На грані живого і мертвого
глава 12 том 3урочистий день
Прийшов час, коли щоденну рутинну роботу людина знову замінила на творчість. Пройшло шість років після одруження Олександра Андрійовича та Сніжани Вікторівни.
Прийшов перший вересневий день. Ранковий вітрець приніс озонову свіжість Дніпра. На шкільному дворі зібралися мешканці Вишгородського району. По одну сторону батьки, а по другу – діти. Дві групи першокласників вишикувалися в дві лінійки. Коло них вчителі школи з директором школи, та спеціалісти завода з директором завода. Грає урочиста музика.
Музика стихла. До мікрофону підійшла Василина Григорівна.
– Шановні батьки та діти, я від імені вчительського колектива і сама вітаю вас із таким урочистим днем, який на все життя залишиться у пам`яті і бажаю міцного здоров’я та довголіття, – сказала Василина Григорівна.
Включили музику. Співала Ані Лорак. Вона виконала пісню: «Перший раз в перший клас».
Виступив завідуючий школою Степан Петрович, який багато розповідав про сучасну виховну роботу.
– Зараз шановні діти для вас і про вас відома поетеса – член Національної спілки письменників України Сніжана Світозаренко, яка працює на нашому заводі прочитає вірш, – сказала Василина Григорівна.
Сніжана Вікторівна підійшла до мікрофона і стала читати такі вірші:
Лисенко Маргариті Віталіївні
ПРЕДКОВІЧНІ ЗВУКИ
Підроста немовля колискової мови,
Пізнає з материнської ласки цей світ –
Набирається сили, вивчаючи слово
І формує в собі підсвідомості квіт!
Підроста немовля і вигукує: «Мамо!»
Про життя – це найперше улюблене слово!
А вже потім і «Папа!» озвучить так само…
Неповторні вони – найрідніші у мові!
…Ну а другі слова – це мій милий, мій любий!
Доленосні вони найпростіші і вічні –
Їх озвучили предки, як символ, у шлюбі…
Бо ці звуки найкращі – вони предковічні!
Лисенко Маргариті Віталіївні
МОВ СОНЯЧНИЙ СХІД
Аж доки на світі існує родюча Земля,
То доти людина під зіркою креслить свій шлях…
Орбіта її надзвичайно складна і проста:
До першого класу — вона вундеркіндом зроста!
А потім у душу її поселивсь педагог
Й навчив із життям провести діалог!
Так врешті з’явивсь не букварний, а вчений народ —
В бутті й спілкуванні надійний, могутній оплот!
І кожному світить в житті своєрідна Зоря,
Яка для всіх спільна й, мов Сонячний схід, з Букваря!
Лисенко Маргариті Віталіївні
ЮНІСТЬ
Коли вже скакалку дитинства змінив поцілунок,
І млосно втішалась душа від пізнання твого –
То юність любов трепетливу дає в подарунок,
Щоб в серці, мов кров, протікав почуттєвий вогонь!
Ти руку його у своїй, мов у теплім гніздечку держала,
І блиск на устах миготів, мов любові роса –
Ти вся від бажання, мов листик зелений, дрижала,
І тихо гойдалась в чеканні руденька коса!
Як птаха, у космос твоє почуття полетіло –
То крила кохання до інших галактик звели!
Цнотливо і ніжно від цього драгліло все тіло –
Влюбившись, ви вдвох під гіпнозом любові були!
Закінчилися оплески.
– Зараз, шановні ми дамо дзвоник учню першого класу групи «А» Сізовському Ігорю Віталійовичу, його бабушка Даценко Ольга Іванівна працює в нас на заводі прибиральницею, – повідомила Василина Григорівна.
Завуч школи поніс йому дзвоник і попросив озвучити час, який урочисто закликає за парти на початок заняття.
Ігор подзвонив і учні пішли в свої класи.
Учні одинадцятого класа теж стали заходити в свій клас, в якому вже сиділа за столом викладач англійської мови Фаїна Марківна і з нею розмовляв Микола Антонович, а Петро Микитович знімав їх відеокамерою.
– Тоді, Фаїна Марківна, ми пішли і чекаємо вас після закінчення вашого уроку, – сказав Микола Антонович.
Микола Антонович зайшов до Василини Григорівни.
– Василина, приходь із Фаїною Марківною після закінчення уроку.
Микола Антонович та Олександр Андрійович приготували для Фаїни Марківни кремнієвий шоломофон і стали на неї чекати.
Першою прийшла Фаїна Марківна. Вона стала розглядати приміщення. Її приємно вразила куполоподібна стеля, яка нагадувала їй планетарій.
В цьому планетарії-лабораторії розміщено комп’ютерне устаткування. На стінах і на куполоподібній стелі лабораторії розташовані відео табло в певному порядку, залежно від небесних світил у космічному просторі.
Закривши штори, Олександр Андрійович сів на своє місце. Загорілися індикатори простору Сонячної галактики. Зовнішні носії пам’яті електронно- комп’ютерного устаткування наповнювали свої монітори інформацією міжпланетного Інтернета. На табло векторного зв’язку стала зринати інформація будь-якою мовою, будь-якої планети. Фаїну Марківну це дуже заці-
кавило. Хто міг у Всесвіті знати всі мови, в тому числі її та українську.
