15.02.2017 05:38
для всіх
212
    
  1 | 2  
 © Роман-Мтт

Унікальність

Унікальність фантастично

з рубрики / циклу «фантастичне»

– Я ж завбачливо просив про інтерв’ю – все ж було узгоджено! – намагався я обурюватися.

– Так, але він не в мережі, і я, на жаль, не можу вам нічим допомогти, - резюмувала секретар.

– Дівчино, мила, в мене всі учасники вже записані, відео – вичищене і пройшло всі перевірки в технічній експертизі, наукових радах і хтозна ще де. Слайди – готові, музику – підібрано і сплачено, стаття має бути на виході за три дні. Його коментар дуже важливий! Він, вважайте, стрижень цього матеріалу!

– Юначе, я розумію вас, але нічим допомогти не можу – жалісно, з проханням в голосі звільнити її від цієї розмови, відповіла секретар.


Ми розпрощалися. Проте стаття лишалася незавершеною. Головний коментар – відповіді керівника Виконавчого комітету із захисту прав інженерів Ілії Марковича Цвяхового-Рубайла залишалися лише моєю мрією без жодного гігабайта відео з його пикою – хоч сам гримуйся і пишись. А що? З інтерв’ю клоунів на фестивалі циркачів під Мар’янкою таке колись прокатувало… Жарти – жартами, а до публікації лишилося три доби… Тік-так, тік-так, тік-так...


Я знову набрав на коммунікаторі номер пана Цвяхового-Рубайла. Коммунікатор мовчав. Набрав заступника пана Цвяхового-Рубайла – знову нема відповіді. Що робити? Від відчаю я заліз в список останніх запитів пошукової системи і вибрав «Цвяховий-Рубайло І М» і система видала мені відповідь: 54 відео, 25 схожих згадок в статтях, 10 оригінальних згадок в соцмережах і цілих 2(!) світлини, де точно зображений пан Цвяховий-Рубайло. Практично утаємничена особа цей керівник майже секретного Комітету…


Скільки разів за останні п’ять днів я вже бачив ці 54 відео, 25 згадок, 10 постів і цілих 2 фогорафії! Що в них можна знайти? Сама вода, відмовки і нічого по суті питань, хіба що одного чи двох з того переліку, що я йому направив…


На факультеті копірайтинга в нашому літературному ПТУ так колись і вчили: нема матеріалу, нема відповідей – рий. Не нарив – не пиши. Не лий воду, не марнуй електрики і сенсорної клавіатури – на довше вистачить тачскріну. Спочатку – шукай, якість інфи – в першу чергу. Да-а-а, а якість інфи нам може дати тільки пан Цвяховий-Рубайло – він джерело унікальності цього матеріалу.


Вхідний дзвінок на коммунікаторі! Може він? Ні – черговий замовник прокинувся.


– Ром, вітаю, ну що там, зі статтею? – сонно і байдуже питає він.

– Кириле, вона в тебе на перевірці висить вже добу. Унікальності – додав, нове інтерв’ю для цих чудиків написав, відправив їм, вони оперативно зреагували, прочитали все і повернули в вигляді відео. Я все вставив, як ми домовлялися, як я і обіцяв. Але я не в захваті: де ти їх взагалі знайшов? Вони ж два слова зв’язати не можуть!

– Ром, я бачив те інтерв’ю, якщо чесно – я теж не в захваті. Може ти зробиш його ще простішим? Вони просто важко сприймають твій текст. Сам же бачиш – вони половину літер жують.

– Кириле, я розумію, але я це інтерв’ю вже чотири рази переписував! Навіть за доплату не хочу в черговий раз переписувати. Лаятися будемо?

– Ром, не треба лаятися. Зрозумій: це унікальний проект. Ти ж сам з таким захопленням про нього говорив. І якщо вони нормально не виступлять, то вся наша робота, всі старання, вважай, задарма пропадуть!

– Кириле, я це розумію. Але зрозумій і ти: ти ніколи не доб’єшся того, щоб собака чи корова нормально вимовляли наші слова – їх артикуляційний апарат для цього просто не пристосований, розумієш? Так і твої підопічні: їх рівень штучного інтелекту не сприймає такі поняття як відтінки, нюанси чи варіації голосу. От і виходить «сухарик», а не текст. Ти не змусиш їх захоплюватися красою заходу Сонця за орбіту супутників зв’язку, бо вони знають і розуміють лише красу технологічних процесів – вони ж з п’яти років на тому заводі росли. Кириле, прошу, забирай так - краще вже не буде, а зіпсувати – можемо. Краще – то ворог доброго, розумієш?

– Гаразд, я подумаю, бувай.


