На грані живого і мертвого
глава 3 том 4Підготовка до поїздки на симпозіум
Прийшовши на роботу кожен учасник став думати над своїм виступом. І вони спочатку почали писати на комп’ютерах наброски своїх виступів, щоб потім, роздумуючи скласти текст свого доклада.
В лабораторії наступила така тиша, що навіть було чути тихі звуки від клавішів комп’ютера та інколи чути воркотання диких голубів. Тільки обідня перерва порушила тішу. Колеги обговорювали свої ще не дописані виступи. Після обіду в лабораторії знову опанувала тиша, яка супроводжувала їх творчі уми аж до потемніння.
Сніжана Вікторівна закінчивши писати вірші сиділа тихо і чекала коли вони закінчать писати тексти своїх виступів.
Миколи Антоновича нарешті закінчив писати наброски такого зміста:«Із самих древніх часів релігійні філософи вчили, що вся Вселена була наповнена божественно-духовними істотами різних Рас. Із однієї із цих рас з часом розвивалася первісна людина. З цим висновком можна погодитися. Адже духовна еволюція та тілесна еволюція тісно пов’язані фізичним ефіром в якому перебувають різні невидимі, але матеріальні атоми. А так як вони невидимі, то їх називають божественно-духовними атомами.
Ще Платон не міг прийняти філософію, позбавлену духовної цілеспрямованості. Для грецького мудреця фізичні та духовні аспекти як філософії так і еволюції є одне ціле. Тільки справжній філософ зможе дійти до своєї цілі, бо він володіє реальним знанням істини.
Ми, люди Четвертого Круга, весь час еволюціонуючи, вже досягаємо другу половину П’ятої Раси.
Людство в житті повторно рухається по замкнутому колу.
Таке безперервно повторне еволюційне життя людства проходить Повний еволюційний цикл, який складається із Семи еволюційних циклів – Великих Кругів. Серединою цього Повного цикла являється Четвертий Великий Круг – нинішнє людство.
І якщо наука має дані, що Великий Круг еволюції дорівнює 4.320.000 років, то хто може сказати скільки ж таких Великих Кругів існує Вселена? Хіба можливо через таку бездну років сказати коли і як появилася людина і з якого часу вона еволюціонує? Багато древніх вчених в тому числі і сучасних вчених із області богословів, теософії і філософії пробували свої сили в поясненні виникнення Вселеної. Всі їхні теорії в тому числі духовні та містичні не витримували випробування на «живучість», так як вони в своїй основі не мали тієї фізичної бази, яка б пояснила принципи існування матерії.
Сьогодні існує один із парадоксів сучасної науки – рівність ненаукової гіпотези існування Бога, який сотворив Вселену і наукової гіпотези множинності Вселених: утворюючихся, існуючих, розвиваючих, трансфо-
рмованих та помираючих еволюційним шляхом.
Згідно моєї нової теорії: «Фізика ефіра», Вселена вічна і знаходиться в непереривному динамічному розвитку та еволюції.
Ця нова теорія фізики ефіра дозволяє не тільки пояснити історію виникнення нашої Сонячної системи і нашої хати – Землі. Вона навіть в змозі дати пояснення походженню природи створення Вселеної.
Космічний ефір є склад різних атомів і молекул нуклеїнових кислот. Згідно нової теорії:«Фізика ефіра», яка відрізняється від інших теорій і являє собою ефірний автоклав синтеза в якому відбувається синтез. Синтез – це з’єднання шляхом фізико-хімічних реакцій різних атомів, існуючих в час синтеза на космічному складі ефіра при випадкових діях таких ефірних причин: гравітаційних, магнетичних, електричних, ультразвукових, температурних, світлових та барометричних. Завдяки цим хаотично діючим причинам спочатку із різних часточок атомів і їх різної кількості шляхом синтезу виникали різні атоми. Потім із цих атомів виникали різі молекули, а потім із цих різних молекул і їх різної кількості теж шляхом синтезу при відповідних діях ефірних причин виникали різні матерії, а з цих різних матерій вже еволюційним шляхом виникали різні суб’єкти, різної форми і різної величини в тому числі і людини та створення самої Вселеної. І тільки після того, як таким несвідомим еволюційним шляхом виник Вищий Розум Вселеної та в його духово-матеріальній структурі тіла Вища Душа Вселеної, тоді і розпочався свідомий процес еволюції як духовно-матеріального тіла – душі, так і матеріального тіла любої живої істоти в тому числі і людини».
