Нерон, або прориття Істмійського перешийку
з рубрики / циклу «ЛУКІАН»
МЕНЕКРАТ. Прорити Істм – у цій справі, Музоній, до якої, як кажуть, і ти долучився, тиран Нерон показав розум справжнього елліна. Чи не так?
МУЗОНІЙ. Безперечно, Менекрат, Нерону спала на думку прекрасна ідея: адже перерізавши Істм каналом у двадцять стадій довжиною, він би позбавив мореплавців від необхідності огинати Пелопонес навколо мису Малеї. А це принесло би користь і торгівлі, і містам, як приморським, так і тим що лежать посеред країни: адже вони не будуть потерпати від нестачі хліба у себе на місцях, якщо в приморських містах справи будуть йти гарно.
МЕНЕКРАТ. Розкажи про це, Музоній, нам всім хочеться послухати, якщо, звичайно, в тебе немає на умі яких-небудь важливіших занять.
МУЗОНІЙ. Розповім, якщо бажаєте. Бо я не знаю, чим би міг ще краще віддячити вас за вашу ретельність, з якою ви з’явилися на мої заняття, в яких так мало розважливого.
Отже, Нерона привела до Греції пристрасть до співу і глибоке переконання, що навіть самі Музи не зможуть заспівати приємніше, ніж він. Він хотів, виступивши з піснею, отримати вінок в Олімпії, на самих, які тільки є, найважливіших іграх. Бо, що стосується Піфійських, Нерон вважав, що їх скоріше справляють на його честь, ніж на честь Аполлона: він був упевнений що, навіть сам Аполлон не витримає порівняння з його кіфарою і голосом. Істмійський перешийок до цих пір ніскільки не цікавив Нерона, але, раптово, наштовхнувшись на природні умови, він перейнявся жагою до великих справ. Нерон згадав про того царя, який колись водив ахейців під Трою і відділив Евбею від Беотії Єврипом біля Халкіди; потім, звичайно, Дарій і міст, що був перекинутий через Боспор для його походу на скіфів; але, перш за все мабуть - що, з великих справ Нерону згадалися великі діяння Ксеркса. До цих спогадів приєдналася думка про те, що Нерон відкриє всім найкоротший шлях для стосунків один з одним, і тим самим Еллада буде прекрасно втягнута в іноземні справи. Така вже природа тиранів: сп’янілі від влади вони пристрасно бажають в який-небудь спосіб почути про свої вчинки гучну славу.
Вийшовши з шатра Нерон проспівав гімн Амфітриті і Посейдону і невелику пісню на честь Мелікерта і Левкотеї. Намісник Греції подав імператору золоту лопату, і він зразу ж поклав початок каналу, продовжуючи співати, і відбивати розмір. Тричі, якщо я не помиляюсь, він ударив лопатою об землю, потім звелів наділеним владою особам без зволікань приступити до робіт і від’їхав до Корінфу, уявляючи, що перевершив усі подвиги Геракла. І ось ув’язнені, яких випустили з тюрем, були поставлені до роботи на кам’янистих ділянках, що являли собою неабиякі труднощі, а воїни – на більш земляні і рівні місця.
Мабуть, днів сімдесят п’ять ми, як воли, працювали на Істмі, коли долетів до нас – спочатку неясний – слух, що Нерон в Корінфі передумав відносно каналу; говорили, що вчені геометри з Єгипту, дослідивши рівень обох морів, побачили, що він – неоднаковий, і, вважаючи, що рівень Лехейської гавані вище, злякались за долю Егіни: як би величезна кількість морської води, нахлинувши на острів, не затопила і не знесла його. В дійсності ж сам Фалес, наймудріший і найвеличніший знавець природи, не відвернув би Нерона від думки прорізати Істм, бо він був залюблений у цей задуманий канал навіть більше, ніж у свої співочі виступи перед народом.
Ні, рух серед західних племен, на чолі якого тепер став чоловік досить рішучий, - на ймення Біндак, - відволік Нерона від Греції і від Істму і заставив згодитись з пустими страхами геометрів: я достовірно знав, що рівні обох морів біля обох берегів зовсім однакові. Говорять, що до того ж і в самому Римі влада Нерона похитнулась і почала піддаватися. Про це ви і самі вчора чули від прибитого бурею до нашого берега начальника військового загону.
МЕНЕКРАТ. А як, Музоній, обстоять у тирана справи з голосом, цієї причиною його мусичного безумства і любові до олімпійських і піфійських змагань? Ті, що приїздили на Лемнос то були в захваті, то насміхалися над Нероном.
