Про моє ставлення до Ш І
з рубрики / циклу «оповідання - 3»
У моєму дитинстві не було смартфонів. )))
Але у мене було пару подарованих мені калейдоскопів з кольоровими скельцями всередині: невеликий і дещо більший. Я міг вертіти їх по півгодини, насолоджуючись все новими і новими композиціями зі скелець всередині цього дива для дітей.
Але одночасно я був ще і «моделістом-конструктором», бо мав потяг до постійного майстрування чого-небудь із будь-чого. ))) Тому у мене були ще й різні модельні набори для виготовлення всіляких там корабликів, планерів, літачків і т.д.
Я знав що знаходиться всередині калейдоскопів, але треба ж було подивитися як воно все зроблено, ну, одного разу взяв і розібрав, і подивився, і зрозумів…
І, потім ще одне зрозумів, а саме: коли до мене приходили друзі і я давав їм повертіти і подивитися в калейдоскоп, вони це робили з захопленням, тому що кожна композиція була новою, новою, новою… і так до безкінечності, або поки руки не заболять.
Але, коли я показував їм у розібраному вигляді як все це працює, вони згасали і вже до калейдоскопа не поверталися, бо фокус був відкритий і магія зникала!
Люди різні, мізки у них теж і на світ вони дивляться також кожен по-своєму.
Так от Ш І зі своїм мінімальним мінімумом 01, як і калейдоскоп з десятком кольорових скелець може дати мільярди технічних композицій, бо він не живий.
Та і нехай, аби людям було від того задоволення, ілюзія, театр, омана, та все одно як це назвати, аби тільки відібрати у них вільний час, якого буде ставати все більше і більше, завдяки тому ж таки Ш І.
Бо люди, як ти на них не подивись, а в своєму житті обмежені і фізично і світоглядно, тому це буде добра їм забава від народження і до самої смерті.
І зараз навколо мене вже всі від малечі і до старечі входять у тунель різноманітно-одноманітного світу, та й помагай їм бог, хай проходять свій шлях не оглядаючись.
Нехай їм Ш І і буде замість Бога. Хвала ЙОМУ!
м. Київ, 13 лютого 2025 року.
