Продавець Війни
містично-реальне з рубрики / циклу «фантастичне»
– Так ти кажеш, що продаєш війну?
– Так. Я продаю війну. Можу вам запропонувати масу варіантів: від локальних конфліктів з вуличними заворушеннями, які нічим не завершуються, до серйозних міжсистемних протистоянь із загибеллю мільйонів їхніх мешканців.
– Я не розумію, чому ти думаєш, що наш сектор зацікавить такий, м-м-м-м-м, специфічний товар?
– Я не пропоную вам використовувати війну прямо зараз. Візьміть на зберігання – вона багато місця не займає. До того ж ви не можете точно знати, коли саме вона вам знадобиться.
– Мені все-таки дивно. У нас все добре, ми захищені, я не бачу необхідності купувати......війну.
– Даремно, ваші сусіди у мене трохи купили. Деяким я навіть робив знижки: вони брали від п`яти варіантів конфліктів...
– Правда?.. Все одно – не бачу сенсу: наші військові стратеги тримають руку на пульсі, у нас є свої плани, як з оборони, по так щодо превентивних дій, як і у наших сусідів, звісно. Навіщо вони це зробили? І вони, я так гадаю, теж в курсі, що ти продав їх сусідам кілька воєн?
– Так, я чесний зі своїми клієнтами. Просто продаж воєн – це мій бізнес, а мої клієнти – це запорука мого успішного бізнесу. Я нікого не обманюю, все чесно: ви мені гроші – я вам війну. Війну відразу, або війну потім, в залежності від ваших пріоритетів. Просто коли вам знадобиться війна раптово, а мене поруч не буде, то ви пошкодуєте, що не запаслися війною. Війна – це складний товар, що схильний до постійних видозмін і вимагає певного вміння поводження з ним. Якщо хочете знати, то за будь-якою війною потрібен догляд: знайти привід, підтримати сторони конфлікту, багато різних складнощів з мирним населенням...
Він не встиг договорити, намісник різко перервав його:
– Як це підтримати різні сторони?! То ти будеш за наші гроші підтримувати нашого ж супротивника?!
– Так! Вам же потрібна якісна війна, а не якась там містечкова заварушка?
– Ти повністю збиваєш мене з пантелику! Та ти, та ти, – почав задихатися від обурення намісник, – так ти – божевільний! – нарешті випалив він. – Забирайся!!!
– Так, я божевільний. Але візитку мою збережіть – раптом знадобиться, адже ваші сусіди купили у мене війни і проти Вас, про всяк випадок, як то кажуть. Всього вам найкращого, бувайте!
Продавець війни розвернувся і попрямував до дверей. Намісник вигукнув:
– Стій! Стій я сказав… Охорона! Зупиніть його!
– Ви передумали? – обернувся візитер.
– Раз ти вже тут, давай поговоримо, про твій, м-м-м-м-м, товар і про тебе. Для початку скажи хто ти?
– О, я така сама проста людина з плоті і крові, як і інші!
– Тобто ти можеш бути божевільним – ствердно вимовив намісник, – продовжуй.
– Так, цілком – можу бути, а можу й не бути. Просто мій бізнес трохи бентежить інших людей, та й мене самого він теж дивує. Коли я був молодим, то й уявити собі не міг, що буду продавати Війну.
– Що ж змусило тебе взятися за торгівлю саме Війною?
– Це довга історія. Просто так склалося, що я добре в ній розбирався. І ті, хто мене привів в цей "бізнес", теж добре в ній розбираються. У мене багато колег, вони теж продають Війну. Але більшість з них розбирається тільки в своїй вузькій специфіці "товару": світова війна, партизанська війна, геноцид, залізнична війна, поліцейський військовий режим або тероризм тощо. Так склалося, що я розбирався дуже добре в багатьох різновидах війни, тому і був удостоєний честі торгувати будь-яким видом Війни. І сьогодні – я є головою нашої, так би мовити, Асоціації продавців.
– Навіть так? – намісник підняв брову, – Виходить ми сьогодні спілкуємося з кращим з кращих?
– Ну-у-у, так – скромно відповів відвідувач.
– Тоді скажи мені, що таке Війна?
Гість задумався, і повільно почав:
– Розумієте, намісник, Війна – це клубок. Нитка його складається з дуже багатьох подій і явищ. Продаючи війну, я не даю план конкретних дій, оперативні карти і не беру участі в мобілізації. Я дам вам тільки цей клубок, а до якої міри ви його розмотаєте або розплутаєте – вирішувати вам. І розумійте буквально: це буде процес того, як ви вживаєте Війну. Це залежить від вас.
Нитка Війни складається зі смертей і страждань, з розлук і горя, із понівечених доль людських і тіл, теж людських. І клубок цей можна змотувати і розмотувати нескінченно. Можна відкласти його в бік, а можна підкинути сусідові і Війна стане його проблемою.
Кращий варіант використання Війни – розмотати її один раз і до кінця. Але при цьому пам`ятайте, що в кошику з пряжею є й інші клубки. Позбутися Війни назавжди не зміг ще ніхто, принаймні, на моїй довгій пам`яті.
– А скільки тобі років, торговцю?
– Мені? Я молодий, якщо порівняти мій вік і вік товару, яким я торгую. Але я старший за всіх присутніх разом взятих, що зараз знаходяться в цьому приміщенні: твоїх слуг, охорони і трьох твоїх шпигунів за стінами зали.
