Життє є лучше

Все відбулось не так швидко, як хотілось та й почалось не так вже й пізно. Від твоєї брами до тюрми, тюрми мого серця, яке співало коли бачило тебе. Я розумів, що це кінець, але кінець був як завжди банальним.  

Ти прийшла. Ти прийшла, але не сама. Хех з ним - скажете ви. Ні - розчарую вас я. З нею. Низькою шатенкою років 16-17. Яка криво усміхалась до неї без будь-яких признаків дружби, можливо чогось іншого? Може. Подивитись на мою "кохану" і можна було зрозуміти, що а) вона трішки того; б) вона просто блондинка в душі. АЛе давайте краще закінчимо Нею. Низька зростом,ну низькі дівчатка завжди приваблюють чоловіків своєю слабкістю і чистотою, але чоловіків. А моя Крісті - жінка. І про ніяку слабкість не можна було навіть подумати бо з її красивих наївних губ вивергалось стільки словечок-матів, що коси б у її мами побіліли і вуха в її батька б позакладало.... 

..моє серце дико б`ється, бо мене проміняли на якесь дівчисько, якесь дівчисько яке ледве дотягує до 160 см, і ледве дотягує до 3 слова в орфографічному словнику. Це ж банально болісно, а головне смішно. Фантастично побачити, як вони поцілувались і ото кострубате сказало: "Ну всьо мала, давай чьом. До вєчора і незатрімуйші з цім Хахьолєм" - і пішло. Нарешті воно пішло і я міг спокійно з диким стукотом у серці подивитись на вже не мою Крісті і зрозуміти, що "життє є лучше"... 

Львів, 19.03.2011