05.04.2018 11:38
для всіх
40
    
  - | -  
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глав 3 том 6

роздуми по проведенню наукового експеримента

Наступила чудова і багата на урожаї осіння пора. Сама погода надихала Миколу Антоновича та Олександра Андрійовича на нові творчі роздуми і давала натхнення для нових наукових пошуків. Вони почали думати про наукові пошуки в області зоології. Їх цікавило, як квіти вбирають в себе притаманний їм колір із чорного кольора землі. А зараз вони готуються до проведення наукового експеримента по математичній моделі: «Виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка та до проведення лікування від епілепсії.

Василина Григорівна, прийшовши з урока історії закінчувала писати філософський нарис на тему: «Атоми – елементали, або зерно Духа».

Сергій Никифорович проводив планову оперативку.

– Шановні, колеги, ви знаєте, що наша продукція – виготовлення комбайнів для зборки зернових культур, які мали широкий попит вже майже наситила ринок збита, – сказав Сергій Никифорович. – Тому нам заздалегідь до осені слідуючого рока знову доведеться удосконалити існуючі технологічні лінії на виготовлення віялок зерна, на які нині на ринку збита великий попит, – повідомив Сергій Никифорович. – А тепер, Надя Петрівна, запиши, будь ласка, службі головного інженера:головному конструктору в місячний термін розробити всі необхідні креслення по удосконаленню технологічних ліній на випуск зернових віялок і віддати робочі креслення у виробництво; начальнику механічного цеха теж в місячний термін виготовити всі деталі згідно креслення і потім в місячний термін встановити на технологічних лініях по випуску віялок. Начальнику відділа Інтернет дати об’яву у всіх засобах інформації про те, що зараз приймаються заяви на їх замовлення. Ми з вами шановні, колеги, збудували школу, лікарню і дитячий садочок. А тепер я виношу на вашу думку ще й будівництво в нашій парковій зоні заводського клуба. Клуба – Інтернет. В кого є на таку пропозицію власний погляд? Я хочу почути думку кожного з вас та прийняти з вами відповідне рішення. Будемо будувати клуб – Інтернет, чи не має сенса? Прошу висловитися, – запросив Сергій Никифорович. – Слово має Микола Антонович, – об’явив він.

– Я вам, Сергій Никифорович, давно говорив про необхідність клуба – Інтернет. Ми всі знаємо, який прибуток приносить наш відділ – Інтернет. Але ж він працює тільки у вихідні дні, та після заводського робочого дня. І в ньому вміщається тільки одинадцять стільців, які завжди не пустують. Кандидатура на посаду завідуючого клубом – Інтернет у нас є. І ми всі вже знаємо про його діяльність із папугами. Але ж Олег Андрійович – наш Олежик їздить у міський клуб і там з ними виступає.

– Хто ще хоче виказати свою думку.

– А, що про це казати? За нас говорять прибутки. Пропоную підняти руку, хто згоден на будівництво клуба, – сказала Поліна Петрівна.

– Бачу – рішення прийнято. Значить будемо будувати. Надія Петрівна, запишіть у протокол оперативки:начальнику заводського відділа Інтернет в місячний термін через Інтернет придбати необхідний типовий проект з відповідними кресленнями на будівництво клуба і дати об’яву через всі засоби інформації про прийом на роботу фахових будівельників всіх спеціальностей в тому числі майстра прораба і начальника будівництва, а відділу організації праці і заробітної платні встановити оклади згідно штатного розкладу будівельних професій, – продиктував Сергій Никифорович. – А тепер хочу почути наших шановних науковців, – додав Сергій Никифорович.

– Ми думаємо, Сергій Никифорович, що будемо готуватися до проведення наукового експеримента по темі: «виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка», а також почнемо лікувати хворих епілепсією. До проведення наукового експерименту ми готові залишається тільки придбати Тазиметр Едісона, або придбати креслення і виготувати по ним Тазиметр Едісона на нашому заводі. До лікуванню хворих епілепсією ми готові хоч зараз, – відповів Микола Антонович.

– Ясно. Будемо лікувати людей і будемо думати про підготовку до проведення наукового експеримента по темі: «виявлення і установлення закономірних причин пророчества феномена-пророка». Натхнення вам і творчого осяяння, – побажав Сергій Никифорович. А тепер не забувайте і про наш аграрний цех. Прийшла пора коли треба оцінити результати нашої праці при посадці овочевих культур. Завтра поїдемо на прополку, – додав він. – У кого є якісь питання? – запитав Сергій Никифорович. Бачу немає. Тоді оперативка закінчена, – об’явив він.

