Таке собі-ніяке
з рубрики / циклу «Легкий трем надвечір`я»
... головне не дивитись на дорогу, і не бачити отой з"їзджений автівками брудний сніг... Схоже на перепалений цукор-пересмажену карамель-присмак гіркоти... Скоріше за місто.., у незайману цнотливу красу, де зима-великий білий калач щедро посипаний цукровою пудрою, де дорога-біле полотно щойно випране в льодяній воді...
Він посміхався слухаючи Її теревені.., час від часу брав Її за руку...
- Яка ж ти ще дитина... То може рвонемо на недільку туди, де вічне літо? Я хотів би...
- А я б хотіла, щоб ти почав влаштовувати своє життя, бо я в своєму змінювати нічого не збираюсь...
Ось і поворот, за яким постане зимова казка.., немов затишна кондитерська, де місце є тільки одному відвідувачу, де насолоджуєшся самотою і смакуєш шматочок здобного калача і вуста злипаються від цукрової пудри...
Він відчував смак пересмаженої карамелі... А Вона?... Головне не дивитись на дорогу і не бачити брудний сніг, схожий на перепалений цукор...
вчора по дорозі додому, січень