Василина Григорівна теж закінчила писати. Її наброски за змістом були такі: «Яке еволюційне майбутнє цивілізації Землі Четвертого Круга П’ятої Раси? Адже людство не знає – звідки і як воно виникло і куди воно іде. Від незнання і нерозуміння цих питань суспільство обволікається легендами, міфами, різними видами релігії, що призводить до причин, викликаючих протиріччя та різні нещастя. Це питання є не тільки і не стільки природознавче, а являється в більшій мірі філософським.
Обмежившись релігійними і міфологічними казками люди не придавали особливого значення точності відповіді на це питання. Але сьогодні воно набуває актуальності. Тепер і релігія і суспільство вимагають від природознавчих наук та науки філософії істинної відповіді. Нині теорія Дарвіна: «Походження видів життя» втрачає підтримку науки. Справа в тому, що суттєвих еволюційних змін по кожному виду життя вченими не виявлено. Мавпа не балакає, як би її не вчили. Собака не ходить на задніх лапах, як би її не тренували. І найтрагічніше те, що буває в розумних родителів дитина народжується такою ж безглуздою, як у посліднього аборигена Австралії. А якщо наука втратила довіру в теорію Дарвіна, то відповіді на це питання поки що немає. Але я думаю, що німецький вчений Е.Фішер ще в 1907 році став на вірний шлях до цієї відповіді – шлях синтеза білків у складі яких як правило існують молекули нуклеїнових кислот ДНК та РНК.
Відомо, що мозок людини складається із двох частин:діючої та резервної. Так же відомо, що діюча частина мозка виконує функції управління людиною у бутті – дотримання морально-етичних та духовно-політичних правил. У складі діючої частини клітин мозка, як правило, існують три види молекул нуклеїнової кислоти: рядові; реплікації – життєво-творчі та репарації – лікувальні.
В основному діюча частина мозку заповнена клітинами із рядових мо-лекул нуклеїнової кислоти. Молекули реплікації існують в діючій частині мозка тільки для того, щоб коли прийде той еволюційний час і почнеться еволюція клітин резервної частини мозка, то молекули реплікації почнуть еволюційно розмножуватися, поповнюючи резервну частину мозка і задіють її нам уже відомі життєво-творчі функції. Відрізнити такі молекули від інших дуже просто. Вони мають іншу атомну структурну решітку і по цій іншій структурній решітці їх треба знайти дивлячись через електронний мікроскоп для розгляду молекули ДНК, використовуючи спеціалізоване комп’ютерне устаткування у складі якого задіяні: спеціально виготовлені устрої, прилади та ультрацентрифуга для хроматографічного роз’єднання молекул ДНК електрофорезом.
Враховуючи, що кожна матерія із одного виду в інший переходить на протязі 4.320.000 років, то треба штучно прискорити процес еволюції людини. Саме в цьому напрямку нині працюють наші вчені Микола Опанасенко і Олександр Світозаренко».
Олександр Андрійович теж закінчив писати і підготував для виступа текст таких набросків: «Ми з Миколою Антоновичем прийшли до такої думки, що для виявлення у клітинах діючої частини мозка молекул реплікації та репарації і їх втілення у клітини резервної частини мозку треба створити належні умови.
Перш за все для проведення такого пошука в належних умовах ми наше давно вже існуюче спеціалізоване комп’ютерне устаткування удосконалили, доповнивши його спеціалізованими приладами та устроями для проникнення в мозок це: спеціалізоване хірургічне ліжко – скафандр. В головній частині цього скафандра передбачений устрій для проникнення в мозок спеціальним шприцом. Цей шприц розсувний і складається із чотирьох розсувних частин. В одній розсувній частині має канал для подачі під тиском рідини обезболювання. У другій розсувній частині вмонтований міні електронний ультразвуковий датчик для визначення координат діючої та резервної частин мозка з обов’язковим їх виводом на табло комп’ютера. І після того як шприц проникне через кору головного мозка він автоматично розсувається і цим самим розсуває кору головного мозка. Шприц автоматично по заданій комп’ютерній програмі рухатися – поетапно проникає в глибину мозка і робити оберти. Через ці чотири розсувні отвори електронний мікроскоп розшукує в клітинах мозка молекулу реплікації та молекулу репарації нуклеїнової кислоти. Ці молекули виводяться на табло комп’ютера для їх розпізнання. Завдяки електронному ультразвуковому датчику, задіяному через це ж саме спеціалізоване комп’ютерне устаткування по розробленій мною спеціальній математичній моделі, на табло комп’ютера видно структурну решітку цих молекул: кількість атомів та під якими кутами вони з’єднані між собою. Тоді, маючи такі дані про структуру ми штучним шляхом по аналогу шарикової моделі створюємо в мозку так звані репараційні ферменти – лікуючі атоми..
