28.04.2020 16:11

для всіх

191

4 | 4

 © Правда (Львів)

Чому неможливий комунізм?

06.04.1930 | № 13

Комунізм неможливий з двох при­чин:

1) Тому, що він несправедливий, отже противний Божим постановам.

2) Тому, що він противний людській при­роді.

Що комунізм несправедливий, це річ зовсім ясна. Якби був заведений ко­мунізм, то наступило б таке: від усіх лю­дей відібрали б усе, що вони мають, а це значить, що від селян відібрали б поля, від міщан їх доми, городи і верстати, від купців їх магазини і т. д.

Словом - ніхто не мав би своєї при­ватної власності, всяка власність нале­жала б до держави. Але щоб та комуні­стична держава могла існувати, то ро­бити казали б усім тільки на чужім, на державнім. А тоді і добрий, запопадли­вий працівник і лінюх, який буде викру­чуватися від усякої роботи, діставав би на своє утримання. В такій державі мусив би наступити страшний занепад, бо незабаром і добрі, запопадливі праців­ники почали б лінюхувати, дивлячися на тих, що викручуються від праці й жи­вуть. Таким чином несправедливість в утримуванні добрих і злих знищила б усіх людей і їх комуністичну державу.

Та дехто міг би подумати: а ну ж лі­нюхи тоді виправилися б! Та ж над ними можна мати контроль і можна їх при­силувати до праці. Одначе хто так ду­має, той не знає людей. Стара припо­відка слушно каже, що силуваним ко­нем не доробишся. Це відноситься не тільки до коня, але ще більше до чо­ловіка, бо чоловік, має розум до викру­тів і, як трафиться такий чоловік, що не хоче робити, то нема способу, щоб йо­го заставити до щирої праці. Є й такі люди, що навіть ні голод ні стид не приневолить їх до праці. Буде ходити голодний, обідраний, напів нагий, а до роботи не візьметься.

А є й такі хитрі нероби, що мають іще охоту жити краще ніж ті, що пра­цюють і хотіли би ще наказувати робочим людям.

І якраз такі нероби, найбільш кри­кливі. То вроджені „комуністи". Таке є в місті, так є й на селі. Скрізь, де тільки з`явиться большевизм, зараз прискаку­ють до нього всякі крикливі нероби, бо вони хотіли б усе „робити спільним", комунізувати, нарікаючи, що все зле і що треба зло виправити при допомозі кому­нізму.

Що на світі є багато зла й несправедливості, це правда. Але того зла і тої несправедливості, що дійсно є, не дасться виправити найбільшим злом і найбільшою несправедливістю, які при­носить з собою комунізм.

Що так воно є, видно по Росії. Бу­ла це держава така могутня і велика, що вкупі стільки землі не мала жодна інша на цілім світі, навіть Англія, кот­рої землі розкинені по всіх частинах світу й розділені морями. Царська Росія зай­мала безперерервно шосту частину землі на всій нашій планеті, а всім іншим державам, яких є багато, припадала реш­та. І всього в тій Росії було до схочу: і землі, і лісів, і солі, і води, і золота, і заліза, і платини, і срібла, і вугілля, і звірів, і риб, і бавовни. Всі скарби були в її землі, все, що потрібне, родилося на її землях, в її лісах і водах. Була ця кра­їна багатша від Америки.

І що ж большевики-комуністи зро­били з тою багатою країною за 12 років своєї влади? Догосподарювали її до та­кого стану, що всі, але то всі, за виключенням купки комісарів, попали в таку нуж­ду, якої ще ніколи не було в жоднім краю на світі. От маєте комунізм на прикладі, на практиці. Сьогодні з того „раю" комуністів натовпи селян утікають ночами з жінками і дітьми, переходять кордон у пітьмі, стискають уста своїм дітям, щоб ті криком не зрадили їх пе­реходу і щоб комуністи не завернули їх назад. А перейшовши границю, стають тамошні селяни перед чужими комен­дантами прикордонної сторожі, складають руки, як до молитви, і кажуть: „Милосер­дя просимо! Не видавайте нас назад до комуністичного пекла! Там Бог відібрав розум владі і вони весь нарід звели на страшну нужду".

Так виглядає правда.

Хто ту правду про комунізм уже знає, той має обовязок боротися з ко­муністичними шкідниками, бо без бо­ротьби з ними може комунізм поширити­ся по інших краях, у котрих тої бо­ротьби проти нього не буде.

З комунізмом треба боротися, як зі злом таким страшним, якого ще не бу­ло. Для боротьби з ним не вистачить лише відкидати комуністичну газету й комуністичну брошуру та не ходити на комуністичні віче і збори. Опріч того треба ще творити протикомуністичні ор­ганізації й усіми силами підпирати ка­толицьку пресу, щоб вона могла нести світло правди в найдальші закутки. Хто цього не робить, той опосередковано допомагає комуністам ослаблювати опір про­ти них і колись може скуштувати кому­нізму на своїй власній шкірі. А страшна це річ і коли раз усадовиться, то вже не легко її позбутися. Комунізм - це най­страшніша панщина, що йде під кличем „свободи", комунізм - це руїна, що йде під прапором „будови", комунізм - це пек­ло, що називає себе „раєм". Словом, комунізм - це царство Антихриста, яке дав­но прочував простий народ, кажучи, що воно настане, як страшна кара. І та ка­ра вже є недалеко від нас, о межу.

Отже бережімся, щоб і до нас во­на не завітала в гості. Богу молімся, щоб охоронив нас від тої кари, а рук і ро­зуму прикладаймо, щоб комуністична зараза не вкорінилася серед нас, бо інакше велике нещастя спаде на весь наш нарід. Отже ширіть протикомуні­стичні думки, ширіть католицькі газети і книжки, горніться до католицької цер­кви своєї, як діти до матері, — поки час і поки страшна зараза не захопила ще душі всього нашого народу.