Моя долоня кровоточить. Багряна рідина крапає в суху землю. Рука, яка гріла мої обвітрені пальці, виявилась зробленою з болотної осоки. Тепер я милуюсь білосніжними хмарами в лазурному океані неба, а з очей моїх виповзають мокриці. Я безмежно щасливий спостерігати за зміною кольору крон дерев, з білого в зелений, з сезону в сезон, поки з-під моїх нігтів росте трава, шкіру пробивають паростки кущів, а рот наповнюється мохом. Моя безтурботна посмішка навічно розчиняється в родючому ґрунті.
Метаморфоза, яка спіткала Вашого ЛГ, звучить цілком у дусі "Зеленого Євангелія" Богдана-Ігоря Антонича і загалом його "філософії" біосу. Колообіг природи)) Сподобалося, як Ви обіграли.
