Ніч
Вони ніколи не зустрічались, але вона закохана у День. Здається вона знає про нього все.
Мужній, впевнений засмаглий красень із сильними руками та звабним поглядом. В її уяві він тримає на собі цілий світ. Такий недосяжний і такий бажаний.
А Ніч далека від нього. Невідома, темна, мовчазна. Юний Ранок лише злегка освіжив морок її таємничої оселі. В його блискучих очах Ніч бачила відображення своєї досконалості. Він дуже хотів їй сподобатись і страшенно старався. Показний, артистичний, відмінний танцюрист, він справді гарно розважив засмучену Ніч.
...Але надто юний, невпевнений. Та Ніч мило всміхалась йому, щоб не розчарувати молоде серце синьоокого Ранку. А можливо просто боялась розпрощатись назавжди: все-таки їй було приємне його товариство.
Все ж краще, ніж вислуховувати мудрі промови підстаркуватого Вечора. Байдуже, що успішний, що багато знає і вміє. Він носить сірий костюм, дарує лише гвоздики, багато їсть і п`є і так набридливо барабанить по столі маленькими товстенькими пальцями.
Ніч тихо покинула його, не прощаючись і нічого не пояснюючи, занурившись у густий терпкий запах дорогих зіркових парфумів.
Та природа подарує їй омріяну зустріч. Через 127 років, у день сонячного затемнення Ніч зустріне свій День. Він миттєво помітить її, закружляє у швидкому танці, потягне на прогулянку у місто. Їй все сподобається. Багато тепла, сміху, холодних напоїв та червоний кабріолет. Йому бракуватиме світла. І вона, не роздумуючи, скине темну шаль. Та на жаль загубиться, розчиниться у власному задоволенні, втрачаючи срібний блиск та контраст.
Поряд не буде подруги, яка поверне Ніч у світ реальності, просто вкаже пальцем на той День, що з абсолютно однаковим запалом викрикував на кінних перегонах та розповідав про своє перше кохання. Хоча вона не розпитувала його про це.
Це чудово, що там не буде її подруги. Адже мрію так легко зруйнувати закликами до реального мислення.
Ніч знала, що все швидко мине. Хоча з них обох лише вона буде про це думати. Та додому вона повернеться іншою. Нічне багаття, розпалене кимoсь посеред нічного лісу, буде яскравіше, гарячіше та романтичніше. А століття, що відлітають у вічність, залишають Ночі надію на нове сонячне затемнення.
