05.02.2017 22:15

для всіх

120

2 | 3

 © Олександра

Та, що читає вірші

з рубрики / циклу «Дивні»

Студентка. Завжди тільки чорний одяг, що виглядає не траурно і не хвастливо, а якось елегантно, хоча вона ніколи не вдягала суконь.

На площі біля театру збиралось чимало людей, і, напевно, лише частина із них мала якесь відношення до театру. Тут співали звичні вуличні музиканти, відпочивали туристи, чи просто проходили повз люди.

Туристи часто фотографувались біля кам`яного лева, що велично вітав усіх. Він сягав, певно лише два метри у висоту, бо якби доросла людина витягнула вверх руку, то неодмінно дістала б голови скульптури. Тільки тут ніколи не було туристів вранці, від п`яти до восьми годин. Тоді сюди приходили лише місцеві, або ті, які зрання виїжджали з міста.

Вона приходила і ставала на спину лева. Людей у цей час майже не було, але й ті не звертали на дівчину уваги. Вона починала читати вірші.

Напам`ять, безперервно, впевнено. Якби умілий літературознавець послухав її читання, впевнено сказав тих авторів, яким належать ті вірші. Дівчина завжди читала вірші найвідоміших поетів, і тільки. Майже завжди можна було відгадати твори.

Спочатку її сприймали як божевільну. Деякі прислухались. Дехто – проходив повз. Я зупинився, щоб послухати і нашвидкуруч скласти портрет дивачки: довге, нижче поясу чорне волосся, темно-зелені очі (Як я розрізнив? Секрет.) і висока, струнка постава.

Її приблизний вік вказав на те, що вона, скоріше всього, навчалась в університеті.

Її кілька разів зганяли з Центр-Лева, як часто місцеві називають цю скульптуру, але вона приходила і приходила щодня, і я слухав іноді проходячи повз – нові й нові вірші лунко звучали її сильним голосом. Навіщо вона це робила? Хтозна. Дехто лишав їй гроші, але вона завжди йшла, не беручи нічого, і дріб`язок лишався безхатченкам. Вона завжди дивилась поперед себе, і ніколи не вниз, на людей. Тримаючись гідно, вона могла простояти там кілька годин, постійно і неймовірно чуттєво розповідати вірші.

Проходячи повз, я часто задумувався над тим, яка в неї мета, де вона живе і з ким. Адже коли бачиш людину «не така, як інші», то хочеться дізнатись про неї все. Ну, для мене це точно так.