ПРО ТЕ, ЯК ОДИН ЧОЛОВ’ЯГА ПІД ЧАС КОРАБЕЛЬНОЇ АВАРІІ ПООБІЦЯВ СВЯТОМУ ХРИСТОФОРУ ВЕЛИКУ ВОСКОВУ СВІЧКУ.
Високоповажний, вельми прославлений, вікопомний Еразм Роттердамський в одній зі своїх бесід описав, а також звеличив жахливу корабельну аварію, так що воістину стає моторошно, коли читаєш, або слухаєш цю історію. Розповідає він і про потерпілих в цій негоді і аварії, серед яких згадує і декого, хто скоріш за все був купцем.
Коли цей купчина почув страшні крики і благання своїх супутників: один волав до святого Якова, довіряючись йому, другий – до святого Миколая, третій – до святої Катерини Сієнської, - тільки деякі звертались до праведного мореплавця, здатного миттєво заклясти і вітер і море, - словом, потерпаючи від великої біди, кожен вишукував собі свого особливого святого.
Так що, коли бачиш, як скидають з корабля всілякі вантажі, як ламаються щогли, а вітрила рвуться, корабельники впадають у відчай і кожний підбирає для себе яку-небудь колоду або дошку, щоби віддатися жорстокому, бурхливому морю, наш купчик теж почав голосно волати:
« О, святий Христофоре допоможи мені вибратися з цієї біди на сушу. За це я обіцяю поставити тобі воскову свічку величиною зі твою скульптуру в Парижі в Високій Церкві», - цей вигук він повторював неодноразово.
Один з його супутників не втерпів і спитав:
«А чи не завеликі твої обітниці, люб’язний товаришу? Воістину, якби всі твої друзі і родичі пожертвували все, що вони мають, то і тоді, мабуть що, ти був би не в змозі закупити стільки воску».
А той, волавший тільки що так гучно, шепнув своєму попутнику на вухо:
«Та тільки б святий Христофор допоміг мені вибратись на сушу, товаришу, а там я з ним і сам домовлюсь, може він задовольниться і простою свічкою, можливо навіть сальною».
Яка ж неотесана простота!
Святий Христофор, здавалось йому, має достатньо сили, щоби спасти його в морі, здатний почути його відчайдушні благання і волання, але не почує слів, які він прошепотів на вухо своєму попутнику?
