05.04.2018 20:13
для всіх
50
    
  - | -  
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 18 том 6

відїзд пацієнтів із міста Дніпро

Валерій Вікторович, поснідавши пішов у лікарню і зайшов до головного лікаря – Маргарити Віталіївни.

Вони привіталися і пішли в маніпуляційну, там сиділи на кушетці три пацієнта, а четвертого медсестри – Олена Олегівна Оніщенко та Захарія Пилипівна Співак вже лікували. Був лікар – Надія Антонівна і головний науковець – Микола Антонович.

– Надія Антонівна, крім цих чотирьох пацієнтів, всі вже вилікувані? – запитала Маргарита Віталіївна.

– Це вже останні хворі, – відповіла Надія Антонівна.

– Не пройде майже і півтори години, як всі пацієнти будуть вилікувані, – запевнив Микола Антонович.

Поки вони розмовляли четвертий пацієнт Віктор Бондаренко вже був вилікуваний. Він подякував і пішов у палату. З ним у палату пішов і головний лікар лікарні «Мечнікова» з міста Дніпро – Валерій Вікторович.

– У мене для вас хороша новина. Ми через дві години сьогодні їдемо додому. Так що шановні, бувші хворі, ви повернетеся в місто Дніпро вже здоровими. Тому збирайтеся вже в дорогу і йдіть в наш автобус. Він на вас чекає біля прохідної завода, – сказав Валерій Вікторович. – А я зараз піду і повідомлю водія нашого автобуса, – додав він і пішов.

В палаті почалася радісна розмова, кожен мріяв зустріти своїх рідних, друзів, колег по роботі та відпочити на лоні природи.

Валерій Вікторович прийшов до водія, який сидів на лаві під ялинко. І читав газету. Він теж присів на лаву.

– Коли, Валерій Вікторович, поїдемо додому? – запитав водій.

– Борис Іванович, лікування наших пацієнтів через півтори години закінчується, так шо ти готуйся в дорогу, – сказав Валерій Вікторович. – Це ж я і прийшов тебе повідомити. А тепер я піду в лікарню, – додав він і пішов.

Коли Валерій Вікторович зайшов у маніпуляційну, то сидів на кушетці один пацієнт.

– Валерій Вікторович, через двадцять хвилин Ми вас із Маргаритою Віталієвною проведемо до вашого автобуса, – сказав Микола Антонович.

– Ми завжди готові, а я на хвилину вийду, – сказав Валерій Вікторович і вийшов.

Валерій Вікторович пішов на цвіточний ринок і купив шість букетів ромашки з васильками для кожного колеги.

Непомітно пройшло шістнадцять хвилин, як останній хворий був вилікуваний. Він дуже тепло всіх подякував і побіг у палату. Коли він зайшов у палату, то в ній вже не було нікого. Він швиденько зібрався і ще швидше пішов до автобуса.

Коли Валерій Вікторович зайшов у маніпуляційну на нього вже всі чекали.

– Шановні, Микола Антонович, Маргарита Віталіївна, Надія Антонівна, Олена Олегівна та Захарія Пилипівна я щиро вдячний за ваш благородний труд бажаю вам міцного здоровя і довголіття, а в справах; сімейних, душевних, духовних, лікарняних, наукових та матеріальних гараздів та щоденного задоволення, – сказав Валерій Вікторович. А квіти – це моя душевна чистосердечна вдячність.

Валерій Вікторович роздав букети і потиснув руку Миколі Антоновичу, а Маргариті Віталіївні, Надії Антонівні, Олені Олегівні та Захарії Пилипівні – поцілував.

Коли вони прийшли до автобуса, то бувші пацієнти вручили кожному, в тому числі і Валерію Вікторовичу, теж букети квітів червоної троянди і щиро та радісно подякували.

Водій включив газ і вони поїхали, а Микола Антонович, Маргарита Віталіївна, Надія Антонівна, Олена Олегівна та Захарія Пилипівна їм услід махали букетами.

23. 10. 2017; 15:17.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!