МУЗОНІЙ. Так, Менекрат, його голос не викликає захоплення, але, з іншого боку, не заслуговує і насмішки. Сам по собі його стрій бездоганний і середньої висоти. Але голос від природи звучить дещо пусто і важко, тому що гортань у Нерона стиснута, і під час співу при такому горлі чується якесь гудіння. Але великим зусиллям він згладжує цей недолік голосу, так як Нерон не покладається на свої природні здібності, але майстерно користується і м’якою колоратурою, і прекрасною музикою, і приємним супроводом кіфари, і вмінням вчасно зробити декілька кроків, зупинитись, змінити положення, узгодити жест з піснею; одне лише у всьому цьому виглядає непристойним: що імператор займається такими дрібницями.
Але коли Нерон пробує виконати героїчні партії, тоді, на жаль, багато хто зі слухачів не в змозі утриматися від сміху, хоча надзвичайно велика небезпека загрожує тому, хто надумає сміятися над імператором; він закидає голову, надмірно напружуючи голову, піднімається навшпиньки і вигинається, наче його розтягують на колесі. Від природи червоний, Нерон червоніє ще більше, і його обличчя палає пожаром. А дихання не має сили і часто є недостатнім.
МЕНЕКРАТ. Але яким же чином, Музоній, його суперники на змаганнях опиняються переможеними? Мабуть – що, навмисне вдаючись до хитрощів?
МУЗОНІЙ. Так, до хитрощів, як ті, хто в боротьбі піддається противнику. Однак пригадай, що сталося з трагічним актором, що загинув на істмійських іграх. Бо і хитрощі не безпечні, коли хитрун занадто перехитрить.
МЕНЕКРАТ. Але що ж з ним сталося, Музоній? Жодного слова я про цю пригоду не чув.
МУЗОНІЙ. Так послухай: це – неймовірна історія, і однак, вона розігралася на очах у еллінів.
За заведеним звичаєм, ні комедія, ні трагедія не входять в змагання на Істмі, але Нерон вирішив отримати перемогу в трагедії. Багато учасників зібралося на ці змагання, і серед них Епірот, з прекрасним голосом, який користувався великою популярністю і який викликав загальне захоплення надзвичайним блиском своїх виступів. Він зробив вигляд, що жадає отримати вінок і не поступиться Нерону, якщо той не дасть йому попередньо десять талантів за перемогу. Нерон розлютився і впав у сказ, бо чув його спів за сценою і під час змагань. Коли елліни гучними викриками почали виражати Епіроту свій захват, Нерон послав свого секретаря, наказуючи, щоб артист поступився йому перемогою. Той у відповідь заставив свій голос звучати ще потужніше, всенародно відважившись сперечатись з імператором. Тоді Нерон вислав на підмостки своїх акторів, як начебто їм належало взяти участь у дії. Спрямувавши вперед, як кинджали, трикутні письмові таблички зі слонової кістки, вони притисли Епірота до найближчої колони і перерубали йому горло ударами гострих трикутних табличок.
МЕНЕКРАТ. І невже Нерон виявився переможцем в трагедії, вчинивши на очах у еллінів такий огидний злочин?
МУЗОНІЙ. Це дитячі жарти для того, хто ще юнаком убив свою матір! І якщо Нерон вбив цього трагічного актора, пересікши разом з горлом його голос, то, що ж тут дивного? Адже і розщілину піфійської скелі, з якої чувся голос оракула, Нерон намагався загородити, щоб навіть голос Аполлона змовк, хоч піфієць включив його в число Орестів і Алкмеонів, яким убивство матерів принесло навіть велику славу, так як вони мстилися за батьків. Нерон, одначе, нічого не міг сказати, що він за кого-небудь мстився, і вважав, що бог насміхається над ним, хоча його слова звучали м’якше ніж істина.
Але що це за корабель, поки ми тут говорили, наближається до берега? Як видно, він привіз якусь добру звістку. Моряки – з вінками на голові, наче хор, який віщує благе, і один, що стоїть на носі корабля, простягає руку і закликає нас бути бадьорими і радісними. Він кричить… якщо слух мене не зраджує, - він кричить, що Нерона – більше не існує!
МЕНЕКРАТ. Так, він про це кричить, Музоній! І все виразніше, чим ближче до берега. Хвала вам, боги!
МУЗОНІЙ. Не будемо проклинати Нерона. Говорять, що над полеглими не слід глумитися.
Примітка: - Гай Музоній Руф (лат. Gaius Musonius Rufus) римський філософ-стоїк I ст. н. ери. Викладав філософію в Римі під час правління Нерона, внаслідок чого був відправлений у заслання в 65 році.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.