– З якої ж планети висвітилася інформація українською мовою? – запитала Фаїна Марківна.
– Це із планети «SS – 344» повідомляють, що близь їхньої планети пройшов невеликий метеоритний дощ, – відповів Микола Антонович.
– Як у вас тут цікаво! – радісно промовила Фаїна Марківна.
– Зараз буде для нас з вами, Фаїна Марківна, ще цікавіше, – повідомив Микола Антонович. – Для спілкування з Ісусом зараз Олександр одіне вам на голову шоломофон. Він заміряє довжину та частоту електромагнітних хвиль які випромінює ваша резервна частина мозку і які існують в ефірі. Потім у шоломофоні через ультразвуковий електрично-магнітний датчик вирівняє розмір електромагнітних хвиль ефіра з розміром електромагнітних хвиль резервної частини вашого мозку. Інформація, яку ви почуєте у шоломофоні буде зринати і на табло комп’ютера. Це все буде відбуватися автоматично по нашій автоматизованій комп’ютерній програмі. Ваша, Фаїна Марківна, задача полягає в тому, щоб ви читали в слух вже переведену інформацію на українську мову із мови івриту чи то арабської, або мови ідиш. яка буде зринати на табло комп’ютера. І робили те, що ми будемо казати по ходу експеримента.
Фаїна Марківна оділа шоломофон на голову і Олександр Андрійович, провів всі необхідні процедури.
В лабораторію зайшла Василина Григорівна.
– Ти, Василина Григорівна, прийшла вчасно, – сказав Олександр Андрійович. – Ми включаємо Машину Часа ув’язану з існуючим електронно комп’ютерним устаткуванням і виходимо на зв`язок із душею Ісуса Христос. Ви, Фаїна Марківна, повинні зробити запит на мовах івриту, ідиш та на арабській мові по тексту, який зараз появиться на табло комп’ютера.
На табло комп’ютера появився запит такого тексту: «Душа Ісуса, обізвися. Це тебе турбують вчені планети Земля. Ми повинні з’ясувати чи це правда, чи кривда яка написана в Біблії про Ісуса. Бо вчені при вивченні Біблії знайшли помітні сліди підробок текстів у декількох місцях. Перше. Чи правда, що написано в Евангеліє згідно СВ. ІОАННА в розділі СВ. ІОАННА 2: «Весілля в Кані Галілейській». На цьому весіллі Ісус із води зробив вино?
Вино – це ж нежива матерія, дії з якою без фізико-хімічних реакцій не відбувається, а не дух та воля, які притаманні тільки живій матерії і, володіючи неймовірним духом та волею ви лікував людей. Друге. Чи правда, що написано в Євангеліє згідно СВ. ІОАННА в розділі СВ. ІОАННА 6: «Чудо нагодування п’яти тисяч людей» описується нагодування п’яти тисяч людей п’ятьма ячмінними хлібинами і двома рибками. І від цієї їжі навіть осталися залишки – дванадцять повних ковшів кусків хліба»?.
Фаїна Марківна стала в слух через задіяну з комп’ютерним устаткуванням відеокамеру перекладати цей текст запиту на трьох мовах. Спочатку на мові івриту, а потім на мовах ідиш та арабській.
Олександр Андрійович зробив запит на всіх ультразвукових частотах, які існують в ефірі.
На табло комп’ютера без затримки почала зринати відповідь на мові івриту і Фаїна Марківна в слух стала її перекладати на українську мову. Її переклад через відеокамеру задіяну з комп’ютерним устаткуванням теж зринав на табло комп’ютера. Текст був такий: «Так, я душа ще живого Ісуса, який шляхом перевтілення із фізичного тіла в астральне тіло залишив фізичне тіло, вийшовши із нього на місці свого розп’яття і, прилетівши сюди знову перевтілився із астрального тіла у фізичне тіло. А зараз з вами буде розмовляти Розум Ісуса, з яким ми як два самостійних матеріально-духовних тіла існуємо в одній атомно-магнітній оболонці». На табло комп’ютера появився такий текст: «Я, Розум Ісуса, давно вже чекаю на вас хлопці та дівчата України. Я, Микола Антонович, дуже часто зчитую твої думки, та думки Олександра Андрійовича і Василини Григорівни і скажу вам, що ви правильно науково обґрунтували своє рішення, що до прочитаного про Ісуса в Біблії. У Вселеній існує планета «Розуму», яка має свою «землю» і своє «небо». «Земля» цієї духовно-фізичної планети складається із різних атомів в основному атомів молекули нуклеїнової кислоти. На цій «землі» Вищий Розум – Бог із своїми виконавцями – ангелами «вирощує» магнітно-енергетичну продукцію для свого «харчування». В цьому так званому небі Вищий Розум черпає енергію для «населення» планети і для існування свого астрального тіла, в якому існують ментальне та вогненне тіла.
Це так зване небо теж складається із різних атомів, в основному з атомів молекули нуклеїнової кислоти і вони плавають вільно в ефірі на кожній планеті, даючи еволюційним шляхом життя, якщо його там ще немає.
