Сьогодні вранці небо таке чарівне, загадкове, неймовірне...
Вражає багатоколірна палітра. Основний колір, як фон – блакитний. На горизонті – голубий, змішаний із сірим, а на його фоні - рожево-золотисті сонячні протуберанці – це перша усмішка сонця, яке ще ховається за обрієм.
Центральна частина полотна – темно-сірі купчасті хмари на рожевому фоні – це означає, що згодом будуть сильні морози. Ближче до моїх вікон – небо дивовижно бузкове, а зліва – ніби світло-голубе озеро, і жодної хмаринки на ньому! Справа купчасті хмари сонно потягнулися і перетворилися на перисті. Ловлю себе на думці, що великі пухнасті хмари так схожі на дрейфуючі крижини у Льодовитому океані. Де-не-де довгі фіолетові смуги неба розбавлені легким сонячним рум‘янцем.
Раптом обрій став яскраво-золотистим, сіро-голубий колір змінився на рожевий з відтінком фіолетового. Поблідли темно-сірі хмари, все більше неймовірно голубим заквітчалось небо, і із-за висотних будинків повільно та врочисто викотилося на небо сонце, кольору розплавленого металу у доменній печі…