Василина Григорівна зайшла в свій кабінет і подзвонила Миколі Антоновичу і, взявши нарис понесла його в лабораторію на обговорення.

Василина Григорівна зайшла в лабораторію. Її зустріла Сніжана Вікторівна.

– Ти, Василина, мабуть принесла нам на розгляд свій новий філософськи нарис? – радісно запитала Сніжана Вікторівна і поцілувала її щочку.

– Вгадала, – відповіла Василина Григорівна і теж радісно її поцілувала.

В лабораторію зайшов Микола Антонович. Його теж радісно зустріла Сніжана Вікторівна

– Ти, Микола, мабуть прийшов послухати новий філософський нарис Василини Григорівни? – запитала Сніжана Вікторівна.

– А ти, Сніжана, що ясновидець? – запитав Микола Антонович. – І, що ти, шановна тут робиш? – Мабуть прийшла читати нові вірші, – додав він.

– На цей раз не вгадав. Прийшла забрати свого любимого на обід, а то не прийди так він із-за своєї математичної моделі ще й помре від голода. Он дивись, сидить Микола і голови не підіймає на мій і ваш з Василиною

прихід, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Не дають писати, залишилося двадцять одно математичне речення, – вставши, сказав Олександр Андрійович.

– Це ви пані, Сніжана Вікторівна, не дали дописати математичну модель, а значить провинилися і треба за свою вину відкупитися, і ти, Сніжана, знаєш чим, – усміхаючись сказав Микола Антонович.

– А якщо не знаю, чи може забула чим, то що тоді мені буде? – запитала, усміхаючись Сніжана Вікторівна.

– А то ти, Сніжана, не знаєш. Всерівно будеш читати вірші, а то я давно їх не чув і будь ласка про любов.

– Ну, якщо давно не чув я прочитаю, – пообіцяла Сніжана Вікторівна.

Вони, як завжди всілися на дивані і Сніжана Вікторівна почала читати такі вірші:

НА КОЛЕСАХ ЛЮБОВІ

Везе нас по рейкам любові любовний наш потяг –

Вистукують ритми сердечні колеса любові

Про те, що ми один до одного маємо потяг, 

Який у вагоні любові звів нас із тобою!

Ми вийшли обоє на нашій любовній зупинці:

Дивилися в очі сумні від розлуки такої –

Так сталося враз, – залишилися ми на одинці:

Лиш наші серця римували любов’ю палкою.

Як я так і ти сум у серці своїм, не згасивши, 

Поїхала далі, лишивши мене на пероні:

Судьба як з’єднала нас й так розвела, не спросивши, 

До зустрічі лиш сивину залишила на скронях…

…Котили тебе у вагоні колеса любові:

На полку вверху ти забилась в печалі від скуки, 

Я теж сумував і лише у твій слід за тобою, 

Як рейки любові, тяглися протягнуті руки!


СУТЬ ЛЮБОВІ

Стрілою своєї палкої любові

Попав я в мішень ще й любові твоєї –

Зустрілися душі в любовному слові

У парку міськім на любовній алеї.

І в нас зав’язалася щира розмова –

Від неї у нас почуття розгорілись…

…Так плавно по суті слова йшли від слова –

У них ми любовним романом зоріли!


ЗЛАК ЛЮБОВІ

Колише ефір колоскові поля, 

Над ними із піснею жайвори виснуть …

Теплом наливається щедра Земля –

На ній хлорофілові злаки вже стигнуть!

Ми теж мов би два колосочки з тобою

І стигнуть близь поля і в нас почуття…

…Ти – злак мій, зернина моєї любові, 

А я у любові – твій колос життя!


– Оце ти, Сніжана, повністю наситила мене поетичними образами, що я довго буду в пам’яті перечитувати те, що мене приємно збудоражило, а в кожному вірші є чим збудоражити, – сказав Микола Антонович. – Що скажеш, Олександр, – запитав він.

– Я вже їй казав, а зараз ще скажу на мові любові, – відповів Олександр Андрійович і, смачно розцілував Сніжану Вікторівну.