На планеті «Розуму» її «земля» обволікається непроникливою оболон-кою із певних атомів. Без відому Вищого Розума через цю електронно-магніту оболонку не проникне ні один атом із ефірного середовища.
На цій планеті «Розум» живе і «Вища Душа», яка теж була створена еволюційним шляхом на протязі безвісті мільярдів років і зараз теж з Вищим Розумом впливає на еволюційний розвиток як неживої матерії так і живої в тому числі і людини. Вищий Розум впливає різними шляхами на еволюційний розвиток людини. Один із самих впливових шляхів – це шлях духовної пропаганди. Пропагуючи можна було вплинути тільки на живу істоту находячись коло неї, а не на якійсь відстані. Я своєю долонею, тобто долонею Ісуса, посилав живій людині свій невідомий мені флюїд фізико-хімічних перетворень в її біологічному тілі. Саме для цього Вищий Розум знайшов мене, як духовно визрілого еволюційним шляхом. Я на той час був наділений всіма здібностями, якими можна було вплинути шляхом фізико-хімічних перетворень тільки на живу істоту находячись коло неї, а не на якійсь відстані. І я прибув на Землю із планети Нібіру шляхом перевтілення із фізичного тіла в астральне, в якому залишились і ментальне й вогненне тіла, а на Землі перевтілився із астрального тіла в тіло фізичне і ходив, лікуючи і оживляючи людей, і розповідав людям про те, як і яке життя може бути на Землі коли вони будуть дотримуватися морально духовних правил. Оживляв я тільки тих які тільки померли, а їх душа та розум, будучи в одній електронно-магнітній оболонці, ще не покинули їхнього тіла і про це взнавала моя душа. Душі я давав вказівки і вона через душу померлої людини оживляла мертве фізичне тіло. Вона говорила душі померлого і та направляла від себе створені моїм флюїдом репараційні (лікуючі) ферменти, які оживляли тіло.
Але на жаль тоді людська Раса була в занепаді і різні релігійні діячі видумали Бога ще до появлення на Землі мене у фізичному тілі. Потім мене – Ісуса, стали використовувати, приписуючи мені всякі нісенітниці і в тому числі, що я, Ісус, – син божий. І повірте мені, що ніякого прибуття Ісуса на Землю не буде, щоб він знову забрав ваші гріхи, як тоді видумали, що Бог не пожалів сина і послав на Землю, щоб викупити гріхи людей. Це видумки релігійних діячів того часу, щоб залякувати людей і стримувати їх від підлих вчинків та від воїн, бо на жаль у варварство стала западати вся цивілізація Землі. Війни на превеликий жаль ще повторюються у суспільствах на різних планетах і на вашій Землі, в тому числі у вас на Україні. В мирі і в злагоді існують цивілізації тридцяти планет в тому числі і вам відомих – це планета Нібіру і планета «SS-344». Тому що ці планети пройшли всі потрібні цикли цивілізації. На цих планетах вже існує соціальний устрій – комуна, який хотів побудувати на вашій Землі Ленін. Так що, не чекайте того райського життя і оживлення всіх померлих, бо тіла померлих давно залишені їх душею та розумом. Треба чекати повної еволюції розвитку людини, а коли вона закінчиться, то народиться не одне покоління, передаючи в своїх генах мрію про краще життя. А щоб воно прийшло швидше і принесло по справжньому видуманий рай треба дотримуватися моральної поведінки та чинних законів. Треба регулювати матеріальні потреби кожного у суспільстві. Доходи олігархів треба зважено обложити податками, а не рівняти їх із малим бізнесом. Для цього треба, щоб Верховна Рада прийняла таке рішення, а президент підписав відповідний наказ..
У Верховній Раді є така людина, але на жаль вона нині не може прийняти таке рішення це – Юля Володимирівна Тимошенко. Це правда! Я давно спостерігаю за всими державами планети Земля в тому числі і за Україною і знаю всіх правителів. У Юлі Володимирівни вже задіяна свідомістю і функціонує резервна частина її мозка, яка володіє найважливішим флюїдом (природною здібністю) розуму – флюїдом стратегічного соціально-політичного бачення, яке Юля Володимирівна вже добротно проявляє на своїй посаді, будучи депутатом Верховної ради. Її флюїд розуму здібний побудувати новий суспільний устрій в Україні – інтернаціональну народну комуну.
При виконанні першочергових задач Юля Володимирівна здатна заздалегідь якісно і результативно зосереджувати і концентрувати державний соціально-політичний дух та фінансовий, матеріальний і людський ресурси. Але вона поки що не має таких важелів, щоб вплинути на зміну олігархічної структури соціального устрою України. Треба чекати на перевибори президента держави, чекати і вимагати від нинішніх правителів створення та затвердження нової конституції.
Я, Ісус Христос, читаю думки Юлі Володимирівни. Вона планує, що згідно закону нової конституції склад Верховної Ради повинен бути не з олігархів, а з чесних трудящих з вищою освітою та певним досвідом і кожна державна установа повинна внести кандидатуру своїх заслужених робітників, той хто набере більше голосів той і буде без ніякої так званої грошової застави займати відповідні державні посади. Але на жаль все, поки що впирається в те, що люди розглядають державні посади, як місце для свого матеріального збагачення і той хто туди пройшов і зараз сидить там ніколи не погодиться за прийняття такої конституції. Прийдеться постійно боротися, чекаючи природної еволюції.
