Що таке дарвінізм: боротьба за існування
Дарвінізм | Частина 1 ВСТУП
У широких колах нашого суспільства, ще й досі існують старі погляди на дарвінізм, як на свого роду матеріалістичне вчення дуже близьке до соціалізму. До цього спричинилися такі брошурки, як Панекука „Марксизм і дарвінізм“(де дарвінізм з наміром цілком перекручений в інтересі соціалізму), або видавані комуністами „Політичні словники“ (де читаємо дослівно: „Дарвінізм остаточно вигнав бога з природи, бог став зовсім зайвим і непотрібним“). Щиро чи ні, а й Плєханов (моск. соц.-демокр.) писав: „Марксизм є дарвінізм, застосований до суспільнознавства“ і... цій дивовижній брехні люди вірили й вірять! Мало того, недавно католицький союз організував для укр. молоді ряд відчитів д-ра Костельника, під час яких він замість дарвінізму демонстрував слухачам щось відбите і спотворене в кривому дзеркалі свого викладу. Це все вже само по собі повинно було б зацікавити молодь і поставити перед нею питання про справжній зміст дарвінової теорії, але нас спонукало подати читачу цей короткий виклад те величезне значення, яке має ця теорія й повна неможливість мати освічений погляд на світ без знання цієї теорії.
Про Дарвіна та його теорію слушно пише Е. Феррієр: „Нема такої брехні чи наклепу, якої було б не кинуто на нього, потоки цих наклепів ще не висохли й досі. Та й не диво. Тартюф — віковічний, він отруїв Сократа, розіп’яв на хресті Ісуса, посилав на стоси всякого в кого була душа, здатна розуміти правду, і серце, здібне держатись її, чи ж міг він обминути Дарвіна?“
Але забудьмо за ті наклепи й без упередження спробуймо познайомитися з теорією великого біолога.
Народився Чарльз Дарвін в Англії року 1809. По закінченні вищої школи вирушив у мандрівку довкола світа (його праця „Подорож на кораблі „Біґль"). Підчас цієї подорожі порівняння звірів Фолклендських островів із звіриною Південно-американського суходолу вперше викликало у нього думку про те, що певні породи звірів можуть утворюватися під впливом оточення. Однак, Дарвін, хоча під час цієї трьохлітньої подорожі здобув масу матеріалу, що міг зміцнити і краще висвітлити це припущення, як надзвичайно сумлінний вчений не обізвався й словом про своє відкриття, а протягом двадцяти років провадив наукову працю й розробляв матеріали та збирав нові з метою всебічно висвітлити питання розвитку життя на землі. Лише в 1857 році з’явилися опубліковані великим вченим невеличкі витяги з його праці, а в 1859 році нарешті видрукував свою працю: „Походження відмінків шляхом природного добору“. Сей епохальний твір, вислід довголітньої, сумлінної, колосальної праці перекладений майже на всі європейські мови. Пізніше Дарвін ще опублікував такі свої праці: „Освоєні тварини та культивовані рослини“, „Походження людини“, „Про роль дощовиків у творенні ґрунту“ та інші.
Помер Дарвін року 1882.
Всупереч запевненням аматорів різних газетних сенсацій, теорія Дарвіна хоча і викликала дуже гарячу дискусію, проте й досі вона може вважатися останнім словом науки, що більше, нові відкриття дали ще кращі і певніші підвалини головним твердженням великого вченого.
Постараємося в короткому нарисі познайомити читача з Дарвіновою теорією, користаючись головне з прекрасного популярного викладу теорії французького популяризатора її Феррієра, та з інших новіших праць.
ЗАКОНИ НА ЯКІ СПИРАЄТЬСЯ ТЕОРІЯ
Закон відтворювання. — Істоти переносять життя на своїх нащадків зі зміненими дещо прикметами. Плодючість звичайно є обернено-пропорційна величини живини: більший організм — менш плодючий. Напр. слон, носоріг приводять на два роки одну дитину, миша ж річно приводить 6 разів по 5 малят. Домашні звірі більше плодючі за диких (напр. свиня двічі річно приводить по 15—20 поросят, а самиця дикого кабана раз річно 8—10 поросят). Час вагітності у більших звірів довший (слон — 20 місяців), у менших — менший (кролик — 30 днів).
