ПРО ДВОХ СЕЛЯН, ЯКІ БУЛИ БОРЖНИКАМИ ОДНОГО АББАТА.
Два селянина не заплатили абату в визначений термін податок і домовились попросити того про відстрочку. Вони прийшли до монастиря і воротар впустив їх, а то був якраз час трапези. Обоє поспішили в монастирську трапезну, в надії знайти там абата.
Абат сидів зі своїми наближеними за головним столом, а його прислужники трапезували за окремим столом. Коли два селянина зайшли, і побачили за столом абата, один з них злякався, відступився і втік геть. Другий же зухвало ввійшов, проштовхався серед прислужників і сів їсти, як ніби він заплатив податок.
Абат, побачивши це, сказав одному приближеному, який сидів біля нього:
«Он сидить нахабний чоловік. Як же він проштовхувався до столу! Він мені більше нічого не винен».
А селянин це прочув; він поїв і пішов собі додому.
А коли абат знову зажадав з нього недоїмку, той відповів йому:
«Милостивий пане, вашій милості відомо, що я вам нічого не винен. Ви ж самі сказали недавно за трапезою пану, що сидів біля вас: «Цей чоловік мені більше нічого не винен»