Юля Володимирівна мріє, що коли до влади прийдуть нові чесні і небайдужі до існуючого соціального ладу люди тоді він з ними повинні робити спочатку соціально-побутові реформи. Треба створити при Міністерстві Економіки Комітет цін. Цей комітет повинен перевірити ціни на продукцію широкого вжитку населення. І встановити ціни згідно їх собівартості. Потім перевірити і встановити статистику їх кількісного виготовлення та статистику попиту населення і статистику залишків, а також статистику підвищення цін на залишки, які накопичувалися на складах. Потім на основі цих розробок і згідно законів Нової Конституції України тимчасово закрити такі підприємства і встановити контроль за продажем по собівартості залишків продукції. Потім Юля Володимирівна запропонує олігархам перейти до виготовлення аграрної продукції: створювати фірми по розведенню кролів, нутрій та свиней. Або офіційно перейти до розробки корисних копалин таких як бурштин, який зараз добувається на Україні в середній течії річки Дніпра нелегальним шляхом і вивозиться за кордон. А потім коли весь непотріб буде розкуплений знову дозволити їм його випускати на вирахуваний певний час. А для цього, щоб вести такі звітні рахунки треба створити Держаний Обчислювальний автоматизований центр по збору і обробці такої інформації. Встановити контроль за обов’язковим звітом кожного підприємства, яке повинно надсилати щомісячну інформацію в цей Обчислювальний автоматизований Центр. За невиконання чинних законів Нової Конституції України треба щоб Комітет цін при Міністерстві Економіки готував певні докази для прийняття органами влади відповідного судового рішення з конфіскацією майна.
Доходи олігархів треба зважено обложити податками, а не рівняти їх із малим бізнесом. Для цього треба, щоб Верховна Рада прийняла таке рішення, а президент підписав відповідний наказ. У Верховній Раді є така людина, але на жаль вона нині не може прийняти таке рішення це – Юля Володимирівна Тимошенко. Це правда! Я давно спостерігаю за всими державами планети Земля в тому числі і за Україною і знаю всіх правителів. У Юлі Володимирівни вже задіяна свідомістю і функціонує резервна частина її мозка, яка володіє найважливішим флюїдом (природною здібністю) розуму – флюїдом стратегічного соціально-політичного бачення, яке Юля Володимирівна вже добротно проявляє на своїй посаді, будучи депутатом Верховної ради. Її флюїд розуму здібний побудувати новий суспільний устрій в Україні – інтернаціональну народну комуну.
При виконанні першочергових задач Юля Володимирівна здатна заздалегідь якісно і результативно зосереджувати і концентрувати державний соціально-політичний дух та фінансовий, матеріальний і людський ресурси. Але вона поки що не має таких важелів, щоб вплинути на зміну олігархічної структури соціального устрою України. Треба чекати на перевибори президента держави, чекати і вимагати від нинішніх правителів створення та затвердження нової конституції.
Я, Ісус Христос, читаю думки Юлі Володимирівни. Вона планує, що згідно закону нової конституції склад Верховної Ради повинен бути не з олігархів, а з чесних трудящих з вищою освітою та певним досвідом і кожна державна установа повинна внести кандидатуру своїх заслужених робітників, той хто набере більше голосів той і буде без ніякої так званої грошової застави займати відповідні державні посади. Але на жаль все, поки що впирається в те, що люди розглядають державні посади, як місце для свого матеріального збагачення і той хто туди пройшов і зараз сидить там ніколи не погодиться за прийняття такої конституції. Прийдеться постійно боротися, чекаючи природної еволюції.
Юля Володимирівна мріє, що коли до влади прийдуть нові чесні і небайдужі до існуючого соціального ладу люди тоді він з ними повинні робити спочатку соціально-побутові реформи. Треба створити при Міністерстві Економіки Комітет цін. Цей комітет повинен перевірити ціни на продукцію широкого вжитку населення. І встановити ціни згідно їх собівартості. Потім перевірити і встановити статистику їх кількісного виготовлення та статистику попиту населення і статистику залишків, а також статистику підвищення цін на залишки, які накопичувалися на складах. Потім на основі цих розробок і згідно законів Нової Конституції України тимчасово закрити такі підприємства і встановити контроль за продажем по собівартості залишків продукції. Потім Юля Володимирівна запропонує олігархам перейти до виготовлення аграрної продукції: створювати фірми по розведенню кролів, нутрій та свиней. Або офіційно перейти до розробки корисних копалин таких як бів продукції. Запропонувати олігархам перейти до виготовлення аграрної продукції: створювати фірми по розведенню кролів, нутрій та свине. Або офіційно перейти до розробки корисних копалин таких як бурштин, який зараз добувається на Україні в середній течії річки Дніпра нелегальним шляхом і вивозиться за кордон. А потім коли весь непотріб буде розкуплений знову дозволити їм його випускати на вирахуваний певний час. А для цього, щоб вести такі звітні рахунки треба створити Держаний Обчислювальний автоматизований центр по збору і обробці такої інформації. Встановити контроль за обов’язковим звітом кожного підприємства, яке повинно надсилати щомісячну інформацію в цей Обчислювальний автоматизований Центр. За невиконання чинних законів Нової Конституції України треба щоб Комітет цін при Міністерстві Економіки готував певні докази для прийняття органами влади відповідного судового рішення з конфіскацією майна.