Закон співзалежності зросту. Організм є цілістю, а тому зміна одного органу тягне за собою зміну інших органів. Надмірний зріст якогось органу через постійні вправи, або через хворобливий стан викликає зменшення, а то й зникання (атрофію) органу іншого, зв`язаного чим-небудь із першим. Ґете сформулював це так: „Бюджет природи сталий, і тому побільшення видатків у однім місці вимагає ощадності в другому“. Напр. надмірний розвиток м`язів у боксерів, або важких атлетів, майже завжди йде в парі з ослабленням гнучкості й живості розуму (приказка „в здоровому тілі — здоровий дух" не тратить сили — бо здоровий, себто не надмірний розвиток тіла може йти в парі зі здоровим, зрівноважним духом взагалі, отже й розум може бути гармонійно розвинутий).
Закон спадковості. Кожна набута природним способом зміна передається спадково (вивчена до ловів собака передає свій хист нащадкам, але коли їй відрізати вуха, то звичайно щенята матимуть нормальні вуха). Випадки, коли прикмети не передавались спадково настільки рідкі, що вчені вважають їх винятками. Спадковість однак має властивість виявлятися у відповідному віці нащадка, (напр. величина і смак зерен, барва пуху у пташенят, вуса й характерні ознаки у людей).
Організми множаться в геометричній прогресії, а пожива зростає в арифметичній. Щоб нагадати читачам, що таке „арифметична прогресія", а що таке „геометрична" — подаємо зразки: „Арифметична прогресія": 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16 і т. д. „Геометрична прогресія": 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128 і т. д. Рахунками і спостереженнями доведено, що організми множаться в геометричній проґресії, тоді як пожива зростає тільки в арифметичній. Цей, чи не найважливіший закон біології має величезне значення.
На перший погляд здається дивним чому коли все живе множиться в Геометричній прогресії, а одночасно одні організми живляться іншими, пожива не зростає в прогресії Геометричній? Так здається тому, що ми не подумали добре над кожним словом. Ми говорили про те, як множаться, або плодяться організми, але з числа сплоджених дуже невеликий відсоток зростає й може бути з’їдений іншими (напр. буває, що трава вигорить, буває що вигниє, та й коли сама вона сіється то не кожне насіння, що проросло матиме місце, щоб рости). Коротко, почавши від пошестей та впливу підсоння й кінчаючи на дуже складних причинах, про які ще буде мова, а також на необхідності заощадження певної кількості організмів „на розплід" (які отже в рахунок, як „пожива", не йдуть) є дуже багато чинників, що Геометричну прогресію обертають на Арифметичну. Ми не думаємо що сталося б, коли б дійсно виживали всі сплоджені нащадки якої б то не було істоти, а варто б! Напр. слон, може найменш плодючий звір (одна дитина на два роки), проте одна пара, як вирахувано, протягом п’ятисот років могла б наплодити 15 мільйонів слонів! Чого ж сподіватися від риб, коли б деякі риби, за раз випускають до З мільйонів яєчок!
Закон залежності сталості форм від простоти будови. Чим простіша будова організмів, тим більше сталості в їх формах і в устрою, а чим складніший устрій організмів, тим він швидше змінюється. Отже, устрій напр. таких відносно нескладних організмів, як зоофіти: губки, коралі, безкишкові та м’якуни, що не мають для кожної окремої властивості окремого знаряддя, протягом тисячоліть зміняються дуже мало. Порівняння геолога Лайела доводить, що чим простіша будова м’якунів, тим більше спільних форм мали дві слідуючі одна за одною геологічні епохи. Так би мовити „універсальні" знаряддя „з бідою" можуть виконувати не лише різні властивості, але й у різних умовах. Складні ж, пристосовані до окремих властивостей, органи ссавців мусять зі зміною обставин мінятися під загрозою загибелі організму.
БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ
На перерахуваних законах спирається теорія еволюції, але її нервом, її основою є встановлений Дарвіном закон „боротьби за існування". Усі живі істоти мусять безперестанно боротися з підсонням та іншими істотами, бо щоб зберегти своє життя в житті своїх нащадків, мусять займати місце у світі, яке тисячі інших істот намагаються відняти. Ця боротьба починається з народженням істоти, є неминуча, та жадним способом не може бути припинена.