Визначивши границі частин мозка ми другим шприцом автоматично вмонтованим у середині цього розсувного шприца беремо атом репарації із діючої частини мозка і тут же вводимо його в резервну частину мозка для еволюційного само розмноження. І це розмноження буде видно на табло комп’ютера.
Мною вже розроблено всі креслення для виготовлення на нашому заводі приладів та устроїв до існуючого спеціалізованого комп’ютерного устаткування і відкриті закази в нашому механічному цеху на їх виготовлення. Розроблена математична модель та написана комп’ютерна програма на роботу такого устаткування».
Закінчивши друкувати свої наброски вони стали думати і писати доклади на своїх виступах.
Петро Микитович для поїздки на Симпозіум налаштовував свою телекамеру і, згадавши просьбу Василини Григорівни та Сніжани Вікторівни включив міжпланетний Інтернет і став шукати цікаві наукові передачі. А потім, знайшовши передачу в якій розповідалося про те, яка була людина і якою вона буде в майбутньому і подзвонив Василині Григорівні, яка вчила на пам`ять текст свого доклада. Василина Григорівна взяла слухавку.
– Слухаю тебе, Петро Микитович, що ти хочеш? – запитала вона.
– Я не хочу. Це ти, Василина Григорівна, хочеш, – пожартував Петро Микитович. – Я тут для тебе записав цікаву інформацію із планети Нібіру. Зараз скину тобі по факсу.
– Дякую, – сказала Василина Григорівна і, роздрукувавши текст стала читати. Інформація була такого змісту: «Древні філософи кажуть, що після того як людство вступило на підйом в колі еволюційної дуги першого людського циклу еволюції почалися безперервні серії циклів. З кожним циклом людина ставала більш розвиненою поки не досягла свого кульмінаційного розвитку. Потім стала деградувати у зворотнім напрямку, уносячи із собою тільки сліди і признаки прогреса. Руйнувалися царства, нації змінювали одна одну, Раси поперемінно то підіймалися до вищої точки, то спускалися, впадаючи у варварство. Розвиток людини більше проявлявся в його ментальній поведінці ніж у зовнішній формі. Древні легенди кажуть, що був час коли люди не мали своєї мови та моральної якості. Люди жили в печерах. Їх велика ширина обличчя та видатна нижня вилиця вказували на велику мускульну силу і звички дикої наполовину розвиненої Раси. А ось що говорить ясновидця-ектрасенс якій дали осколок скаменілої кістки не сказавши, що собою представляє цей предмет. Осколок зразу ж визвав у неї карт сцен і людей, які жили в кам’яний вік. Вона бачила людей, які нагадували їй мавпу з дуже волосатим тілом і довгими руками. Їх тазостегнові кістки так побудовані, що людина стояти не зможе. Зрідка вона бачила серед цих істот людино подібне обличчя, але щось в ньому було мавпяче, бачила частину тіла гладкою та більш світлого кольору. Так описують початок створення людської раси. вчені, філософи та ясновидці глибокої старини. Сучасні ж вчені не намагаються навіть дискутувати на таку тему, філософи все ж стверджують, що згідно закона циклів людська Раса неминуче повинна вернутися до того відправного пункта еволюції і стати фізично одухотвореною. Це відбудеться під впливом закона природного відбора. Неминучим наслідком відбудеться так, коли більш інтелектуальні і більш моральні Раси витиснуть деградовані Раси. Тоді вада природного відбора буде діяти в напрямку еволюції менталітету людини, направленого на покращення здібності людини, на покращення навколишньої екології, морального та соціально-політичного стана людської Раси. Людина облагороджена новими інтелектуальними здібностями і високими почуттями буде продовжувати розвивати свою ментальну конституцію до тих пір, поки Земля не стане населеною єдиною однорідною Расою».
Василина Григорівна закінчила писати текст свого доклада на Симпозіумі. Микола Антонович та Олександр Андрійович майже Закінчували писати свої доклади.
Василина Григорівна захоплено стала читала отриману від Петра Микитовича інформацію. Задзвонив телефон. Василина Григорівна зняла слухавку.
– Це ти, Петро Микитович? Слухаю тебе, – обізвалася Василина Григорівна.
– Я знову знайшов цікаву інформацію із планети«SS-344». І вже передаю тобі по факсу, – повідомив Петро Микитович.
– Чую, чую. Зараз роздрукую і прочитаю. Спасибі, – подякувала Василина Григорівна.
Олександр Андрійович теж закінчив писати текст свого доклада і підійшов Сніжани Вікторівни.
– Що там цікавого? – запитала Сніжана Вікторівна у Василини Григорівни.
– Петро Микитович виконує наше з тобою прохання. Зараз роздрукую і почитаємо, – відповіла Василина Григорівна.
Василина Григорівна, роздрукувавши зняла дві копії і Олександр Андрійович, Сніжана Вікторівна і Василина Григорівна стали читати.
Інформація із планети «SS-344». була така:«За нашим постійним спостереженням за Землею одним із найбільше цікавих відкриттів древніми вченими на планеті Земля – це відкриття: «Психометрія» професора Йосипа Бьюканана із Луісвілля, Кентуккі. В його дослідах, які він проводив на феноменах, експериментальним шляхом була виявлена властивість будь якої матерії зберігати і віддавати всю свою інформацію, яку вона отримала від різних суб’єктів свого оточення за весь час свого існування. Старезні рукописи, потребуючі археолога для розшифровки старезних начертань були легко розтлумачені психометричною силою одного феномена. Психометрична сила – це здібність людини – психометра отримувати враження про характер або зовнішній вигляд людини від любого об’єкта тоді коли він тримає любі речі з цього об’єкта в руці, або прикладає їх до чола. Вчені нашої планети «SS-344» завжди вивчали еволюційний розвиток планети Земля і вони кажуть, що таку інформацію людина – психометр отримує через свою резервну частину мозка, яка вже задіяна еволюційним шляхом і виконує свою інформаційну функцію».
Закінчив писати свій доклад і Микола Антонович. Він, підійшовши до Василини Григорівни спитав: «Що ти, Василина Григорівна, читаєш?».
– Микола Антонович, ти теж слухай, а я буду читати і вона продовжила читати: «Існування такої властивості, як здібності феноменів Землі було продемонстровано ще в 1841 році і було перевірено тисячами психометрів у різних частинах Землі, і доказало, що кожна подія, в тому числі і подія людини – пригода, випадок залишають незгладимий відпечаток інформації на фізичній природі – в комічному ефірі. Адже в його оточенні відбуваються всі інформаційні дії з дослідним об’єктом. А з космічного ефіра душа людини – психометра, яка в той час знаходилася в резервній частині мозку, зчитувала інформацію і переносила її в мозок людини – психометра. І це все завжди відбувалося і відбувається завдяки резервній частині мозка людини – психометра, яка має таку властивість. Адже її резервна частина мозку виконує і таку інформаційну функцію».
Василина Григорівна після свого висновку продовжила читати інформацію із планети «SS-344». Вона була така:«Причетну до будь якої матерії невідому науці властивість, яка здатна, впливаючи на будь яку матерію змінити її фізичний стан своєю не відомою силою вплива вчені планети «SS-344» називають «флюїдом». Залежно від матерії флюїди бувають різні:нечутливість тіла людини до важких ударів, проникнення в нього гострого знаряддя та куль. Наука нашої планети теж не може дати відповіді на цю таємну силу – флюїд, який в даному випадку обезболює тіло.
Ефірний флюїд може стати настільки ущільнений, що створює навколо людини еластичну оболонку, абсолютно непроникливу для будь якого фізичного предмета. Нашим вченим також відомо що в Індії і в деяких місцях Центральної Африки знахарі вільно дозволяють любому мандрівнику стріляти в них з любої вогнепальної зброї. Декілька років тому назад в одному африканському селі жив колдун. Одного разу група європейців, які їхали в Судак, час чи два бавилися тим, що стріляли в нього із пістолетів та гвинтівок. Таку привілею він їм надав за нікчемну платню. Один німець із цієї групи, який приїхав за пір’ям страуса запропонував колдуну п’яти франкову монету за право вистрелити в нього таким чином, щоб дуло пістолету зіткнулося з тілом його грудей. Колдун спочатку відмовився, а потім під впливом внутрішніх мотивів погодився. Німець уважно зарядив гвинтівку і притиснув її дуло до грудей колдуна. Після короткого вагання німець вистрелив… Дуло гвинтівки розлетілося на куски до приклада, а колдун залишився неушкодженим.