Я зараз при розмові із вами, шановні вчені України і ви, Фаїно Марківна, знаходжуся на одній із планет по імені «Чайколиця» вам ще невідомій теж по завданню Вищого Розума, який і на цій планеті жителями теж став обожнений і названий Богом. Запитань я від вас не чекаю, бо ви самі знаходите на них вірні відповіді. Хай вам щастить поспілкуватися через Машину Часу із феноменами Вселеної в тому числі з екстрасенсами».
Таким побажанням на табло комп’ютера закінчився текст промови розуму Ісуса, тобто самого Ісуса.
– Велике спасибі вам, Фаїна Марківна, за те що ви оказали таку величезну послугу в цьому експерименті, – подякував Микола Антонович. – Приходьте ще до нас коли ми будемо через Машину Часу спілкуватися з пройдешнім, зчитуючи його із ефірного флюїду, – додав Микола Антонович.
– Дякую за ваше запрошення. Обов’язково прийду. Ви ж мене заздалегідь повідомте, – попросила Фаїна Марківна.
– Ви, Фаїна Марківна, залиште нам розклад ваших уроків і ми впишемося у ваш вільний час, – запропонував Микола Антонович.
Фаїна Марківна написала розклад уроків і їм віддала.
– Добре. Чекайте нашого дзвінка. Хай вам Фаїна Марківна щастить!
– Дякую за запрошення та за інформацію, яку я отримала через Машину Часу, – сказала Василина Григорівна і пішла в школу.
Після втілення Миколою Антоновичем, Олександром Андрійовичем, Сніжаною Вікторівною і не штатною помічницею – Василиною Григорівною на своєму заводі «Токарно-фрезерного устаткування» нової економічної моделі – автоматизованої системи управління виробництвом продукції знову в проміжках заводської роботи стала кожного навідувати творча думка. До Сніжани Вікторівни прилетів пегас поезії. До Миколи Антоновича прийшло нове бачення своєї теорії «Фізика ефіру». Олександр Андрійович продовжує пошуки нових інформаційних можливостей резервної частини мозку людини. Василина Григорівна після кожного уроку стала думати про шляхи еволюції людини. Коли Василина Григорівна після свого урока історії прийшла в лабораторію вона задумалася над інформацією, якою володів Платон. Він описував стан, в якому вона жила серед богів і сама була Богом в повітряному мирі і, в якому стані вона була після того, коли загубила крила. Можливо Платон мав на увазі левітацію, людину – сомнамбула – подумала вона. А із самих древніх часів релігійні філософи вчили, що вся Вселена була наповнена божественними та духовними істотами різних Рас. Із однієї з цих Рас еволюційним шляхом в течії буття розвивалася людина. І на своєму шляху еволюції досягла здібності перевтілюватися і регулювати магнетизм свого тіла, який дозволив їй вільно в просторі пересуватися згідно її бажанню, долаючи земне тяжіння. Ось чому людина була Богом в повітряному мирі і літала туди куди їй забажалося – на інші планети.
– Василина, що ти так замислилася? Я тобі вдруге пропоную послухати вірші, а ти ж не реагуєш, – запитала Сніжана Вікторівна.
– Пишу в умі макет текста нариса про еволюційний розвиток людини. Що колись прибульці були такі, як ми тепер, і жили на Землі, а нині пересуваються вільно завдяки своїй левітації десь на інших планетах. Що вони наші еволюційні брати, які були Богами в повітряному мирі, – відповіла Василина Григорівна. – А ти, Сніжана, як думаєш? – запитала вона.
На їх цікаву розмову звернули увагу Микола Антонович та Олександр Андрійович і приєдналися до бесіди.
– Я чув сказане тобою, Василина. Логічно. Така здібність у людини появилася після того, як повністю була задіяна свідомістю резервна частини мозка, – сказав Олександр Андрійович.
– І я чув розмову Василини, і теж схвалюю таку думку, адже все це відбувається завдяки космічному ефіру, який згідно моїй теорії «Фізика ефіра» допомагає людині творити левітацію, – сказав Микола Антонович.
– Так що ти думаєш, Сніжана, з приводу моїх думок? – знову запитала Василина Григорівна.
– Я теж схвально підтримую твій філософський висновок, про що говорять і мої вірші, – сказала Сніжана Вікторівна.
– Тоді читай! – радісно попросив Микола Антонович.
Сніжана Вікторівна з комп’ютера стала читати сьогодні написані вірші. Їх зміст був такий:
ЗАПОВІТ ПРИБУЛЬЦІВ
Час, ніби як вода, в бутті
Засмоктує на дно життя…
Колись усі були святі
Про що говорить їх буття –
Цивілізації сліди …
В хаосі інформації,
Під мулом клинописних слів,
Її існує рація –
Де кожен з них за нас болів…
Я істину у ній знайшов –
Прародичів клич, – заповіт!
Він із космосу до нас ішов
І ніс до нас від них привіт!
В час космогонії вони
Причетні до наук були.
