Чому Covid-19 такий небезпечний та до чого тут інтерферон?
Щоб дещо глибше зануритися в світ ідеальних убивць серед популяції вірусів, що викликають респіраторні захворювання, наполегливо рекомендую книгу Джини Колати «Грип: В пошуках смертельного вірусу». А тепер дещо з останніх досліжень нового звірятка з назвою SARS-CoV-2, що викликає Covid-19, та доброго старого знайомого усім грипу. Тим паче, що відтепер у більшості основний вид занять вірусологія з домішками епідеміології.
Коли Джеффрі Таубенберг, вчений зі світовим ім`ям, який реанімував вбивчий вірус грипу 1918 року, зібравши його фактично з шматків генів з легень двох військових та ескімоски, фрагменти якої дивом збереглися в вічній мерзлоті на півночі, задався питанням, що зробило той грип таким небезпечним, у нього було кілька версій. Одна з них, що належала Петеру Палесе, базувалася на вивченні впливу на віруси грипу інтерферону, та гену NS1, який, як виявилось, мав здатність при певних мутаціях стати непомітним для клітин організму в плані деактивації їх первинного захисту - інтерферонового щита.
Інтерферон - це біологічна сполука, що виробляється клітинами організму проти вірусів грипу ще задовго до того, як спрацьовує імунітет та виробляються антитіла. Його можна назвати природнім внутрішнім антибіотиком, що "відстрілюється" клітинами організму, коли вона заражається, у вигляді "ракет", що самонаводяться на вірус в клітині. Але, як виявилося експериментально, наводяться вони ефективно не на сам вірус грипу, а на його окремий ген, що отримав ідентифікатор NS1. Тому достатньо було цей ген трішки підшаманити, зламати, крякнути, що й було зроблено лабораторно, як нова версія штаму грипу уже ставала невидимою для інтерферонового захисту і, відповідно, на порядок небезпечнішою ніж її попередниці. Досліди на мишах надзвичайної небезпечності грипу (за умов відсутності вироблення інтерферону їх організмом) гіпотезу переконливо підтвердили.
За нормальних обставин, коли ми хворіємо на респіраторне захворювання або звичайний грип, перший бій на клітинному рівні дає саме інтерферон. Він блокує розмноження віруса в пошкодженій клітині, стає маркером для пришвидшення активації імунної системи та запускає процес самознищення заражених клітин в організмі (апоптоз). І лише згодом підтягується імунітет, генерує антитіла і завершує уже розпочатий процес боротьби.
У віруса SARS-CoV-2, який представляє порівняно нову для людства лінійку вірусів, що викликають респіраторні захворювання, немає генів, які можуть розпізнаватись організмом і активувати вивільнення інтерферону. В цьому вигляді він більше схожий на найнебезпечніший грип з усіх можливих. І тому усі, у кого немає до нього виробленого імунітету (а таких переважна більшість) та антитіл, можуть потрапити в халепу саме через здатніть інфікатора Covid-19 обходити цей первинний щит нашого антивірусного захисту.
Усі з дотепер відомих коронавірусів, які викликають спалахи атипової пневмонії, а саме SARS-CoV (атипова пневмонія 2002—2003), SARS-CoV-2 (Covid-19) та MERS-CoV (близькосхідний респіраторний синдром) не розпізнаються людським організмом, як такі, що потребують інтерферонової протиотрути, з усіма витікаючими наслідками та несподівано високим рівнем смертності серед інфікованих.
Джеффрі Таубенберг до речі свого часу відкинув цю гіпотезу, що саме вона стала причиною агресивності "іспанки", а висловив іншу. За нею причиною масового мору відносно молодих людей від 25 до 40 років був спалах подібного грипу в 1890 роках, завдяки якому у тодішніх дітей виробився потужний імунітет. На думку вченого саме цей імунітет вбивав своїх власників. І чим міцнішим був організм, тим більше він генерував білих кров`яних тілець, які спричиняли заливання легень хворих рідиною, спричиняючи вторинні бактеріальні інфекції, котрі й добивали жертву пандемії. Тодішній рівень медицини не дозволяв боротися ні з вірусом, ні з наслідками, що він викликав. Проте переконливих доказів отримано не було по причині неможливості відтворити вірус грипу з 19 століття.
Не потрібно бути великим епідеміологом чи геніальним вірусологом, щоб розуміти, що кількість загиблих, які мають місце зазвичай від епідемій сезонного грипу, виросте в десятки, а по деяких категоріях громадян, можливо й сотні разів під час пандемії Covid-19 всього лише через втрату одного з мало кому відомих внутрішніх захисних щитів. І поки що ніхто не знає, як цьому зарадити.
Більше про нове в царині досліджень короновірусів можна прочитати тут: "Коронавирус подавляет противовирусную защиту в лёгких".