19.11.2018 11:44
для всіх
205
    
  1 | 1  
 © Народна Творчість

Телятко, кабан, півник, качур та вовки

Телятко,  кабан,  півник,  качур та вовки

Українська народна казка

Був собі дід та баба. Було в них голе телятко.

Каже баба:

— Завези, діду, в ліс.

Дід каже:

— Та лучче б викормили та зарізали б.

— Я не хочу, завези та й годі!

Завіз той дід те телятко голеньке. А холодно: осінь! І покинув його. Сам вернувся додому.

Пішло те голе телятко. Іде, йде. Доганяв його кабан:

— Драстуй, голе телятко!

— Драстуй, кабане!

— Куди ти йдеш?

— Куди очі, туди й шлях.

— Ходімо разом.

Ідуть, ідуть. Біжить і півень до них, доганяє:

— Голе телятко і кабан, підождіть!

Підождали.

— Драстуй, голе телятко!

— Драстуй, півнику!

— Куди ви йдете?

— Куди очі, туди й шлях.

— Ходімо разом.

— Ну, ходім.

Пішли вони: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур:

— Голе телятко і кабан, і півник, підождіть!

Підождали.

— Куди ви йдете?

— Куди очі, туди й шлях.

— Ну, ходімо разом.

— Ходім.

Ідуть вони, йдуть. Скаче й шило:

— Голе телятко й кабан, і півник, і качур, підождіть!

Підождали.

— Куди ви йдете?

— Куди очі, туди й шлях.

— Ходімо разом.

Ідуть вони, йдуть. Зайшли вони в ліс. Холодно: осінь! Голе телятко замерзло й пішло до кабана. А той зарився у листя й лежить.

— Кабане, давай будем хатку робить.

— Я не хочу. Я зариюся ще лучче у листя та й буду лежать.

Пішло воно. Пішло до півника:

— Драстуй, півнику!

— Драстуй, голе телятко!

— Гайда, будем хатку робить.

— Я не хочу, — каже півник, — я на одній ніжці буду стоять, а голівку під крильце заховаю та й буду так і зимувать.

Пішло голе телятко до качура:

— Драстуй, качуре!

— Драстуй, голе телятко!

— Давай будем хатку робить.

— Я не хочу. Я на одній ніжці буду стоять, а другу буду під крильце ховать, і голівку буду під крильце ховать. І так буду й зимувать.

Пішло голе телятко. Пішло воно до шила:

— Драстуй, шило!

— Драстуй, голе телятко!

— Давай будем хатку робить.

— Не хочу я. Я заженуся в дуб по саму колодочку та так буду й стоять.

Пішло голе телятко, давай само робить хатку. Зробило хатку, піч, двері. Почало топить: дров в багато в лісі. Топить воно один раз (а зима вже, холодно), біжить кабан:

— Голе телятко, одчини!

— А-а-а! А як я казало: «Хатку давай робить», ти не хотів!

— Одчини, бо я тобі хатку розрию!

Одчинило голе телятко. Живуть удвох. Біжить півник:

— Голе телятко, одчини!

— А-а! Як я казало: «Хатку робить», то ти не хотів!..

— Одчини, бо я тобі хатку розкукурікаю!

Одчинило голе телятко. Уже вони втрьох. Біжить качур:

— Голе телятко, одчини!

— А-а! Як я казало, що хатку робить, то ти не хотів!..

— Одчини, бо я тобі хатку розкахкаю!

Думає голе телятко: «Наробить качур крику, прибіжать звірі, пропаду. Треба одчинить». Одчинило. Топлять вони. Ще скаче й шило:

— Голе телятко, одчини!

— А як я казало: «Хатку робить», то ти не хотіло!..

— Одчини, бо я тобі хатку розколю!

Одчинило. Уже вони усі зібрались…

От прийшло два вовки. Поставали вовки під дверима та й слухають: є добра мишоловка. Один каже:

— Лізь ти.

— Ні, ти йди вперед.

Поліз один. Як побачило голе телятко та кабан, та шило! Як пужне те голе телятко рогами, кабан зубами, а шило, як заженеться у вовка по саму колодочку.

А півень кричить:

— Подай його сюди!

А качур кричить:

— Так! Так! Так!..

Насилу вирвався вовк ізвідти: і поколений, і погризений. Ще й півень кричить:

— Подайте його сюди!..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!