Існують люди, які вбивають жабу просто тим, що дивляться на неї і можуть вбити людину. Сила зловредності цього бажання несеться її флюїдом, мов смертоносна куля.
Коли дві людини приближаються одна до одної їх магнетизм буває або активний, або пасивний, тобто або позитивний, або негативний. Якщо магнетизм позитивний, то душевний флюїд цих двох людей викликає почуттями симпатію. Коли ж він є негативний то навпаки – їхній душевний флюїд викликає почуттями антипатію.
Психологічні та фізичні чудеса відбуваються завдяки діям різних флюїдів тільки через ефірний флюїд. Ось декілька із них: наші вчені спостерігали, як на вашій Землі на березі Нілу деякі туземці своїм мелодичним посвистом заставляють крокодилів вийти із води і слідувати за ними; деякі туземці спеціалізують свою властивість на зачаруванні ядовитих змій; інші туземці – приводять ядовитих скорпіонів у стан заніміння; на Антілах негри виявляють змій, яких вони не бачать; у Верхньому Єгипті один флейтист свою супутницю – змію зачаровує мелодією флейти; про курчат з головами коршака; є фірні відпечатки на утробному плоді жінки. Такі утробні позначення відбуваються від впливу сильних психічних розладів вагітної жінки. Ось такий приклад: «В Саратовськім окружнім суді, в Росії, був суддя, який завжди носив на щоці пов’язку. Під нею, на лівій стороні обличчя, була скрита миша, тіло якої виділялось на щоці високим рельєфом, а хвіст уходив через скроню і ховався у волоссі. По його поясненням, його мати дуже боялася мишей і цей факт був визваний її переляком в пологовий день коли вона біля своїх ніг побачила мишу.
Багато є таких випадків, коли людина комусь чаклувала зле, сама робилася жертвою.
Енергетична сила людської волі та уяви над ефірними флюїдами здатна причинити фізичні та ментальні ушкодження не тільки жертві а й самій людині, якщо її флюїд з недостатньою силою був направлений на жертву. Цей посланий флюїд на жертву, як гумовий м’яч, відскакує від жертви і в зворотному напрямку наносить удар людині, яка його направила. Це основний принцип магії, в якому людська сила та уява повинні бути в достатку.
А що ж таке уява? Психологи говорять, що це творча могутність душі, але матеріалісти кажуть, що це фантастика. Але це два незалежні інформа-ційні поняття і вчений філософ із вашої Землі – Піфагор дав цим словам чіткі поняття. Він сказав, що уява – це пам`ять про попередній духовний, ментальний та фізичний стан людини. Пам`ять яка тримає таку попередню інформацію. А фантазія – це неупорядкована продукція мозка.
Так як скульптор проектує спочатку в уві, а потім наяву будує без душевну, але красиву фігуру інертної матерії, так і вагітна жінка своєю уявою проектує в ефір зображення, яке вразивши її, через ефірне відображення залишає відбиток на утробнім тілі.
Наука планети «SS-344». стверджує, що кожен рух навіть на молекулярному рівні де б він не був відчуває і фотографує через ефір Вселена. Говорячи про передачу інформації через ефір, то фотографування всього, що рухається відбувається як непереривний процес передачі інформації.
Подібно тому, як Вищий Розум Вселеної створив по законах природи різні форми матерії, точно так же і людина була б спроможна робити те ж саме, якби вона усвідомлювала свої сили. Так же і вагітна жінка, яка б усвідомлювала свої сили та творчі здібності змогла б придати бажану форму своїй будучій дитині.
Людська сила та уява в сильно збудженому стані – це посередник зв’язку між тілом і душею людини через резервну частину мозка, яка приводить в дію цей флюїдний посередник. Якщо людина не вірить у чудотворну силу флюїда, то ніяке інше чудо недокаже їй, що така сила існує. Таке чудо треба розглядати тільки як феноменальний факт, який об’єктивно засвідчить почуття людини. Сам факт флюїдного чуда є суттєвий результат істини і являється законом природи, який поки що невідкритий сучасними вченими із різних відомих нашим вченим планет.
Що логіка нам тільки підказує, то те психометрія вже доказала – так стверджують наші вчені.
Психометрія дасть можливість виявляти та розкривати злочини та пороки. Астрономія відкриє нові органічні форми зірок, нові сузір’я. І це все зроблять психометри через спеціалізоване комп’ютерне устаткування та свою резервну частину мозку. Наші вчені винахіднику із планети Земля – професору Йосипу Бьюканану поставили пам’ятник на своїй планеті – «SS-344».
