06.04.2018 10:37
Без обмежень
19 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 8 том 7

розмова про проведення експеримента

Прийшовши на роботу, Микола Антонович подзвонив Олександру Андрійовичу і сказав, що він зараз прийде.

–А тепер, Олександр Андрійович, давай ми продовжимо наш науковий пошук, – сказав Микола Антонович. – Спухаю тебе, Олександр Андрійович, розповідай, – попросив Микола Антонович і став слухати.

– Для проведення лікувального експеримента по знищенню атомів зла по відповідним математичним програмам нами вже ув’язані з електронно-комп’ютерним устаткуванням прилади: електронний ультразвуковий датчик; Тазиметр Едісона: Спеціалізований електронний фотомікро-скоп; Функціональний магнітно-резонансний томограф; Фотоелектронна відеокамера. Нам залишається створити креслення репараційних атомів для знищення зла.

Думаю, шо вже настав час проведення лікувального експеримента по знищенню атомів зла, – запропонував Олександр Андрійович.

І вони продовжили розмову про свої подальші дії в експерименті по знищенню атомів зла.

– Хлопці пора на обід, – повідомила Сніжана Вікторівна.

– Тоді ми після обіда і займемося цією справою, – погодився Микола Антонович. – А зараз, Сніжано, перед їдою, будь ласка набий нам оскому своїми смачними віршами, – попросив він.

Сніжана Вікторівна відкрила власний ноутбук і сала читати такі вірші:

ШЕПІТ ХВИЛІ

У морі хвиля, ніби чайка, 

За берегом завжди скучає, —

Тендітна, ніжна, молода —

Ще не цілована вода

Одне до берега шепоче:

«Тебе кохаю по-дівочі!

Ти мій, ти мій і тільки мій, 

Влюблятись в іншу ти не смій»!

І все шепоче, все шепоче:

« Об тебе лиш розбитись хочу, 

До тебе лину з глибини, —

Не обмани, не обмани»…

…На хвилі ти пливеш охоче

І, мов та хвиля, теж шепочеш:

«Я дівка гарна, молода, 

Мов зачарована хода, 

І маю вроду осяйну, 

Благаю, щоб не обманув!

З тобою лиш з’єднатись прагну, 

Втомити тіла ніжну спрагу

Й купатись хочу, як у морі, 

З тобою в радощах і в горі»!

Шепочеш серцем ти дівочим:

«Мене кохай, лиш тільки, хлопче, »

На це твоє прохання звідкись

Зійшлися хмари, ніби свідки…

…А з моря хвиля молода, —

Ще не цілована вода, 

Вже вишива з морського зілля

Фату на скликане весілля!


– Ти, Сніжана, дійсно придала мені апетиту цими віршами, – радісно сказав Микола Антонович.

– Ти, Микола, вірно кажеш – що не вірш, то смачна насолода, – підтвердив його думку Олександр і, поцілувавши Сніжану, пішли до їдальні.

Прийшовши із їдальні в лабораторію Микола Антонович з Олександром Андрійовичем стали обговорювати пропозицію Олександра Андрійовича про проведення лікувального експеримента по знищенню атомів зла в молекулах резервної частини мозка феномена-пророка. Обговоривши вони дійшли висновка, шо вже настав цей час проведення лікувального експеримента.

Наявність Тазиметра Едісона, Спеціалізованого електронного фото-мікроскопа, Функціонального магнітно-резонанс-ного томографа, Фотоелектронної відеокамери та Електронного ультра-звукового датчика дає підставу для його проведення.

Так непомітно пройшло обговорення і закінчився робочий день.

В лабораторію зайшла Сніжана Вікторівна щоб забрати додому Олек-сандра Андрійовича.

– Ви, хлопці, і ночувати тут будете? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Якщо не прочитаєш вірш, то заночуємо тут, – відповів, жартуючи, Микола Антонович.

– Та куди ж я дінусь? – прочитаю, – відповіла, усміхаючись, Сніжана Вікторівна і, відкривши записничку стала читати такі вірші:

Світлій пам’яті моєї неньки – Феодосії Іллівни

БІЛЬ МАМИ

Пригадую, мамо, тебе молодою:

Рядки кукурудзи полола в колгоспі, 

Які до колін заросли лободою;

Як бігла додому обідати поспіх

Боліла голівка від праці важкої;

Ти трохи полежиш і знову на поле –

Долати гектари прополки такої

На праці тривкій, не розставшись із болем.

Боліло й мені, як на тебе дивився.

Твій біль виглядав із морщин на обличчі

І відчай у тебе в очах поселився, 

І Бога собі для одужання кличеш.

Боліло й мені, та була ти ще з нами…

…Тебе молодою пригадую, мамо!

Приходиш в уяві і мрійними снами –

Мені і сьогодні болить ще так само!


Світлій пам’яті дружини – Надії Петрівни.

В КОСМІЧНІЙ ОСЕЛІ

Стелилася в сонячний день килимова доріженька літа –

Тебе забирав до своєї садиби сам Бог…

Чекай там мене…

Як заграє печальним мотивом трембіта –

Космічну оселю Бог дасть нам одну для обох!...

І я вознесуся до тебе – кохання, як вперше, зустріну –

І знов замузичить у душах пристрасний огонь…

…А нині до тебе мрійливо в акордах любові лиш рину, 

Щоб радо в уяві дістатися серця твого!


ПІД НЕБОМ З ЛЮБОВ’Ю

Гуляєм в діброві. Співа соловей нам – така красота!

Нас зріднила любов, хоч до неї були ми чужі…

Коли я з тобою – щасливий! Без тебе – я вже сирота...

Стемніло, Маленький вітрець підіймає на річці брижі, 

Мов з золота, човен у плесі небесному плаває Місяць, 

А зорі, мов срібні русалки, купаються з човном поруч.

Тебе я в цім Світі знайшов, як тілесну й душевну опору.

Ти ж в сері моєму, як в човні – нема в нім для іншої місця!


– Гарні вірші. А тепер пішли додому, – сказав Микола Антонович.

Закривши лабораторію, вони пішли в будинок.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Гоава 9 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 7 том 7) / Роман | Василенко Андрій Антонович».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо