05.04.2019 21:39
Для дорослих (18+)18+
56 views
Rating 5 | 3 users
 © Шепітко Олександр

Love story

В селі всі їх знали не на ім’я, а по призвіську - Сибіряк, та Сибірячка, бо ж прибули вони з місць не дуже віддалених, де зустрілися, відбуваючи покарання. 

Дід, старший від своєї жінки років на тридцять, ледве пересувався, спираючись на ціпок. Густі брови, груба щетина, розпатлане волосся, штани, з матнею до колін, на ногах протягом всього року - онучі й гумові черевики, розхристана брудна сорочка - таким його бачили частіш всього. 

Вона ж, як і всі жіночки, любила причепуритися, одягти щось нове та примітне, тому, на відміну від чоловіка, виїздила до міста, ходила в село до лавки, за харчами, а інколи бувало навіть до когось в гості - нечасто, але й таке траплялось. 

Ніхто не знав, що відбувалося у них в хаті, проте, коли на все село було чути її фальцет, всі знали - Сибіряки вже напідпитку й почали з`ясування стосунків, ініціатором яких зазвичай виступала жінка. 

При цьому звук розбитої шибки, гупання сокирою по дверях, крики та лайка могли розбудити о четвертій ранку, але й могли прозвучати під вечір. У таких випадках сусіди, за відсутністю чогось нормального для перегляду по телевізору, виставляли під деревом лавки, брали в жмені смажені зернята соняха, й дивилися свій, місцевий, але не менш захопливий серіал. 

Починалося все в хаті, після чергової пляшка сивухи - в селі всі варили самогон і ніхто таємниці з цього не робив. Потім стрімко розчинялися вхідні двері, з яких вискакувала баба Сибірячка в одній нічній сорочці - якщо вночі, або зранку, чи одягнута, але боса - якщо вдень. 

- Басурман! Вбивця! Та щоб тебе..- вона намагалася зачинити за собою двері, але дід, котрий на перший погляд здавався незграбним, встигав встромити свій ціпок в щілину, дотягувався рукою до клямки, й використовуючи її як опору, переносив тіло через поріг, намагаючись при цьому впіймати жінку за що-небудь. 

Молодість, проте брала своє - баба вислизала із потенційних обіймів свого коханого, забігала наперед, ставала раком, піднімаючи при цьому спідницю й показуючи старому дупу: 

- Ось, поцілуй мене... 

Після чого покидала двір й дратувала діда з вулиці, показуючи йому язика, обзиваючи й кидаючи в нього камінням через паркан. Якщо дід розвертався та прямував до хати, баба швиденько наздоганяла його, вдаряла кулаком по спині й відскакувала назад. Бувало старий встигав огріти її ціпком, але частіш всього промахувався, брав під грушею сапу, або вила, та продовжував переслідування. Далеко від двору він не відходив - знав, що вона все одно прийде додому і йому лишень потрібно вибрати момент і вчепитися їй у коси. 

От тоді вже наставав дідів зоряний час: попри голосні крики впійманої, на її спроби вирватися, на гострі пазурі, що впивалися, куди могли дістати, він не послабляв захвату та вільною рукою, стиснутою в кулак, методично, проте дуже боляче, гатив по спині, по голові, по обличчю. Баба лише підвивала, а він все продовжував гамселити. 

Потім, коли вона затихала або він втомлювався, то відпускав жінку, розвертався й шкутильгав до хати. Стара, отямившись, повзла до сусідки, з якою інколи випивала, та яка під час бійки спостерігала за всім цим за кущів у своєму садку. 

Декілька днів могло тривати перемир`я - це допоки у баби гоїлися рани та відновлювався голос. А потім, після чергової пиятики, все починалося заново. 

Одного разу дід таки спіймав стару за патли, повалив у калюжу й почав штрикати в неї вилами, які перед тим прихопив біля клуні.

- Гриша, не треба, боляче! Гри-и-ша-а! Ой-йой, лю-ди, вбива-а-ють!..

Сусід через вулицю спробував було заступитися за жінку. Відштовхнувши руку дружини, що відговорювала його не робити цього, він підбіг до діда та й дав тому легенького стусана, так, що останній відлетів на декілька метрів. 

За що, під крики: " Навіщо б`єш мого Гришу?", піймав пазурі старої в себе на обличчі. 

Насилу відірвавши її від своєї сорочки, отримавши при цьому серію ударів по спині, сплюнув і вигукнув: 

- Та грайтеся ви конем, щоб я ще раз вліз у ваші любовні ігри! Хоч повбивайте тут один одного. 

Після чого витяг цигарку й знову всівся, додивлятися, чим воно це все закінчиться. 

- Гриша, Гришонько, ти як? Він тебе не покалічив? - Сибірячка, вся в багнюці, хитаючись, підняла чоловіка й, підтримуючи, потихеньку повела до хати. 

- Правду кажуть: чоловік з жінкою сваряться - третій не мішайся, - сусід обійняв дружину й поцілував її в щоку. - Треба було тебе послухати - хотів як краще, а вийшло, як завжди. 

На що жінка лишень усміхнулася й витерла крапельки багнюки з його лоба.. 

Сусіди неодноразово викликали міліцію, котра забирала діда в відділок, але через деякий час, попередивши, відпускала - що зі старого взяти. Дід намагався не реагувати на провокації дружини, але зазвичай довго не витримував і все починалося спочатку. 

Одного разу, коли з хати Сибіряків крики старої були як ніколи голосними, сусіди знову викликали стражів правопорядку. Поки ті їхали, все стихло. Вибивши двері, та ввійшовши до кімнати, побачили стіни й меблі, обляпані кров`ю. В центрі, поряд з жінкою, що лежала, сидів дід та сокирою цюкав їй по голові. Втім, суміш кісток черепа та мозку назвати головою можна було лише за наявності неабиякої уяви. 

- Таки наздогнав, - стримуючи позови 

блювоти, сказав сусід й вибіг на двір. 

*** 

Стару через пару днів поховали в закритій труні. 

Діда забрали до СИЗО, де він через тиждень вкоротив собі віку, повісившись на своїй сорочці. 

Хату довго не могли продати, але потім все ж таки її купили бджолярі з міста, проте жили в ній лише тоді, коли для бджіл була робота.



м. Дніпро 02 лютого 2017 року




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.04.2019 10:31  © ... => Леонід Пекар 
 08.04.2019 08:39  Леонід Пекар => © 

Шкода. Зробити триптих і чорнухою контрастувати якусь зворушливу історію про кохання. Це просто думки вголос, не зважайте)) 

 07.04.2019 23:06  © ... => Леонід Пекар 

Можливо й "Love is..."))
А серії не буде, бо не полюбляю чорнуху, хоча це теж життя...
І дякую за відгук)) 

 07.04.2019 21:29  Леонід Пекар => © 

Не "лавсторі", а скоріше "Love is..." , як колись на вкладишах у жуйках. Серія буде? 

 06.04.2019 06:19  © ... => Каранда Галина 

Взято з життя... 

 06.04.2019 01:41  Каранда Галина => © 

Буває! Періодично чую про такі любовні історії. 

Публікації автора Шепітко Олександр

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 18
Автор: Шепітко Олександр
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Сімейні оповіденьки;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;