Між ними не було війни –
В любові й злагоді жили.
Се – анунаки: люд з Богів…
Бажання в них було святе –
Щоб еволюції процес
Приніс життя нам золоте,
Щоб ми почули їх з небес!
ЧЕРЕП ПРИБУЛЬЦЯ
Чи то в небесах зітнулись планети
Чи, може, земне тяжіння тріщало,
Коли прилітали зайві прибульці
За жовтим металом з різних галактик?..
Є свідком війни відкопаний череп
Із попелу Гондураського міста.
Він, мов з кришталю, майстерної праці,
Та схожий, однак, на череп людини…
Це диво музейне збуджує думку:
Здається, що з нього лунає,
Мов з вічності, поклик предків далеких!
ОБОЖНЕНИЙ ПРИБУЛЕЦЬ – БОГ
Сліди розмовляють у фактах колишніх, –
Вражає ковчег, побудований Ноєм.
Створив мегаліти типові Всевишній,
Що в різній місцевості кулі земної.
Людей клонував, і обожнений ними,
Став Богом в очах їх, захоплених дивом.
За фахом він жив з почуттями земними…
Суворо він діяв, але справедливо.
Не просто Земля щоб прибульцям зраділа,
А дати глибокі знання лише ділом,
Розкривши закони й константи земні.
І дозвіл втручанню взяти в природи,
Щоб попелом зла не розсіявся гнів…
Торкнувшись конструкторських задумів плідно,
Надавши їм архітектурної вроди,
Вести спілкування приземлено — гідно,
Поклявшись навіки своїми святими,
Що він із Нібіру, — батьки-анунаки…
Щоб інші Боги не були надкрутими —
Причетно їх хоче в колінах зігнути,
Щоб люди і бачили й чули ознаки,
З якими могли б і весь Всесвіт збагнути!
– Сніжана, ти дійсно поетичний філософ, – радісно сказала Василина Григорівна.
– Чудові вірші! Але я б, Сніжана, хотів щось про любов, як ти завжди читаєш на десерт, – попросив Микола Антонович.
– Слухай тоді, – погодилась Сніжана Вікторівна і стала читати.
Це були такі вірші:
НІБІРОВСЬКА ЛЮБОВ
На Землю давно прилітали прибульці з Нібіру –
Вони клонували людину – подібну до себе…
Жили по три тисячі з гаком літ і – відлітали.
Була з анунаками жінка одна лиш, мов ліра, –
На всіх вистачало її хитромудрої кеби –
Так після них матріархат на Землі став з літами!
Була в анунаків любов – нам вона невідома,
Але, що була в них любов сумніватись не треба –
Бо бути істота жива без любові не може.
Любов, як буран несподівана, і – підсвідома!
Як квітці дощ – жінці отак чоловіча потреба!
Любов розквітала, – влюблявся клонований кожен –
Без блискавки й грому нема, – як людей без любові
І поки не прийде вона – доведеться скорбіти!
Любов почуттями у душу попасти лиш мітить,
Бо тільки любов у житті лиш керує судьбою!
Як Сонце галактиці світить з орбіти,
Живому – любов так незгасно із космосу світить!
МАРСІЯНСЬКА ЛЮБОВ
Чи й на Марсі любов загадкова була,
Чи людина Землі і на Марсі жила?
І який відбувався життєвий процес?
Піраміди та Сфінкс – пам’ятають про це!
Чи співали і там про любов солов’ї?
Чи росли, як у нас, ялинкові гаї?
Чи троянди, ромашки і маки цвіли?
Чи сади яблуневі й вишневі росли?
Відповів лиш вітрець, що це все там було –
Та із часом на Землю, – до нас відгуло!
Що уста марсіянки і перси, – як слід,
Як цілує – навколо розтане весь лід!
І сказала, як свідок, Ранкова Зоря,
Що в коханні вони, як той порох – горять!
Що любов їх лишила у космосі плід –
В нім проклала вона міжпланетний свій слід!
О, ПАЛИВО МРІЙ!
Немов реактивна тяга долонь
Вві сні підіймає думку пророче…
І мчить із сопла моїх мрій вогонь,
Він хоче згоріти паливом творчим,
Що йде із його небесних очей,
Щоб бачити ними у дзеркалі ночі
Відбиток слідів безсонних ночей,
Якими не раз розшукував зодчість...
О, паливо мрій моє голубе,
Чи зможеш сягнути в гони космічні –
Зійти із орбіти сну до небес,
Щоб в долі моїй проснулася вічність!
ДО ЗАПИТАННЯ
Відряджений, на пошті в черзі
Стою і з нетерпінням чекаю
І стиглого, і ніжного, мов персик,
Привіту з далекого краю...
Коли я розкриваю свій паспорт,
А потім, як торкаюсь рукою
Конверта, підіймається настрій
І, здається, мов глобус, у школі,
Я Землю обертаю і поруч
Кохану стрічаю, мов Сонце...
А паспорт у поштарському віконці –
Десант моєї опори!
– Хороші вірші і підтримують мою думку, – сказала Василина Григорівна і пішла в школу.
– Оце, Сніжана, я задоволений і буду думати з новою наснагою над взаємодією ефіра з корпускулярною матерією – нуклонами (нейтронами і протонами), – сказав Микола Антонович і веселою усмішкою підтвердив свій радісний стан.
