислоти та розміри градусу кутів між ними в молекулі. Потім написати три математичні моделі: математичну модель створення штучної атомної моделі розума; модель штучних атомів розума; модель спілкування з душею. А потім, об’єднавши їх розробити єдину математичну модель: «Спілкування з душею», – закінчив думку Микола Антонович. З міста приїхали з уроків Англійської мови дружина – Сніжана Вікторівна та синок – Олежик.
Микола Антонович, поздоровався з ними.
– Ти, Микола, мабуть приїхав до нас, щоб я тобі прочитала вірші? – усміхаючись запитала вона – Вгадала?, – додала вона.
– Не вгадала, – відповів Микола Антонович. – А якщо є нові вірші і ти прочитаєш, то я буду радий. Почитай будь ласка, – попросив він.
– Якщо просиш то прочитаю, – погодилась Сніжана Вікторівна. – Зачекай трішки поки я наведу жіночий марафет, – додала вона.
– Добре, – відповів Микола Антонович і став дебатувати з Олександром Андрійовичем про Вишу Душу та Вищий Розум Вселеної.
– Так, хлопці, послухайте вірші, а потім продовжите свою розмову. – Ми вже закінчили. Читай, – сказав Олександр Андрійович. Сніжана Вікторівна стала читати такі вірші:
ПОВІСТЬ ЛЮБОВІ
Ми у нашому парку з тобою гуляємо
Бо найкраще немає інтиму – ми знаємо!
І для нас із тобою в цім парку бува,
Що про нашу любов соловейко співа!
Про кохання завзято вже повість ти пишеш,
Що любов у нас нашою долею дише…
…Ти сказав, що в коханні я в тебе свята
У любові тріумф – це закохані повністю!
Тож мій, любий, описуй ти прозою так,
Щоб в сюжеті, як квітка, цвіла я в цій повісті!
ЄДИНА МАТЕРІЯ СВІТУ
Одні помирають, а інших
Народжують в чулому світі,
Земля ж ані менша, ні більша
По масі своїй на орбіті.
Комети хвости відкидають,
Згорає у космосі зірка,
Галактики навіть зникають,
У чорну впадаючи дірку...
Де б взяти мені за основу
Єдину матерію світу,
Щоб дати поезії слово
На самій душевній орбіті!
– Хороші філософські вірші. Дякую тобі, Сніжана, – сказав Миколи Антоновича і похвально, прокоментувавши вірші пішов додому.
23.11. – 25.11.2014
м.Дніпропетровськ, 29.11.2014