Боротьба з підсонням. Для живих істот боротьба з цілісністю зовнішніх умов, або підсонням є чи не найтяжчий вид боротьби. Переліт птахів — це один зі способів боротьби з підсонням, однак і він не завжди допомагає: відомо, що в холодні зими не раз гине 4/5 усіх птахів. Для різних родів рослин підсоння є вирішальним чинником їх існування. Навіть людина і та не може успішно ставити опір підсонню: в околицях полюсів не живуть люди, а в тропічних країнах європейці мусять міняти спосіб життя, бо інакше загинуть. На півночі мусять живитися переважно салом і тваринним жиром, а в теплих країнах — рослинною їжею. Де підсоння та інші географічні умовини особливо несприятливі (межі пустель або вічних снігів) лишається, майже виключно, цей вид боротьби за існування.
Боротьба за поживу. Закон розмноження організмів у геометричній прогресії, а поживи в арифметичній, спричиняє безнастанну боротьбу за поживу і є, так би мовити, „багато кликаних та мало обраних". Прикмета, яка дає перевагу в боротьбі за існування не конче фізична сила, а може бути й розум, і хитрість, і витривалість, і плодючість, і навіть організованість. Європейська бджола, вивезена в Австралію — перемогла місцеву бджолу, яка не мала жала. Миша мусила уступити частково своє місце чорному щурові, якого після 1730 року в Англії, а після 1750 р. у Франції, усунув сірий щур-пацюк, завезений зі Сходу (він є сильніший і плодючіший за чорного). Плодючість є дуже сильним засобом у боротьбі за існування. Ростини, з певністю, під натиском таких чинників як підсоння, комахи та звірі, як би не колосальна їх плодючість давно б вигинули; теж саме можна сказати й про рибу.
Існування живих тварин і рослин дуже часто дивно пов`язане між собою. Тому якийсь дрібний випадок часто спричинює далекосяжні зміни. Ось приклад: голландська конюшина може бути запліднена тільки бджолами, а червона лише джмелями; тому кількість джмелів впливає на поширення (як дикої рослини) червоної конюшини; на кількість джмелів впливає кількість польових мишей (в Англії жертвою мишей є біля 2/3 джмелів), а звичайно на кількість мишей впливає кількість котів у даній місцевості. Отже, встановлюємо досить несподівану залежність поширення червоної конюшини, від кількості котів у даній місцевості.
Життя на Землі рослин і тварин, як бачимо з попереднього прикладу, є дуже складне й не раз буває дуже важко встановити, зв`язок між окремими фактами, та з’ясувати взаємовідносини між істотами.
На закінчення подаємо цитату Дарвіна, яка краще з’ясовує істоту й значення боротьби за існування. Ось вона: „Давні індіанські руїни на півдні Сполучених Штатів, які, звичайно, не були спершу вкриті рослинністю, тепер мають таку різноманітність, таку чисельність рослин, як і первісні ліси, що оточують їх навколо. Яке змагання мусило кипіти протягом віків між різними видами дерев, з яких кожне висівало щороку цілі тисячі свого насіння! Яка боротьба комах між собою; комах зі слимаками й інших звірів з птахами та хижими звірами! Всі силкувалися розмножитися, пожираючи одне одного, або годуючись деревом, його насінням, паростками, чи іншими рослинами, що спершу вкривали землю й перешкоджали зростові дерев! Підкиньте в гору жменю пір’я, і кожне з них упаде на землю згідно з певним законом, але який нескладний цей закон у порівнянні з вчинками незчисленних рослин і звірів, вчинками, що утворили протягом віків відмінки й відносну чисельність дерев, що ростуть тепер на забутих індіанських руїнах!
„Безупинна боротьба йде з неоднаковим успіхом, а тим часом рівновага сил так мало порушена, що природа має однаковий вигляд протягом довгих періодів часу, хоча часто незначного випадку досить, щоб дати перевагу одній істоті над іншою"!
Перемишль, 1934 рік
