100 грам
чого саме - вирішуйте самі з рубрики / циклу «реальне»
Я сьогодні випив. Дістав тестьового самогону і трохи випив. Спочатку за тих, хто вижив - я їх нащадок. Потім - за тих хто не вижив, я - їх боржник і почуваю себе винним чогось. І ще одну - за себе: я знаю що робитиму, щоб то ніхто не забув чи не влаштував те наново. Свічку завтра ставити не буду - не хочу сумувати: пам`ятаю - але не сумую, злюся - але не скаженію, вірю - бо знаю, що все йде нині правильно.
Царство небесне і земля пухом тим, хто тоді не вижив. Розуму і сили тим, хто є нащадком тих, хто вижив - нам ще боротися, бо нащадки тих, хто влаштував голодомор, теж ще живі і знають про це не з книг, і ненавість їх до України, яку іх діди спаплюжили голодними смертями мільонів, лишилася в їх крові на генетичному рівні. Як і моя ненавість до них.
ПС. На фото - перловиця, річковий молюск, більше відомий як "ракушка". Мої діди і бабки їли таке в той голод, коли були дітьми.
