Аполлон і Гермес - II
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
АПОЛЛОН. Гермес, чи не можеш ти мені сказати, котрий із цих двох юнаків Кастор, а котрий Полідевк? Я їх ніяк не можу відрізнити.
ГЕРМЕС. Той, хто був з нами вчора, це – Кастор, а ось цей – Полідевк.
АПОЛЛОН. Як же ти це узнаєш? Вони ж такі схожі один на одного.
ГЕРМЕС. А ось як, Аполлоне: у цього на обличчі сліди від ударів, котрі він отримав в кулачному бою від противника, особливо від бебрикійця Аміка, під час морського походу з Язоном; а у другого нічого подібного немає – обличчя в нього чисте, без ніякого каліцтва.
АПОЛЛОН. Ти допоміг мені, навчивши, як їх розрізняти. Але все інше у них зовсім однакове: і капелюх у пів-яйця*, і зірки над головою, і дротик в руці, і білий кінь, так що мені частенько приходилось в розмові називати Полідевка Кастором, а Кастора Полідевком. Але скажи мені ще одну річ: чому вони ніколи не з’являються до нас обидва разом, але кожний із них по черзі стає то мертвим, то богом?
ГЕРМЕС. Це від взаємної братньої любові. Коли сталося, що один із синів Леди повинен померти, а другий – стати безсмертним, вони таким чином розділили між собою безсмертя.
АПОЛЛОН. Не розумію я, Гермес, такого розділу: вони ж так ніколи один одного не побачать, - а цього, я думаю, менш за все бажали. Як же їм зустрітися, якщо один знаходиться в царстві богів, а другий в цей же час в царстві мертвих? Але от що мене ще цікавить: я пророкую майбутнє, Асклепій лікує людей, ти, як чудовий вихователь, навчаєш гімнастиці і боротьбі, Артеміда допомагає породіллям, і взагалі кожний із нас займається чим-небудь, що приносить користь богам чи людям, - а що ж вони таке роблять? Невже вони, уже зовсім дорослі, живуть, нічого не роблячи?
ГЕРМЕС. Нічого подібного: вони прислуговують Посейдону; на них лежить обов’язок об’їздити верхом море і, якщо де - небудь побачать моряків у небезпеці, сідають в корабель і приносять потерпілим спасіння.
АПОЛЛОН. Так, Гермес, це дуже гарна і корисна справа.
Примітки: -… і капелюх у пів-яйця* - натяк на яйце, із якого, згідно міфу, народилися Кастор і Полідевк; його знесла Леда після того, як Зевс поєднався з нею в образі лебедя.
- на заставці – Кастор і Полідевк (Діоскури), мармурова скульптура Карло Альбачіні з античного оригіналу (працював між 1769 – 1812рр.)
P. S. От і настав кінець «Розмовам богів» і перекладач щиро вдячний читачам за прочитання, терпіння і розуміння творів Лукіана, бо діла і розмови богів, вони і є діла і розмови богів )))
Та й Лукіан, в своїх світах недосяжних, мабуть, що також радіє нашому знайомству з його безсмертними творіннями. )))
Ну, а нам жити далі, панове! )))
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
