Вирій для військових
Іноді мені здається, що я в раю. У мене таке враження останні місяці. Час від часу думаю, що мене вже давно вбили під Бахмутом, десь там я залишився в окопі. І потрапив в такий собі вирій для військових. Життя наче як і не припинялося, але зв`язок з рідними лише телефоном, я їх рідко бачу навіть через відеозв`язок - де б я не був від 11 листопада, то всюди переслідує поганий зв`язок. З іншого боку мене годують, мені тепло, навантажень - майже немає, побутові умови - гарні і стають все краще. Мені іноді це все здається нереальним. І в цій атмосфері розслабона, я часто думаю, що це все неправда, ілюзія. Не можу позбутися цього відчуття, навіть незважаючи на біль, який час від часу трапляється: то голку в вену ширнуть, то коліно болить, то фалангу на пальці заб`ю тощо. Але і це не є ознакою реальності. Я не знаю вже, що таке реальність. Я втратив зв`язок з нею і живу як вісні якомусь. Іноді ловлю дежавю. Моє тіло насправді догризають собаки десь під Майорськом. Чи мій мозок гризуть незрозумілі мені страхи, емоції, враження, ще неусвідомлені, окрім тих страхів, емоцій і вражень, що я вже перетравив у собі.
А можливо це такий настрій, як перед черговим виходом, коли знаєш, що ти знову туди вийдеш, хоча і не сильно прагнеш того, бо вже знаєш, що там тебе чекає. А нічого доброго там нас всіх не чекає. Здичавілі пси, що гризуть тіла побратимів, яких не можна було вчасно витягнути - от і всі, хто нас там чекає.
***
Існує вирій для військових. В ньому тепло, хоча іноді і ламаються обігрівачі, але їх швидко лагодять десь за день чи два, так що в холоді доводиться провести лише пару ночей максимум. І годують тут смачно, вранці і ввечері, лише на обід сухпай, бо ти маєш його їсти. Ну, і полігон під боком, щоб ти не забував, що ти військовий, хоч і у вирії. Тому всю ніч ти слухаєш вибухи раз на дві години, а потім спокійно засинаєш, згадавши що ти у раю для військових, загрози немає, і днями ти поїдеш теж на той полігон їбашити з усього, що стріляє день і ніч, щоб інші не розслаблялися.
Так, ходити тут треба вбраним за формою 4 чи 5, бо ти маєш пам`ятати, де ти є і хто ти є. А ще є гарячий душ в будь-яку пору доби - це привілей цього місця, і пральня, в якій працюють всі пральні машинки, і сушарки теж працюють. І безкоштовний сталий вай-фай є, в якому всі новини з війни. Бо ти мусиш пам`ятати де ти є, і що райське життя не є вічним. А, ще тут присутній вічний армійський долбоєбізм - ця опція у вирії визначена як базова, бо без нього і армії б не було, напевно.
У вирії для військових я трохи набрав ваги і розслабився. Недовго тут лишилося - скоро назад до пекла для військових. Так і живеш, вічно мандруючи від ппд до окопа, від окопа до ппд, від відпустки до повернення, між новинами про обстріли рідних міст, звістками про поранених товаришів, розмовами з рідними та метушнею зі збору гуманітарки. Ще б бойові повернути свої без зайвого клопоту - взагалі б було, як у раю.