Перший
з рубрики / циклу «Проза»
Перша тріщина змійкою проповзла вздовж шкарлупи.
Потім вже багато тріщин вмить покрили чорно-біле яйце. А коли врешті шкарлупа розломилась на дві частини, показалась на світ голівка з яскраво-синіми очима. Очі знайшли маму-драконицю і якось ширше відкрилися.
Дракониця схилила до малого голову і "визволила" з решти шкарлупи свою дитину.
Молодий дракон нерішуче ступив на свої малі, але вже з невеличкими кігтиками, лапи. Випоростався, підняв гордо голову, але майже одразу впав на підставлену лапу матері.
Дракониця усміхнулася і поставила малого на лапи знову.
Тепер він твердо стояв на лапах і зацікавлено споглядав на навколишній світ.
Раптом якась пір`їнка торкнулась його ніздрів і він сполохано чхнув, випустивши стуйку рожевого полум`я. Здивувався сам собі, кинув зляканий погляд на матір і знову спробував повторити випустити вогонь.
Спочатку дим захопив його рот і він кілька разів збентежено вдихнув свіже повітря. Потім врешті-решт несміливий вогник випурхнув, залоскотавши язик, а дим спокійно вийшов з ніздрів.
Весь цей час дракониця з посмішкою спостерігала за своїм малям.
"Перший". - мовчки сказала вона. - "Буде колись ватажком".
