Балерина і каблучка
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Про те, що мрії не завжди збуваються, напевно, знає кожен з власного досвіду. Але не варто сумувати — адже якщо одна мрія не збувається, на зміну їй обов’язково приходить нова і, можливо, цього разу все здійсниться…
Колись давно, коли її тільки почали створювати на фабриці сувенірів, порцелянова Балерина мріяла плавно кружляти, танцювати, граційно ковзаючи й злітаючи на кінчиках пальців, немов легка біла лебідка. Але в останній момент майстер чомусь вирішив зробити її сидячою, але при цьому нагородив пишним букетом чудових троянд. Що ж, буває і так, оскільки не завжди та й не все залежить лише від нас...
І ось тепер танцівниця, що не досягла своєї мети, весь час проводила, сидячи на комоді під покровом зеленої орхідеї та дбайливо притискаючи до грудей букет квітів. Дивлячись на мініатюрну срібну каблучку, яку раніше любила надягати на пальчик маленька Дівчинка, Балерина згадувала ті, тепер уже такі далекі дні, коли малятко довго кружляло перед нею в танці, з радістю демонструючи нові па, яких навчилося в балетній школі. А ще Дівчинка часто ділилася своїми маленькими дитячими секретами, які порцелянова Балерина надійно зберігала і нікому не обмовилася про них навіть словом...
Але все рано чи пізно минає — на жаль, пішли й ті щасливі часи дитинства. Маленька дівчинка подорослішала, перетворилася на струнку вродливу дівчину, і срібна каблучка стала їй замалою. Одного разу вона з жалем зняла її, поклала поруч із порцеляновою статуеткою і пошепки попросила зберігати цю каблучку для своєї майбутньої донечки.
А час продовжував непомітно спливати. Задумлива золотава осінь змінювала швидкоплинне спекотне літо, а слідом за холодною білосніжною зимою неодмінно наставала життєрадісна жвава весна. Життя йшло своєю чергою і, здавалося б, ніщо не могло порушити його розмірений плин.
Але одного разу в будинку зчинився радісний галас, і все одразу ж змінилося. Спочатку Балерина дивувалася й ніяк не могла збагнути, чому всі такі схвильовані й метушаться, хоча їхні обличчя виглядали щасливими? І тут вона несподівано почула тоненький голосок новонародженої дівчинки!
"Ну що ж, — здогадалася порцелянова танцівниця, радіючи. – Нарешті дочекалися..." Вона зрозуміла, що відтепер у мініатюрної срібної каблучки з`явилася нова маленька господиня. І Балерина знову почала мріяти – вона дуже сподівалася, що маленька, як і її мама, теж полюбить танці і, коли прийде час, буде ділитися своїми маленькими секретами…