Експедиція в жовту душу
Перше побачення
Маленький хлопчик сидів на підлозі біля цілої купи різноманітних паперів. Там були і чисті листи А4, і набори кольорового, і декілька фотографій. В руці він тримав ножиці, і мав пляшечку клею напоготові. Довго-довго він вивчав той безлад, що був перед ним, після чого взявся за діло: обережно, затамувавши подих і ненароком висунувши кінчик язика, він вирізав контур дівчинки з однієї з фотографій. Холодними лезами він пестив край її волосся, шкіри, одягу, поки все її оточення на знімку не впало на підлогу. Після цього він, оцінивши свою роботу, знайшов фотографію нічного міста, і прийнявся визначати ідеальне місце на ньому для нового об’єкту, що не зайняло багато часу. Незабаром вирізана фігура опинилась поруч з ним, на лавочці. Це була найменш реалістична деталь пейзажу, тим більше, з-під її країв ще сочився клей. Станься таке з ним в житті, він був би схильний до думки, що розмовляє з пустотою, лякаючи перехожих, а вирізана з паперу фігура поруч з ним от-от відклеїться і відпаде. Фігура, що періодично випромінює то хмарки тютюнового диму, то заспокійливо-ніжні звуки, тримаючи в руках збірку Б.
Славутич, 15.06.2015
