29.11.2019 14:24
для всіх
281
    
  4 | 4  
 © Мій світогляд (Бібліотечка)

Що таке дарвінізм: боротьба за існування

Що таке дарвінізм: боротьба за існування Дарвінізм | Частина 1

ВСТУП


У широких колах нашого суспільства, ще й досі існують старі погляди на дарвінізм, як на свого роду матеріалістичне вчення дуже близьке до соціалізму. До цього спричинилися та­кі брошурки, як Панекука „Марксизм і дарвінізм“(де дарвінізм з наміром цілком перекручений в ін­тересі соціалізму), або видавані комуністами „По­літичні словники“ (де читаємо дослівно: „Дарві­нізм остаточно вигнав бога з природи, бог став зовсім зайвим і непотрібним“). Щиро чи ні, а й Плєханов (моск. соц.-демокр.) писав: „Марксизм є дарвінізм, застосований до суспільнознавства“ і... цій дивовижній брехні люди вірили й вірять! Мало того, недавно католицький союз організував для укр. молоді ряд відчитів д-ра Костельника, під час яких він замість дарвінізму демонстрував слухачам щось відбите і спотворене в кривому дзеркалі свого викладу. Це все вже само по собі повинно було б зацікавити молодь і поставити пе­ред нею питання про справжній зміст дарвінової теорії, але нас спонукало подати читачу цей короткий виклад те величезне значення, яке має ця теорія й повна неможливість мати освічений по­гляд на світ без знання цієї теорії.

Про Дарвіна та його теорію слушно пише Е. Феррієр: „Нема такої брехні чи наклепу, якої було б не кинуто на нього, потоки цих наклепів ще не висохли й досі. Та й не диво. Тартюф — віко­вічний, він отруїв Сократа, розіп’яв на хресті Ісуса, посилав на стоси всякого в кого була душа, здатна розуміти правду, і серце, здібне держатись її, чи ж міг він обминути Дарвіна?“

Але забудьмо за ті наклепи й без упереджен­ня спробуймо познайомитися з теорією великого біолога.

Народився Чарльз Дарвін в Англії року 1809. По закінченні вищої школи вирушив у мандрівку довкола світа (його праця „Подорож на кораблі „Біґль"). Підчас цієї подорожі порівняння звірів Фолклендських островів із звіриною Південно-­американського суходолу вперше викликало у ньо­го думку про те, що певні породи звірів можуть утворюватися під впливом оточення. Однак, Дар­він, хоча під час цієї трьохлітньої подорожі здобув масу матеріалу, що міг зміцнити і краще висвітли­ти це припущення, як надзвичайно сумлінний вчений не обізвався й словом про своє відкриття, а протягом двадцяти років провадив наукову працю й розробляв матеріали та збирав нові з метою всебічно висвітлити питання розвитку життя на землі. Лише в 1857 році з’явилися опубліковані великим вченим невеличкі витяги з його праці, а в 1859 році нарешті видрукував свою працю: „Походження відмінків шляхом природного добору“. Сей епохальний твір, вислід довголітньої, сумлінної, колосальної праці перекладений май­же на всі європейські мови. Пізніше Дарвін ще опублікував такі свої праці: „Освоєні тварини та культивовані рослини“, „Походження людини“, „Про роль дощовиків у творенні ґрунту“ та інші.

Помер Дарвін року 1882.

Всупереч запевненням аматорів різних га­зетних сенсацій, теорія Дарвіна хоча і викликала дуже гарячу дискусію, проте й досі вона може вважатися останнім словом науки, що більше, но­ві відкриття дали ще кращі і певніші підвалини головним твердженням великого вченого.

Постараємося в короткому нарисі познайоми­ти читача з Дарвіновою теорією, користаючись го­ловне з прекрасного популярного викладу теорії французького популяризатора її Феррієра, та з інших новіших праць.


ЗАКОНИ НА ЯКІ СПИРАЄТЬСЯ ТЕОРІЯ


Закон відтворювання. — Істоти переносять життя на своїх нащадків зі зміненими дещо при­кметами. Плодючість звичайно є обернено-про­порційна величини живини: більший організм — менш плодючий. Напр. слон, носоріг приводять на два роки одну дитину, миша ж річно приво­дить 6 разів по 5 малят. Домашні звірі більше пло­дючі за диких (напр. свиня двічі річно приводить по 15—20 поросят, а самиця дикого кабана раз річно 8—10 поросят). Час вагітності у більших звірів довший (слон — 20 місяців), у менших — менший (кролик — 30 днів).

Закон співзалежності зросту. Організм є цілістю, а тому зміна одного органу тягне за со­бою зміну інших органів. Надмірний зріст яко­гось органу через постійні вправи, або через хво­робливий стан викликає зменшення, а то й зни­кання (атрофію) органу іншого, зв`язаного чим-небудь із першим. Ґете сформулював це так: „Бю­джет природи сталий, і тому побільшення видат­ків у однім місці вимагає ощадності в другому“. Напр. надмірний розвиток м`язів у боксерів, або важких атлетів, майже завжди йде в парі з ослабленням гнучкості й живості розуму (при­казка „в здоровому тілі — здоровий дух" не тра­тить сили — бо здоровий, себто не надмірний розвиток тіла може йти в парі зі здоровим, зрівноважним духом взагалі, отже й розум може бу­ти гармонійно розвинутий).

Закон спадковості. Кожна набута природ­ним способом зміна передається спадково (вивче­на до ловів собака передає свій хист нащадкам, але коли їй відрізати вуха, то звичайно щенята матимуть нормальні вуха). Випадки, коли прикме­ти не передавались спадково настільки рідкі, що вчені вважають їх винятками. Спадковість однак має властивість виявлятися у відповідному ві­ці нащадка, (напр. величина і смак зерен, барва пуху у пташенят, вуса й характерні ознаки у лю­дей).

Організми множаться в геометричній прог­ресії, а пожива зростає в арифметичній. Щоб нага­дати читачам, що таке „арифметична прогресія", а що таке „геометрична" — подаємо зразки: „Арифметична прогресія": 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16 і т. д. „Геометрична прогресія": 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128 і т. д. Рахунками і спостереженнями доведе­но, що організми множаться в геометричній проґресії, тоді як пожива зростає тільки в арифметичній. Цей, чи не найважливіший закон біології має величезне значення.

На перший погляд здається дивним чому коли все живе множиться в Геометричній прогресії, а одночасно одні організми живляться іншими, пожива не зростає в прогресії Геометричній? Так здається тому, що ми не подумали добре над кож­ним словом. Ми говорили про те, як множаться, або плодяться організми, але з числа сплоджених дуже невеликий відсоток зростає й може бути з’їдений іншими (напр. буває, що трава виго­рить, буває що вигниє, та й коли сама вона сієть­ся то не кожне насіння, що проросло матиме міс­це, щоб рости). Коротко, почавши від пошестей та впливу підсоння й кінчаючи на дуже складних причинах, про які ще буде мова, а також на необхід­ності заощадження певної кількості організмів „на розплід" (які отже в рахунок, як „пожива", не йдуть) є дуже багато чинників, що Геометричну прогресію обертають на Арифметичну. Ми не ду­маємо що сталося б, коли б дійсно виживали всі сплоджені нащадки якої б то не було істоти, а вар­то б! Напр. слон, може найменш плодючий звір (одна дитина на два роки), проте одна пара, як вирахувано, протягом п’ятисот років могла б на­плодити 15 мільйонів слонів! Чого ж сподіватися від риб, коли б деякі риби, за раз випускають до З мільйонів яєчок!

Закон залежності сталості форм від про­стоти будови. Чим простіша будова організмів, тим більше сталості в їх формах і в устрою, а чим складніший устрій організмів, тим він швидше змінюється. Отже, устрій напр. таких відносно не­складних організмів, як зоофіти: губки, коралі, безкишкові та м’якуни, що не мають для кожної окремої властивості окремого знаряддя, протягом тисячоліть зміняються дуже мало. Порівняння геолога Лайела доводить, що чим простіша будова м’якунів, тим більше спільних форм мали дві слі­дуючі одна за одною геологічні епохи. Так би мовити „універсальні" знаряддя „з бідою" можуть виконувати не лише різні властивості, але й у різних умовах. Складні ж, пристосовані до окремих властивостей, органи ссавців мусять зі зміною обста­вин мінятися під загрозою загибелі організму.


БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ


На перерахуваних законах спирається теорія еволюції, але її нервом, її основою є встановлений Дарвіном закон „боротьби за існування". Усі живі істоти мусять безперестанно боротися з підсонням та іншими істотами, бо щоб зберегти своє життя в житті своїх нащадків, мусять займати місце у світі, яке тисячі інших істот намагаються відняти. Ця боротьба починається з народженням істоти, є неминуча, та жадним способом не може бути при­пинена.

Боротьба з підсонням. Для живих істот бо­ротьба з цілісністю зовнішніх умов, або підсонням є чи не найтяжчий вид боротьби. Переліт птахів — це один зі способів боротьби з підсонням, однак і він не завжди допомагає: відомо, що в холодні зими не раз гине 4/5 усіх птахів. Для різних родів рослин підсоння є вирішальним чинником їх існуван­ня. Навіть людина і та не може успішно ставити опір підсонню: в околицях полюсів не живуть лю­ди, а в тропічних країнах європейці мусять міняти спосіб життя, бо інакше загинуть. На півночі мусять живитися переважно салом і тваринним жиром, а в теплих країнах — рослинною їжею. Де підсон­ня та інші географічні умовини особливо неспри­ятливі (межі пустель або вічних снігів) лишається, майже виключно, цей вид боротьби за існування.

Боротьба за поживу. Закон розмноження ор­ганізмів у геометричній прогресії, а поживи в арифметичній, спричиняє безнастанну боротьбу за поживу і є, так би мовити, „багато кликаних та мало обраних". Прикмета, яка дає перевагу в боротьбі за існування не конче фізична сила, а може бути й розум, і хитрість, і витривалість, і плодючість, і навіть організованість. Європейська бджола, вивезена в Австралію — перемогла місцеву бджолу, яка не мала жала. Миша мусила уступити частково своє місце чорному щурові, якого після 1730 року в Англії, а після 1750 р. у Франції, усунув сірий щур-пацюк, завезений зі Сходу (він є сильніший і плодючіший за чорного). Плодючість є дуже силь­ним засобом у боротьбі за існування. Ростини, з певністю, під натиском таких чинників як підсон­ня, комахи та звірі, як би не колосальна їх плодю­чість давно б вигинули; теж саме можна сказати й про рибу.

Існування живих тварин і рослин дуже часто дивно пов`язане між собою. Тому якийсь дрібний випадок часто спричинює далекосяжні зміни. Ось приклад: голландська конюшина може бути заплід­нена тільки бджолами, а червона лише джмелями; тому кількість джмелів впливає на поширення (як дикої рослини) червоної конюшини; на кількість джмелів впливає кількість польових мишей (в Англії жертвою мишей є біля 2/3 джмелів), а звичайно на кількість мишей впливає кількість котів у даній місцевості. Отже, встановлюємо досить несподіва­ну залежність поширення червоної конюшини, від кількості котів у даній місцевості.

Життя на Землі рослин і тварин, як бачимо з по­переднього прикладу, є дуже складне й не раз бу­ває дуже важко встановити, зв`язок між окремими фактами, та з’ясувати взаємовідносини між істо­тами.

На закінчення подаємо цитату Дарвіна, яка краще з’ясовує істоту й значення боротьби за існування. Ось вона: „Давні індіанські руїни на півдні Сполучених Штатів, які, звичайно, не були спершу вкриті рослинністю, тепер мають таку різноманітність, таку чисельність рослин, як і первісні ліси, що оточують їх навколо. Яке змагання мусило ки­піти протягом віків між різними видами дерев, з яких кожне висівало щороку цілі тисячі свого насіння! Яка боротьба комах між собою; комах зі слимаками й інших звірів з птахами та хижими звірами! Всі силкувалися розмножитися, пожираю­чи одне одного, або годуючись деревом, його на­сінням, паростками, чи іншими рослинами, що спершу вкривали землю й перешкоджали зростові дерев! Підкиньте в гору жменю пір’я, і кожне з них упаде на землю згідно з певним законом, але який нескладний цей закон у порівнянні з вчинками незчисленних рослин і звірів, вчинками, що утворили протягом віків відмінки й відносну чисельність де­рев, що ростуть тепер на забутих індіанських ру­їнах!