Від сприйнятої Петром Микитовичем по міжпланетному Інтернету від планети «SS-344» такої значимої інформації про відкриття і винахідництво на планеті Земля всі були тріумфально вражені.
– Гарну інформацію для нас знайшов Петро Микитович, – оцінив Микола Антонович.
Всі були задоволені, прочитавши таку інформацію вчених із планети «SS-344». Була восьма година вечора.
– Сніжна, тепер на десерт, – попросив, як завжди, Микола Антонович.
– Можна, – сказала Сніжана Вікторівна. – Прочитаю та й додому.
Хлопці та Василина Григорівна сіли на диван, а Сніжана Вікторівна, стоячи перед ними із записнички читала такі вірші:
ПОСИЛКА
Приймаю від людей посилки,
Зважую і ставлю сургучеву печатку.
З посилок, скажу без помилки,
Радість, як із серця, бере свій початок...
... Посилки, бозна з чим на пошті!
Нібито багатоповерхові будинки!
...А в них почуття найдорожчі
Пересилає людина людині!
ВІДКРИТТЯ
Яка ж ти далека туманність планетна –
В озброєнім оці туман васильковий!
Та все ж до кохання мого ти причетна,
Бо мила моя, як і ти загадкова!
Дивлюсь в телескоп та, крім неї, не бачу
Зірок, щоб яскравіше неї світили!
…Мої відкриття мо ’ нічого й не значать –
Та все ж у коханні обом пощастило!
ВІЧНІСТЬ
І час, і вода є в природі безсмертні!
Невпинно течуть, все лишаючи ззаду…
На вигляд із зовні – вони мов інертні,
Та інколи мають тривалості ваду:
Буває, що час непомітно розплився –
Неначе, що й рік, мов за день протікає;
Буває, що ніби то час зупинився –
І день найкоротший, як рік, протікає…
Невпинно хвилини в житті, мов веслують,
Хоч хай порівняння й не виглядить дивним,
Все ж з капель води океани існують,
А вічність – це мить із хвилинок людини!
ДУШЕВНИЙ ПЕРЕЦЬ
В уяві щодня я тебе малював, як художник,
Очима ти карими завжди мене чарувала
Твій погляд зорів, як колись – був як ті, – їм тотожний!
Із нього любов ще твоя, як фонтан, вирувала!
Своєю любов’ю в твою я, хмеліючи, кану
І бачу в ній річку тодішньої нашої долі
Пливу до твоєї душі берегів і, мов тану,
У нашім колишнім душевно-чарівному колі,
У грудях твоїх, як тоді, відчувалося серце
В нім душу твою відчуваю любов’ю налиту
Від цього мої почуття мов натерлися перцем
Й пригнічують душу любов’ю твоєю омиту!
І якби душа не страждала з боліючим серцем –
Та витерплю я, бо існуєш живою в уяві!
Й за меду вагон не віддам я душевного перцю –
Тополі стрункій ще ніколи не зраджував явір
НЕКТАР ЛЮБОВІ
Близь ставка, де криниця дитинства стоїть,
Там освідчення першого мрійне вино
Ми пили! Цілував я там руки твої
І, гадав, що це все, мов приснилось воно!
На устах, мов сріблить медоносна роса,
Від проміння душевного – в серці вогонь!
Розплелася в обіймах невинна коса
І хмеліла душа від пізнання твого!
Нам стелилася в ноги росиста трава,
Ти у наших стосунках, мов квітка свята!
Нам криниця дала найсмачніші права –
Куштувати в коханні любові нектар!
ДЗЕРКАЛО
В джерельній воді, мов у дзеркалі, – лиця,
Ми їх розглядали частенько з тобою,
Бо близько від хати стояла криниця
Й по воду ми часто ходили обоє…
Та якось зустрілися біля криниці,
Ти воду в цеберку собі набирала,
Напився я з неї твоєї водиці
Заради того, щоб моєю ти стала!
З тих пір ми у дзеркало дивимось в хаті
І топчем дорогу до долі-криниці –
Приходим до неї мрійливо-крилаті
Заради кохання напитись водиці!
О, дзеркало, – чиста водиця криниці!
Без тебе не бачим себе, а це значить –
Як би не магічно-джерельна водиця
Я й досі б кохану мабуть не побачив!
В такій динаміці закінчився їх трудовий день. Вони висловили свою похвальну думку про вірші і, подякувавши Сніжані Вікторівні за вірші вони залишили лабораторію і пішли додому.
25.08.2015