Вітрила мрії
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Скільки у світі людей, стільки ж різних характерів і доль, що не схожі одна на одну. У когось життя кипить аж через край, вирує так, що тільки встигай крутитися, і навіть немає часу зупинитися та просто спокійно озирнутися навколо. А комусь тужливо і нудно від млявої патоки тягучих сірих днів вимушеного байдикування, і лише боязка надія на те, що ось-ось щось зміниться, і життя нарешті сповниться яскравими життєрадісними фарбами нового сенсу, підтримує похмуре існування. На жаль, трапляються й такі, хто вже ні про що не замислюється і ні до чого не прагне, обмінявши занепокоєння серця та допитливість розуму на застійний затишок диванного життя з ілюзорним вікном у комп`ютерний або телевізійний світ.
Безумовно, ми всі дуже відрізняємося один від одного, але… є все ж дещо особливе, притаманне кожному, те, що дбайливо зберігається в найпотаємніших куточках наших душ. Іноді воно боязко визирає назовні, і тоді ми обережно розсуваємо важкі щільні штори буття, із завмираючим серцем і прихованою надією вдивляючись у невідому далечінь, туди, де з-за далекого небокраю в променях призахідного сонця ось-ось з`явиться довгоочікуваний силует стрункого фрегата під чарівними вітрилами мрії, наповненими вітрами чудових мандрівок і неймовірних відкриттів. Міцні засмаглі моряки дружно спустять трап просто на підвіконня, а сивий капітан привітно візьме під козирок, дружньо запрошуючи на борт… ах, як же хочеться, щоб це сталося просто зараз!
Але… сонячний диск, що поступово охолоджується, повільно занурюється в пухнасту перину далеких легких хмар, і ще один минулий день неминуче згасає, відходячи у вічність, а разом із ним тане і чудове романтичне марення.
Що ж, мабуть, на жаль, не сьогодні… проте ніколи не можна втрачати свою надію, нехай навіть і примарну. Потрібно вірити, що колись прийде довгоочікуваний час – і все обов`язково здійсниться. Ось тоді ледь чутний шелест чарівних вітрил мрії виведе за поріг одноманітних буднів і покличе в далеку подорож захоплюючими шляхами пізнання до невідомих і загадкових далей, сповнених світлом віри, надії та любові…