Чому неможливий комунізм?
06.04.1930 | № 13Комунізм неможливий з двох причин:
1) Тому, що він несправедливий, отже противний Божим постановам.
2) Тому, що він противний людській природі.
Що комунізм несправедливий, це річ зовсім ясна. Якби був заведений комунізм, то наступило б таке: від усіх людей відібрали б усе, що вони мають, а це значить, що від селян відібрали б поля, від міщан їх доми, городи і верстати, від купців їх магазини і т. д.
Словом - ніхто не мав би своєї приватної власності, всяка власність належала б до держави. Але щоб та комуністична держава могла існувати, то робити казали б усім тільки на чужім, на державнім. А тоді і добрий, запопадливий працівник і лінюх, який буде викручуватися від усякої роботи, діставав би на своє утримання. В такій державі мусив би наступити страшний занепад, бо незабаром і добрі, запопадливі працівники почали б лінюхувати, дивлячися на тих, що викручуються від праці й живуть. Таким чином несправедливість в утримуванні добрих і злих знищила б усіх людей і їх комуністичну державу.
Та дехто міг би подумати: а ну ж лінюхи тоді виправилися б! Та ж над ними можна мати контроль і можна їх присилувати до праці. Одначе хто так думає, той не знає людей. Стара приповідка слушно каже, що силуваним конем не доробишся. Це відноситься не тільки до коня, але ще більше до чоловіка, бо чоловік, має розум до викрутів і, як трафиться такий чоловік, що не хоче робити, то нема способу, щоб його заставити до щирої праці. Є й такі люди, що навіть ні голод ні стид не приневолить їх до праці. Буде ходити голодний, обідраний, напів нагий, а до роботи не візьметься.
А є й такі хитрі нероби, що мають іще охоту жити краще ніж ті, що працюють і хотіли би ще наказувати робочим людям.
І якраз такі нероби, найбільш крикливі. То вроджені „комуністи". Таке є в місті, так є й на селі. Скрізь, де тільки з`явиться большевизм, зараз прискакують до нього всякі крикливі нероби, бо вони хотіли б усе „робити спільним", комунізувати, нарікаючи, що все зле і що треба зло виправити при допомозі комунізму.
Що на світі є багато зла й несправедливості, це правда. Але того зла і тої несправедливості, що дійсно є, не дасться виправити найбільшим злом і найбільшою несправедливістю, які приносить з собою комунізм.
Що так воно є, видно по Росії. Була це держава така могутня і велика, що вкупі стільки землі не мала жодна інша на цілім світі, навіть Англія, котрої землі розкинені по всіх частинах світу й розділені морями. Царська Росія займала безперерервно шосту частину землі на всій нашій планеті, а всім іншим державам, яких є багато, припадала решта. І всього в тій Росії було до схочу: і землі, і лісів, і солі, і води, і золота, і заліза, і платини, і срібла, і вугілля, і звірів, і риб, і бавовни. Всі скарби були в її землі, все, що потрібне, родилося на її землях, в її лісах і водах. Була ця країна багатша від Америки.
І що ж большевики-комуністи зробили з тою багатою країною за 12 років своєї влади? Догосподарювали її до такого стану, що всі, але то всі, за виключенням купки комісарів, попали в таку нужду, якої ще ніколи не було в жоднім краю на світі. От маєте комунізм на прикладі, на практиці. Сьогодні з того „раю" комуністів натовпи селян утікають ночами з жінками і дітьми, переходять кордон у пітьмі, стискають уста своїм дітям, щоб ті криком не зрадили їх переходу і щоб комуністи не завернули їх назад. А перейшовши границю, стають тамошні селяни перед чужими комендантами прикордонної сторожі, складають руки, як до молитви, і кажуть: „Милосердя просимо! Не видавайте нас назад до комуністичного пекла! Там Бог відібрав розум владі і вони весь нарід звели на страшну нужду".
Так виглядає правда.
Хто ту правду про комунізм уже знає, той має обовязок боротися з комуністичними шкідниками, бо без боротьби з ними може комунізм поширитися по інших краях, у котрих тої боротьби проти нього не буде.
З комунізмом треба боротися, як зі злом таким страшним, якого ще не було. Для боротьби з ним не вистачить лише відкидати комуністичну газету й комуністичну брошуру та не ходити на комуністичні віче і збори. Опріч того треба ще творити протикомуністичні організації й усіми силами підпирати католицьку пресу, щоб вона могла нести світло правди в найдальші закутки. Хто цього не робить, той опосередковано допомагає комуністам ослаблювати опір проти них і колись може скуштувати комунізму на своїй власній шкірі. А страшна це річ і коли раз усадовиться, то вже не легко її позбутися. Комунізм - це найстрашніша панщина, що йде під кличем „свободи", комунізм - це руїна, що йде під прапором „будови", комунізм - це пекло, що називає себе „раєм". Словом, комунізм - це царство Антихриста, яке давно прочував простий народ, кажучи, що воно настане, як страшна кара. І та кара вже є недалеко від нас, о межу.
Отже бережімся, щоб і до нас вона не завітала в гості. Богу молімся, щоб охоронив нас від тої кари, а рук і розуму прикладаймо, щоб комуністична зараза не вкорінилася серед нас, бо інакше велике нещастя спаде на весь наш нарід. Отже ширіть протикомуністичні думки, ширіть католицькі газети і книжки, горніться до католицької церкви своєї, як діти до матері, — поки час і поки страшна зараза не захопила ще душі всього нашого народу.