Контра спем сперум, карочє…
фатастично-мініатюрноз рубрики / циклу «фантастичне»
Місцеві натовпом стояли біля корабля і благали, кричали, проклинали тих, хто відлітав. «Проводжаючі» билися в істериках і здебільшого виглядали і вели себе неадекватно. А в цей час в кабіні корабля точилася напружена розмова:
– Хлопці, швидше: ми вже встановили всі заряди, годинники запущені – час злітати! – підгоняв екіпаж командир.
– А що з цими? – пілот кивнув в бік екрана з натовпом «проводжаючих».
– Нічого – така їх доля!
– Може заберемо хоч одного-двох, для дослідів? Хоча двох мало – сотня не завадила б. Все ж таки, форма життя… – втрутився науковець.
– Нє, ну їх нахер, як вони кажуть! Шеф сказав: підривайте все і валіть звідти! Чи навпаки: валіть, а потім підривайте все – якось так… карочє, як вони кажуть… Самому жаль – живе все таки… – відповів командир.
Роздався звук коммунікатора – викликали з центру управління місіями . Командир натиснув кнопку відповіді. На екрані був керманич проекту. Він привітався і сказав: «Щодо місцевих, то...»
Кінець.