09.09.2016 15:54
для всіх
113
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Надія



Так хочеться вірити. В сенс. Ідеї. Хоча б у завтра.

Сенс примарний. Ідеї розчаровують.

А завтра…

Хто його бачив, те завтра?

Завтра буде осінь. Не оце осяяне сонцем літнє прощання, а та, справжня, що махає здалеку листям, що вже спадає додолу.

Значить буде порожньо, сіро, і мокро.

Це неминуче.

А як іще?

Як вийде.

Хочеться вірити хоча б у те, що якось та й вийде.

Але…

Зовсім поруч інше. Пече, мучить, не відступає. Воно забирає навіть думку про надії. Не час. Ще не час. Коли ж він повернеться? Колись зникне провина?

Не зникне.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.09.2016 09:12  Тетяна Белімова => © 

Хочеться вірити, що все буде добре)) Не зважаючи на осінь!

 10.09.2016 06:54  Тетяна Чорновіл => © 

Коли є Віра і Надія, "не" поступово зникне разом з сумнівами.