– А ти, Микола, краще, перед тим як думати, розкажи нам коротко про свій задум, – попросила Сніжана Вікторівна.
– Як що цікаво, тоді слухайте, – сказав Микола Антонович. – На перший погляд є парадоксом така думка сучасних вчених. Вони думають: «Якщо вірити тому, що надра Землі є виробники і постачальники водню, якого в ефірі так багато, що можна припустити початок створення Вселеної відбувався із водню. Та якщо опиратися на гіпотезу, що створення планет і зірок відбувалося еволюційним шляхом внаслідок конденсації газів і пила, то поява в надрах Землі водню явище непоясниме тому, що конденсація легких елементів завжди залишається на поверхні. Вони кажуть, що матерією для створення Землі була матерія із важких хімічних елементів різних по своїй величині, вазі та складу, а створення на поверхні Землі водню та інших газів це результат взаємодії ефіру з корпускулярною матерією (хімічними елементами)», – пояснював Микола Антонович.
– А на твій, Микола, погляд? – перебила, запитавши Сніжана Вікторівна.
Микола Антонович став викладати свою думку. Думка була така: «Створення нашої Землі відбувалося хаотичним шляхом у космічному ефірі і цілком погоджуюся з нашим доктором філософських наук Василиною Чабаненко, яка казала, що процес еволюції – безкінечний. Він, як і час, і його не зупинити. Ефір – це всієї Вселеної є космічний склад всіх атомів і всіх форм первинних зародків – частинок атомів, які хаотично рухалися в космічному ефірі і, з’єднавшись при зіткненні ставали різними атомами, молекулами та матеріальними тілами. Тобто з них, ніби із газів та пилу, була еволюційним шляхом створена Земля. А те, що водню в космічному ефірі дуже багато, то я припускаю, що водень дійсно лежить в основі всієї матерії, Із часток водню при випадкових постійних діях таких різних ефірних причин: гравітаційних, магнетичних, електричних, ультразвукових, температурних, світлових та барометричних почали створюватися часточки різних атомів. Згідно ж моєї нової теорії:«Фізика ефіра» початковий період виникнення зірки відрізняється від інших теорій і являє собою ефірний автоклав в якому відбувається синтез. Синтез – це процес з’єднання шляхом фізико-хімічних реакцій різних атомів, існуючих в час синтеза на складі ефіра при випадкових постійних діях таких же різних ефірних причин: гравітаційних, магнетичних, електричних, ультразвукових, температурних, світлових та барометричних. Завдяки цим хаотично діючим причинам спочатку із різних часточок атомів і їх різної кількості та величини шляхом синтеза виникали різні атоми в тому числі і розума та душі людини. Потім із цих різних атомів і їх кількості та величини виникали молекули, а потім із цих різних молекул і їх різної кількості та величини теж шляхом синтеза при відповідних діях ефірних причин виникали різні матерії: мінерального, рослинного, людського, тваринного, пташиного і всіх інших видів. З цих різних матерій теж довжелезним еволюційним шляхом виникали різні суб’єкти, різної форми і різної величини аж до створення Землі, людини та самої Вселеної. І після того, як таким несвідомим еволюційним шляхом виник Вищий Розум Вселеної та в його структурі духовно-матеріального тіла виникла Душа Вселеної, почався довгожданий свідомий процес еволюції як духовно-матеріального тіла – душі, так і матеріального тіла – любої живої істоти в тому числі і людини.
Далі після створення планети Розума одна за одною завдяки Вищому Розуму вже не хаотично – еволюційним шляхом створювалися планети і різноманітна матерія, як нежива так і жива. В тому числі Вищим Розумом було програмно намічено еволюційним кодом створити людські Раси еволюційним шляхом протягом Великого Круга, що становить 4.320.000 років. Багато древніх вчених в тому числі і сучасних з області богословів та філософії пробували свої сили в поясненні виникнення Вселеної. Всі їхні теорії в тому числі духовні та містичні не витримували випробування на «живучість», так як вони в своїй основі не мали тієї фізичної та хімічної бази, яка б пояснила принципи існування матерії взагалі. Без такої бази немає сенсу займатися поясненням існування зіркових систем, тим паче самої Вселеної. Я вже казав, що виник один із величезних парадоксів сучасної науки – це рівність ненаукової гіпотези існування Бога з науковою гіпотезою множинності Вселених, які тільки створюються, вже існують, розвиваючись і відмерлих еволюційним шляхом. Так як сама Вселена продовжує еволюціонувати, то людина теж як і Вселена постійно еволюціонує. Акселерація нам говорить про те, що кожне покоління підіймається на все вищий щабель інтелектуального розвитку. Але людина на сьогодні ще не зовсім досконально розвинута у своєму духовному плані. Нажаль душа переважно керується не духовним, а матеріальним і це все залежить від щільності ефіра. А щільність ефіра залежить від кількості різних атомів, які взаємодіють із корпускулярною матеріє і в тому числі з людиною, – закінчив Микола Антонович свою думку».
Прийшов кінець робочого дня. Сніжана Вікторівна закінчила свою роботу в машинній залі і направилася в лабораторію. Вона стрілася із Петром Микитовичем.
