Спогади про рідний дім

Частіше за все, у віршах різних поетів, можна зустріти опис сільської хатини у вишневому саду, а нашу хату, окрім вишень, оточували і горіхи, і груші, і абрикоси, і яблуні й виноград, а біля криниці росла розкішна калина.

З плином часу дерева старіли, всихали, або ж виростали такі великі, що могли пошкодити покрівлю, і їх зрізали.

А потім були будівельні роботи, довелося ще деякі плодові дерева знищити, і перед хатою залишилося всього лише кілька молодих вишень, абрикоси й виноград.

Деякі люди люблять, щоб було побільше сонця у вікна, а я завжди любила затінок. Ще з дитинства сонце мене не злюбило, і дуже часто паморочилося в голові, тому я дуже шкодувала за деревами, як за живими істотами - вони дарували тінь мені…

Замість дерев з’явився квітник. Яких тільки квітів там не було, і польових на вигляд, і розкішних та вишуканих, як, наприклад, троянди.

Коли цвіли вишні, не давали спокою хрущі, а коли падали абрикоси, надокучали бджоли та оси. Не раз потерпала від їх укусів.

Всю зиму на столі було варення із фруктів. Їли його і з чаєм, і з молоком, пекли пиріжки і струдлі. Навіть мови не було про те, що це шкідливо для здоров’я, що може виникнути діабет.

Таке життя настало нині, що не з’їси – все шкідливе, то виходить так, що вибору немає. А може причина не тільки в цукрі, а існують ще й інші причини виникнення хвороби, хто скаже достеменно? Чому так кажу. Тому що їдять солодощі всі, а хворіють тільки певна частина людей.

Відмовитися від цукру не важко. Але ж легкі вуглеводи - скрізь, і виникає страх, роздратування із-за обмежень, а потім депресія.

Не випадково кажуть, що в певних продуктах є гормони щастя, а для хворих людей – це нещастя. І тут виникає дилема: або їсти все підряд і вмерти від діабету, або обмежувати себе в легких вуглеводах і страждати від неврозу чи психозу. Вибір завжди є…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,