– Я тебе, Сніжана, теж поцілую за такі вірші, – сказала Василина Григорівна і поцілувала.

– Василина, тепер ти читай нарис, – попросила Сніжана Вікторівна.

Василина Григорівна роздала кожному по екземпляру і вони стали читати. А вона сиділа і чекала на їхній відгук. Нарис: «Атоми – елементали, або зерно Духа » був такого змісту: « Ще древні філософи писали, що атом це – зерно духа, або елементал життя. Елементали – це атоми, в яких на їхніх границях зустрічаються Матерія і Дух. Ця границя теж має своє духовне тіло, яке як і всяке тіло має свої атоми, які невидимі навіть електронним мікроскопом. Тож, якщо електронний мікроскоп удосконалити, або використати Тазиметр Едісона, маючий величезну степінь відчуття. Він прироблений до великого телескопа дає можливість не тільки виміряти тепло дуже далекої зірки, а й виявити у її невидимих променях атоми, а також відшукати нові планети. Тоді можно вже буде узріти і атоми елементалів.

І якщо ми їх побачимо, то це говорить про те, що ці атоми теж можуть існувати і у структурі тіла розума і вони це є тіло, яке при різних природних причинах таких як електромагнетизм, тиск та інших в структурі розума синтезує не тільки штучний інтелект – матрицю розума, а ще й будхічну й атмічну духовну матерію. Ці дві матерії теж мають свої тіла – атмічне й будхічне і, якщо врахувати і те, що в людині існує сім видів матерії: фізична, ефірна, астральна, ментальна, вогненна, будхічна й атмічна і вже із цих видів вивчені наукою: фізична, астральна, ментальна й вогненна. І ці матерії мають свої відповідні тіла: фізичне тіло – це є видиме тіло людини. Астральне тіло – це невидиме атомне тіло людини, яке знаходиться у фізичному тілі людини і забезпечує людину почуттями. Ментальне тіло – це теж невидиме атомне тіло людини і теж знаходиться у фізичному тілі людини і теж наділяє людину розумом. Вогненне тіло – є теж невидимим атомним тілом людини і приносить осяяння в мозок через ментальне тіло людини, знаходячись в її фізичному тілі. Ефірна матерія теж науці відома – вона є дзеркалом звукової та кольорової інформації, яка відбивається на її поверхні і весь час у ній зберігається. Тоді із вище сказаного можна припустити таку наукову гіпотезу, що будхічна атомна матерія має теж своє невидиме атомне тіло, яке теж знаходиться у фізичному тілі людини і збуджує, і дає Дух людині. Атмічна ж матерія теж має своє атмічне невидиме атомне тіло, яке знаходиться у фізичному тілі людини і дає людині Силу і наділяє людину-феномена флюїдом та врілем розуму. Тобто будхічна та атмічна матерії теж є причетні до кожного із феноменів: екстрасенса, психометра та пророка.

Залишається тільки експериментально дослідити мозок відповідного феномена, примінивши Тазиметр Едісона, і ми узріємо ці атоми тобто атоми – елементали. А це вже шлях до пророчества».

– Ти, Сніжана, кожен раз читала вірш на таку ж саму тему як нарис у Василини, а на цей раз, не написала? – запитав Микола Антонович.

– Написала. Такт ти ж, Микола, попросив щоб я читала про любов відповіла Сніжана і стала читати такий вірш:

КРАСА РОЗУМА

На грудях зелених каштанів, неначе

Висять свічники із свічками, –

В них Всесвіт весняні малюнки позначив

Своїми земними мазками, 

Які заворожливо в око впадають

І вмить визивають на роздум…

…Красу отаку, я гадаю, 

Придумав із атомів Розум!


– І це ж требі зуміти отаке придумати, щоб образно та ще й по науковому написати такий вірш про створене природою, – сказав Микола Антонович. Твій флюїд розума, Сніжана, створив тебе не тільки поетом, а він втілив у тебе ще й вченого та філософа, – зробив такий висновок Микола Антонович. Ти, Сніжана, не просто Молодець, а Молодець-винахідник, – додав він.

– Ти, Микола, не помилився, а сказав правду. Я теж такої думки, – сказала Василина Григорівна.

– Я, Снігова королева, горджуся твоїм розумом, – сказав Олександр Андрійович, і поцілувавши взяв її і Василину Григорівну під руки і вони пішли додому.

03.02.2017; 11:51.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!