– Ти проникливий – шпигуни є, але щодо їх кількості помилився – їх там п`ятеро.
– За стінами – п`ятеро, але я сказав "твоїх шпигунів". Саме твоїх – всього троє.
– Тобто? – намісник почервонів і йому знову почало перехоплювати дихання, після чого він зірвався на крик, – Негайно, начальника Таємної служби до мене! Торговець Війною, хто вони?! Хто з них зрадники?!
– Я не можу сказати тобі все і до кінця. Ці двоє, як ти висловився «зрадники», всього лише частина нитки Війни, яка розмотується зараз в сусідній державі. Більше не можу сказати нічого, наміснику, навіть якби знав точніше. У мене своя етика ведення бізнесу: специфіка товару – сказав він тоном, яким люди зазвичай вимовляють слова з розрахунком на розуміння.
Намісник розумів, що перед ним може бути хто завгодно: божевільний, шпигун, паяц, хто завгодно. Але сумніви щодо двох з тих п`яти, що чергували зараз за стінами, були давно. І останні слова торговця, якого він бачив уперше, схвилювали його найбільше.
З`явився начальник Таємної служби. Намісник прошепотів йому щось на вухо, той кивнув і швидко пішов.
– Не переживай, наміснику, – сказав гість. – Нитка, частиною якої є ці шпигуни, дуже коротка, а клубочок, з якого вона в`ється – невеличкий. У клієнта було зовсім небагато грошей – продав йому, що було простіше: шпигунську війну. Можливо це втішить тебе?
– Виходить, війни може і не бути?
– Ну звідки взятися справжній війні, якщо грошей немає у клієнта? – усміхнувся торговець. – Ти не думай, я не продаю людям "абищо", просто на кожного покупця, у мене є свій асортимент. Пам`ятаєш, я говорив про масові заворушення? Це наш хобі-ринок, для любителів підняти шум, але які не бажають вести великомасштабні битви. Не втрачати ж нам прибуток через те, що хтось боїться моря крові?! Це просто бізнес.
– Ти так легко і цинічно про це говориш, торговець.
– Абсолютно ніякого цинізму. Ти ж не переживаєш, що твої люди гинуть на роботі в шахті самоцвітів або в руднику – проста людська неуважність причина їх загибелі. І що тепер: не копати коштовні камені і не добувати блискучі самородки? Ковалі і пекарі, які дихають гаром чи вугільним пилом, коли чистять свої печі, теж буває задихаються. То може перестати випікати хліб або кувати обручі для бочок, в яких гратиме і зберігатиметься вино?
– Ну, ти не перекручуй. Вони ж не спеціально там вмирають. А твій товар – він, знаєш таки, вбиває. Він не залишає людям вибору: ймовірність померти – 100%. Навіть інструкцію з експлуатації для твого товару писати не треба ... – намісник зло реготнув.
– Ось бачиш, ти вже звикаєш до Війні, – сказав продавець. – Не бачачи виходу і альтернативи, ти поводишся як сама звичайна людина – звикаєш до ситуації.
Наміснику ця розмова, з одного боку, подобалася все менше і менше – співрозмовник пред`являв прості і сильні аргументи на користь свого товару, і деякі придворні вже уважно прислухалися до нього. З іншого боку зацікавленість незвичайним гостем зростала все більше і більше: хто він, один, без охорони, пропонує дивний товар і впевнений, що вийде звідси з грошима, і ніхто не завадить йому вийти? Дивний тип, хоча каже, що людина, але вік його... Просто наводить аргументи. Не сперечається, не захищається, не нападає. Звідки він все таки взявся?
– Не думай про це, намісник.
– Ти і думки читаєш? – перебив його презирливо-глузливим тоном намісник.
– Ні, я ж сказав, що я – звичайна людина. Просто ти перший раз опиняєшся в подібній ситуації. А я бував в ній багато разів. Сьогодні тобі перший раз пропонують Війну. А я це робив вже мільйони разів: знаєш, скільки у мене нових клієнтів щороку? Дуже багато, повір мені. Всі твої питання я знаю наперед, і думки твої – вони не відрізняються від думок тих людей, яким я колись запропонував свій товар вперше. Це просто, як бачиш, пояснити.
– Слухай, а вбити тебе можна?
– Так, я – людина. Правда це не допоможе: не я, так хтось інший, рано чи пізно, запропонує подібний товар – ринок повинен розвиватися! І ти скоро зрозумієш необхідність постійної наявності Війни в твоєму арсеналі. Ринок не породжує пропозицію просто так: і ти вже усвідомлюєш свою потребу в цьому товарі. Загалом саме це зараз і відбувається: я розповідаю тобі про необхідність купити у мене Війну. Ти ж бачиш, як я тебе гіпнотизую, вмовляю, аргументую. І ти купиш Війну, я впевнений в цьому.
– Але що дає тобі таку не тільки впевненість, а й нахабство, вказувати мені, що робити? Що купувати? А що не купувати?
– Досвід, друже мій намісник! Досвід, історія, ситуація, що передують події. Твої сусіди і їх запаси Війни, наприклад, теж дають мені таку впевненість в спілкуванні з моїм майбутнім клієнтом.
– Та-а-а-а-ак… – задумливо протягнув намісники і замовк.
– Так – повільним заспокійливим тоном повторив Продавець Війни. – То як, будемо підбирати варіанти?..
Весною в 2014 р. в Донецьку почато,, восени 2014 в Запоріжжі завершенно.