„Безупинна боротьба йде з неоднаковим успі­хом, а тим часом рівновага сил так мало поруше­на, що природа має однаковий вигляд протягом довгих періодів часу, хоча часто незначного ви­падку досить, щоб дати перевагу одній істоті над іншою"!



Перемишль, 1934 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.11.2019 00:12  Каранда Галина => © 

{#}

 29.11.2019 22:53  Каранда Галина => © 

Прямо на пальцях пояснено))
А Дарвін точно казав, що нароження м`язів веде до розумової відсталості, а природньо набуті навички (наприклад, вміння роз`язувати задачі) передаються у спадок??? Чи до вже автори додумали самі? Бо я щось дуже сильно сумніваюся... Думала, що боксери страждають через часті удапи по голові, а навички це вдале поєднання здібностей та навчання.

 29.11.2019 21:49  Надія Крайнюк => © 

Я здогадалася вже пізніше, поглянувши на ілюстрацію І все ж таки мене вразили такі неточності. Ото дійсно вийшло дратування від примітивізму пояснення дарвінівських відкриттів про еволюцію і походження видів. :-)
***Дякую!

 29.11.2019 18:54  Каллистрат => © 

Ещё "три копейки" и к Дарвину )))))

Для информации:

- есть такой писатель-путешественник Тим Северин;

- у него есть интересно написанный литературный опус  под названием "Острова пряностей"

- в нём он описывает, как мало кому известный исследователь  Альфред Рассел Уоллес независимо от Дарвина чётко и кратко сформулировал теорию видов и переслал её маститому учёному, чем и подтолкнул того к публикации своей длительно разрабатываемой теории;  

- в общем, почти детектив  и читается очень легко! )))

 29.11.2019 18:35  Надія Крайнюк => © 

Пане Суворий, почала читати Вашу статтю, але не дочитала до кінця. Ви чомусь неправильно подаєте назви наукових праць Чарльза Дарвіна. Може я чогось не розумію? Я, наприклад, такої праці Дарвіна не знаю: "Походження відмінків шляхом природного добору".Відома праця «Походження видів шляхом природного відбору, або Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя» (1859) (On the Origin of Species by Means of Natural Selection, or the Preservation of Favoured Races in the Struggle for Life), де він описав мінливість видів рослин та тварин, а також їх природне походження від попередніх видів. ***Ось тому далі я не стала читати.

 29.11.2019 17:16  Борис Костинський => © 

Цікаво та вельми корисно! Щиро кажучи, в школі про Теорію Дарвіна нам казали мало та погано. В принципі, не зважаючи на шалену критику дарвінізму в усі часи, це вчення говорить про очевидні речі. Мені особисто страшенно до вподоби місце Теорії, де йдеться про боротьбу за поживу. Як би нам це не було мерзотно визнавати, але саме боротьба за поживу є найголовнішим моментом в існуванні усього сущого на Землі. Усі і усе на цій планеті жеруть один одного! Навіть форми, котрі ми не бачимо оком, теж жеруть одна одну. Це треба закарбувати кожній людині і це, як на мене, вкрай важливо пам`ятати від малку: ЦЕЙ СВІТ - БОРОТЬБА УСІХ З УСІМА! Не подобається чи немає сил ТАК існувати? Вбий себе! Але, якщо хочеш жити, - жери інших! Жери! І не нявкай про гуманізм! :-))) Аби усім українцям вбивали саме це з самого малку, то Україна ніколи би не скніла так ганебно, як це є усю історію її існування! А то маємо абсолютну більшість нації, котра мріє якось вижити без пожирання інших. Ну, то, ясна річ, що жеруть саме них! Судячи з усього та попри вічно-оптимістичні вигуки героїв, українська нація з часом зникне майже повністю. І все це суто за Законом геніального англосакса Дарвіна.