Кирил пропадає з екрану коммунікатора і відразу – вхідний дзвінок. О боги цифрової ери! Це ж сам Цвяховий-Рубайло! Та невже?! Я не вірю своїм очам! Слава Всемогутній мережі і пророку її Марку Цукербергу, і святим її Біллу Гейтсу та Стіву Джобсу, та провайдерам її, та не перегріються сервери її! Тисну відповісти.


– Ілія Маркович, дорогенький ви мій, вітаю вас, рятівник ви мій! Де ж ви пропали? Ми ж домовлялися – в мене матеріал горить!

– Доброго дня, Ром! Завал на роботі повний. Не мав реально часу, вибачай. Тепер наступне: я питання твої переглянув, відповім тільки на два: те, що стосується режиму обробки звернень і результатів роботи взагалі. Все інше – це внутрішня інформація.

– Ілія Маркович, при всій повазі до вас і вашої справи, але на ці два питання я і сам можу взяти ваше відео дворічної давнини і вставити в статтю. Це ж нікому не цікаво. Всім потрібна геть інша інформація. Наприклад, в Полтаві і Херсоні організацію вашу, з подачі фундаменталістів-християн закрили, і ніхто не може зрозуміти чому. Подейкують, що місцеві інженери якось не так дзвони налаштували в тих областях, що вони одночасно якусь попсу грати починали по всій території. То що то було: баг налаштувань чи диверсія окремих механо-атеїстів? От це – цікаво, а ви мені – про графік роботи, який вивішений на вашому ресурсі у відкритому доступі.

– Ні, Романе, не можу! Або пишемо свіже відео на озвучені мною теми, або – ніякого відео взагалі.

– Геть ніяк?

– Ніяк.

– Згоден, тоді пишемо про графік. Я – готовий.


Запис є, Ілія Маркович зник з екрану, статтю – врятовано, терміни – виконано, хоча матеріал – ніякий за змістом виходить тепер. Але то вже не важливо. Ну не здивує Цвяховий-Рубайло публіку, не додасть нам унікальності, ну додасться в мережі до 54 відео ще одне таке саме – 55-е. Що поробиш – я не виключення. І хто я такий взагалі? Я ж не відомий блогер, щоб мені люди душу виливали чи ділилися важливою і цікавою інформацією – я звичайний копірайтер. Головне – вчасно здати замовлення.


Вхідний дзвінок. Кирил, замовник. Як же він вже задовбав своїми фрезерувальниками-клонами, андроїдами-автослюсарями та іншими напівлюдьми-механіками з їх насиченим внутрішнім світом.


– Так, Кириле, я слухаю тебе, друже...

Роман-Мтт цікавиться

  • Роман-МттМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • На каву Автору
  • Якщо Вам сподобався чи був корисний цей текст і Ви хотіли б віддячити або фінансово підтримати дописувача Роман-Мтт за минулі чи майбутні зусилля, можете перерахувати довільну суму коштів, що Вас не обтяжує, за вказаними під кнопкою з філіжанкою реквізитами

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.02.2017 02:11  Каранда Галина => © 

)))))) прикольно
та да, тема актуальна і, як я розумію, її актуальність зростатиме ще. Насправді мало людей, які тямлять в предметі, про який пишуть. І якщо це кулінарія чи всякі "корисні поради домогосподаркам", то біс із ним, але ж це і медична тематика, та й те саме будівництво... Найбільш безобідний варіант, який мене найбільше смішить, це різні сайти привітань, де береться вірших російською мовою, переганяється через гугл-перекладач, і без жодних правок поміщається на сайт. Такі перли трапляються!:)))
насправді це просто геометрична прогресія зростання купи інформаційного сміття.
А проблема незмінності ситуації "писати те за що платять, а не те що всім реально цікаво чи корисно" виникла, я думаю, з появою перших літописців))) Змінюється тільки формат шоу, а не сама його ідея.

 15.02.2017 22:56  Кальніченко Артем => © 

В принципі, якщо розцінювати в якості мініатюри, то цілком нормально. Але, якщо чесно, особливих емоцій не викликало. Так, основна ідея, яку автор намагався донести зрозуміла, особливо якщо подивитись на картинку. Як копірайтер, все розумію, але, як на мене, то написано якось сухо. Художніх прийомів я знайти не зміг, хоч видно, що акцент автор ставив не на цьому, тому зауваження не актуальне, а скоріш суб`єктивне. Що порадувало - це конфлікт у кожному діалозі. Але, якби зробии їх не настільки прямолінійними, то було б цікавіше.

 15.02.2017 11:02  Віталій Перетятько => © 

Сподобалось.
Але це не зовсім фантастика)))
Я кожні п`ятнадцять хвилин чую, як хтось б`є у церковний дзвін, цілодобово (в Устері, Швейцарія). Не думаю, що це робить людина. О, і зараз бемкає: перший захід - д`евять разів високо тихо, а другий - низько голосно.