Псі-нопси
уривок про сироп з рубрики / циклу «псі-нопси»
– А–а–а, правда, що сироп можна і самому приготувати для них?
– Правда. Але я своєму тільки замовляю. Я теж колись намагався, але мороки–и–и. Тому тільки і займаюся перевезенням. У сиропі ніяких секретів немає: набір інгредієнтів однаковий для всіх мишей, технологія знаходиться у відкритому доступі. Але ось за кількістю того що треба сипати ...
Справа в тому, що склад – чого і скільки сипати, знову ж таки, у кожного звірятка свій. Там тільки постійний набір грибів. А ось мед з Коміуса, пилок вітанійского черепашника і чорний сир з Коралу треба вміти підібрати за пропорцією. Фрукти різні можна додавати, тільки щоб солодкі були. Деяким ще доводиться сипати і спеції: їм якийсь склад не підбирай, а запах ще потрібен особливий. Це може бути левіанська кориця, ваніль місцева багатьом до смаку, деяким спеціально привозять присипку з мускусного хробака з їх рідного Паліантіса.
Більшості тільки з десятого разу можуть підібрати: такі вони перебірливі. Той сироп, що їм не подобається, вони теж їдять: їсти бо щось треба. Але в цей період, він науково називається «предегустативний синдром», псі-нопси дуже дратівливі: матрацики шматують, дряпаються, верещать без причини, всяке може трапитись. Тому, поки корм підберуть для них, за ними потрібно уважно спостерігати, більше говорити з ними, доглядати!
Якщо сам хочеш готувати сироп – спробуй. Складові недорого коштують. Але краще готовий брати, у тих хто давно займається. З грибами теж один головний біль. Набір відомий давно: три міліграми «синього дідуся», половинка «бурого гнильщика», три чверті бринзової цвілі, серцевина мармеладника в кількості пів міліграма, і ще потрібен один міліграм перетертого в порошок «паскудника солодкого». Половину з цих грибів до нас на планету привозять тільки раз чи два за весь оберт. Купити їх важко – попит завеликий, бо тварини вже є у багатьох, а привозять кожен раз по-різному: одного – більше, іншого – менше. І необхідно записуватися.
Але і це не найскладніше. Найскладніше – настоювати сироп на зоряному світлі. Коли все змішаєш, спресуєш і відіжмеш, потім через дистилятор пропустиш і з перемеленою макухою розведеш до загустіння, то необхідно виставити в склі під світло на 210 годин. А наші погоди ти знаєш? Знаєш... Буря як зарядить на місяць: і потім ні світла, ні сиропу, ні звірятка. І все одно доведеться купувати. Я, наприклад, купую сиропчик у Куделика. Він добре працює: у нього тут тільки магазин, а цех – на полюсі, де небо ясне і зоряне світло завжди в достатній кількості. Розумієш?
– Так, не думав, що так складно з ними ... Але і цікаво ж! Всі довкола останнього часу, нібито, тільки на мишах і схиблені. Сьогодні один знайомий взяв, вчора – інший, третій завтра вирушає свою забирати. Ось я і подумав, може і мені треба?
– Може і треба, а може – і не треба ... Зараз це більше мода пішла, на звірят. Я навіть знаю одну людину, яка виводить їх штучно. Бачив їх – красиві. Але – не те, що справжні, з Паліантіса. Оригінальні – набагато цікавіші. Вони допомагають, знаєш, м-м-м, як би це правильно сказати, допомагають з особливим співчуттям, пронизують свою свідомість тобою і твоєю проблемою, розумієш? А ці нові місцеві породи – так собі, просто заміна психоаналітика, якому належить зміну відпрацювати. Мій знайомий такого взяв своїй коханці. Там дама – блондинка-блондинкою, а їй більшого від звіра і не треба: несе всяку маячню йому з ранку до ночі. А миша і не напружується особливо – просто сидить і слухає її. Панночці досить мати просто слухача.
місто D, 2013 р