– А куди це ти так розігнався? – запитала Сніжана Вікторівна. – Вже додому пора, – додала вона.
– Я хочу показати Сергію Никифоровичу телеграму, яка прийшла нам з Інтернету, – повідомив Петро Микитович.
– Дай прочитаю, – попросила Сніжана Вікторівна. Взяла і стала читати. – Здорово! – радісно сказала вона.
– Тільки ж ти хлопцям не кажи, – попросив Петро Микитович – Я їх теж порадую такою несподіванкою, коли вони прочитають, – додав він.
Сніжана Вікторівна зайшла в лабораторію.
– Ви думаєте йти додому чи забули? – запитала Сніжана Вікторівна. – Бо ви так запрацювалися, що скоро все позабуваєте, – сказала усміхаючись Сніжана Вікторівна. – Забули ж, що завтра приїздить робоча група вчених із Колумбійського інституту Нью-Йорка?– нагадуючи запитала вона.
– А звідки ти, Сніжана Вікторівна, знаєш? – запитав усміхаючись Микола Антонович.
– А ти, Миколо Антоновичу, що не знаєш? – Я ж стала ясновидцем, – на повному курйозі сказала Сніжана Вікторівна.
– Так завтра і приїдуть? – перепитав усміхаючись Микола Анто-нович.
– Не віриш готуйся зустрічати гостей точно таким рейсом і точно в такий час, як і тоді, – усміхаючись повідомила Сніжана Вікторівна.
Зайшов Петро Микитович і дав Миколі Антоновичу телеграму.
– Що то за папірець, який ти, Петро Микитович, йому дав, а нам нічо-
го не кажеш? – запитала, усміхаючись Сніжана Вікторівна.
– А Сергій Никифорович знає? – запитав Микола Антонович.
– Знає. Я від нього прийшов до вас, – відповів Петро Микитович.
– Про що знає? – запитала Сніжана Вікторівна, усміхаючись до Петра Микитовича.
– Олександр Андрійович до нас завтра приїздить група вчених із Колумбійського інституту Нью-Йорка, – повідомив Микола Антонович.
– А я тобі, Микола Антонович, що казала, так ти мені не вірив, що я ясновидця, – сказала Сніжана ледве стримуючи посмішку. – А тепер віриш? – запитала вона, пафосно усміхаючись – Я стріла Петра Микитовича коли ішла до вас, – призналася вона і розсміялася над своєю видумкою. – Пробач, що я пожартувала, – додала вона.
– На цей раз пробачаю, але в слідуючий раз тобі так не обійдеться. Відкупитися можеш тільки одним, – сказав, усміхаючись Микола Антонович.
– Що таке за «одним»? – запитала Сніжана Вікторівна.
– Олександр Андрійович, ну ти подивись на неї! А то ти, шановна, Сніжана, не знаєш»?. Будеш читати вірші.
– Якщо вибачаєш то, Олександр, ходімо додому. До завтра, а ти, Микола, замкнеш лабораторію бо ми пішли, – сказала Сніжана Вікторівна.
Олександр Андрійович ішов додому і весь час думав про дивовижний сон, який в цю ніч був перед ранком. Ніби він зі Сніжаною Вікторівною знову опинилися на Марсі в долині Козоро. Перед його зором – марсіянське нічне небо всіяне зорями. У стелю зірчатого неба впираються марсіянські піраміди та Сфінкс, біля якого зібралися вчені з різних планет. А він зі Сніжаною Вікторівною іде до своїх колег долиною по траві, яка вистеляється перед ними, неначе килим, і веде їх на зустріч із учасниками міжпланетного симпозіуму на тему «Машина Часу», що відбудеться завтра в тунельній залі під Сфінксом.
Олександр Андрійович згадав день установки на заводі свого спеціалізованого комп’ютерного устаткування, над створенням якого він, будучи студентом працював майже два роки. Він в своїй уяві, ніби зараз, бачить: як він сідає в своє автоматизоване крісло, що гармонійно доповнювало розроблене ним спеціалізоване комп’ютерне устаткування – технічну систему, яка через кремнієвий модуль органічно з’єднувала ефір космосу з його біологічною системою. Бачить як створює міжсистемний з’єднувач – шоломофон з модулем із аморфного кремнію. Чує підтвердження Юрона Борисвітовича Свічаго із планети «Нібіру». оприлюднене в науковому цехі, що він зі своїми однодумцями іде вірним науковим шляхом.
Його згадка заполонила розум. Він, як зараз, відчуває коли тоді одівав індивідуальний кремнієвий шоломофон, то не встиг він надіти його на голову, як раптом виношувана ним мрійна істина визріла і розкрилася в мозку, мов квітка, привівши його до своєї мети. Олександр Андрійович знову став бачити у своїй уяві як промені Сонця, яке сходило, на Марсі, наче вогненні стріли, пронизували вологе повітря долини Козоро і, вдаряючись об траву вкриту росою, як бризки шампанського, розліталися врізнобіч, уносячи за собою ніким невидиме зображення таємниці долини Козоро.
05 – 07.05. 2015
м.Дніпропетровськ, 20. 02. – 22.02.2015 р.