День
сон шостийз рубрики / циклу «Біполярні сни»
Сонце в зеніті, асфальт випалює сітківку. Я чую стукіт крил, я бачу тіні. Величезні кажани б’ються об вікно. Охоплений жахом, ховаю очі від світла під долонями, втискаюсь спиною в стіни, приймаючи форму кута. Кожен удар пазуристої лапи об шибку стискає невидимі пальці на моїй шиї все сильніше і сильніше. Липка примара дрейфує крізь палаючі промені світила, обіймає мене, і шкіра рук, які відчайдушно намагаються захистити обличчя, шипить і вкривається пухирями. Крик ув’язнений в стиснутій горлянці. Ніч ніколи не наступить.
Славутич, 11.05.2015