Про бібліотеки

БІБЛІОТЕКА ТИБЕРІЯ, ТРАЯНА, ВЕСПАСІАНА, А ТАКОЖ - КАПІТОЛІЙСЬКА, ТА ІНШІ, НАМ НЕВІДОМІ.

Отже, дві бібліотеки своїм походженням зобов’язані Августу, принцепсу, що в найвищій мірі заслужив славу покровителя мистецтв і наук. Що сказати про інші? Вони явно від них відрізнялись. Здається, між принцепсами почалося в цій справі суперництво, і кожен намагався заслужити пальму першості. Ось Тиберій, який зразу після Августа, там же, на Палатині, в тій його частині, що звернена до Священної дороги, (166) влаштував свою бібліотеку. Адже там, як зараз вважають допитливі дослідники, був дім Тиберія, (167) в цьому домі вони і розміщувалися. Із Авла Геллія (кн. ХІІІ, гл. XVIII) (168) «Ми сиділи тоді в бібліотеці у домі Тиберія, я і Аполлінарій». (169) Зробимо посилання на Вопіска, (170) який пише (В «Життєписі Проба») (171) що «користувався книгами з Ульпієвої бібліотеки, (172), а також із дому Тиберія». (173) Здається, після цього Веспасіан збудував свою бібліотеку, додавши її до храму Миру. І про неї повідомляє Геллій (кн. XVI, гл. VIII) (174) : «Ми вперто шукали Комментарі Л. Елія, (175) який був учителем Варрона, (176) і знайшли їх в бібліотеці храму Миру, і тепер читаємо їх». Згадує її і Гален («Про приготування ліків», кн. І) (177).

Ще була бібліотека, заснована Траяном. (178) І про неї є у Гелія (ІІ, гл. XXVII) : «Одного разу ми сиділи в бібліотеці при храмі Траяна». (179) Це та сама, яку, по імені принцепса, зазвичай називають «Ульпієвою». (180) Ось і у Вопіска (В «Життеписі Авреліана») (181) : «Ці відомості знайшов я у поважних мужів і перевірив по книгах «Ульпієвої бібліотеки». Там же: «І якщо ти не будеш ними задоволений, прочитай уважно грецькі книги, і ще зверни увагу на полотняні, (182) які тобі надасть Ульпієва бібліотека, як тільки ти забажаєш». (183) Я абсолютно впевнений, що вона була на форумі Траяна, (184) де знаходили і інші побудови принцепса. Але через століття вона змінила місце розташування і була розміщена на Вімінальському пагорбі (185) для прикраси терм Діоклетіана (186) (чи не за наказом бува самого Діоклетіана?) (187) Вопіск наводить на цю думку. Він говорить: «Я користувався переважно книгами з Ульпієвої бібліотеки, яка мого часу знаходилася в термах Діоклетіана». (188) Він безперечно говорить про свій час, і отже це доказує, що раніше бібліотека була в іншому місці.. Я знаю ще про одну бібліотеку в місті – Капітолійську. Про неї пише Євсевій, (189) розповідаючи про події часів Коммода: (190) «на Капітолійський пагорб обрушилась блискавка, вчинивши велику пожежу, і повністю спалила бібліотеку і сусідні будівлі» (191) Більш докладно про неї сказав Орозій (192) (кн.VII? гл. XVI) «За ганебні діяння царя місто спіткало покарання. Адже блискавкою був вражений Капітолій, від якої згоріла і та бібліотека, що старанням і турботою попередніх правителів була зібрана, і інші будови, розташовані поблизу через сильний вітер охопив вогонь». (193) Хто, однак, був творцем цієї бібліотеки? Не слід приписувати напевно, але можна припустити, що ним був Доміціан. (194) Адже він, врятувавшись колись на Капітолії, ставши принцепсом, спорудив там храм. А що, як і бібліотеку? Хоча про це ніхто з авторів, твори яких до нас дійшли прямо і не пише, Світоній натякає на це мимохідь (гл. ХХ): «Доміціан, витративши величезні кошти, потурбувався, щоб були відновлені бібліотеки, які спустошила пожежа, щоб звідусіль доставляли книги і послав до Олександрії вчених мужів, які іх переписували і поправляли». (195) З цих рядків ти переконуєшся, що і тоді Олександрійська Бібліотека залишалася як би праматір’ю та родоначальницею всіх інших. І ті, що зазнавали руйнувань, від неї відновлювались і збільшувались. Більш того, вони турботою принцепсів охоронялися від загибелі, а якби не було її, тоді яким би чином з’явилося багато тих, що згадані у П. Віктора, (196) тобто в часи Костянтина? (197) Адже він так пише, перераховуючи римські пам’ятки: «громадські бібліотеки, числом двадцять дев’ять, із них найкращими є дві – Палатинська і Ульпієва». (198) На жаль! Скільки їх забуто! Адже із цих двадцяти дев’яти лише сім знайшлися завдяки нашим пошукам, принаймні, можна врятувати від забуття хоча б їхні імена.

ПРИМІТКИ:

166)…Священна дорога (Via Sacra). Головна вулиця Древнього Риму, що починалася від Палатину і виходила до Капітолія. По ній проходили всі урочисті процесії, світські та релігійні, і всі тріумфи, по ній же почесні гості столиці вступали до Риму.

167)… Дім Тиберія (Domus Tiberiana). Палац другого римського імператора, побудований в північно-західній частині пагорба Палатін. Згодом палац перебудовувався імператорами Гаєм Калігулою і Нероном. Палац був звернений до Римського форуму (Forum Romanum), головної площі міста ще з республіканських часів, через який проходила Священна дорога. В 1550 - ті роки на руїнах палацу кардинал Алессандро Фарнезе висадив сади, які носять його ім’я (сади Фарнезе).

168)… Aul.Gell., XIII, 20 (19), 1.

169)…Гай Сульпіцій Аполлінарій (ІІ – поч.. ІІІ ст. н.е.) Римський граматик, родом із Карфагену. Збереглися зроблені ним віршовані виклади (періохи) комедій Публія Теренція Афра (ІІ ст. до н.е.). Викладав у Римі, тлумачив поговірки, був великим ерудитом, вивчав древні звичаї і обряди. Авл Геллій був його відданим учнем і прихильником.

170)…Флавій Вопіск Сиракузянин (поч. IV ст. н.е.). Римський історик, один з так званих Авторів життєписів Августів (Scriptores Historiae Augustae; при посиланнях на цей твір зазвичай використовують абревіатуру SHA). «Життєписи Августів» є збірником біографій римських імператорів від Адріана до Марка Каріна (117 – 285 р. н. е.). Вопіску приписують авторство біографій Авреліана, Тацита, Проба, Кара. Ряд філологів ( в т.ч. Герман Дессау) вважали, що імена авторів є лише псевдоніми, за якими приховувалися один або декілька письменників, що жили, насправді, в кінці IV ст. н.е.

171)…Марк Аврелій Проб (232 – 282 рр. н.е.). Римський імператор, що правив з 276 р. н.е. Уродженець Сірмія на Дунаї, незнатного походження, пройшов шлях від рядового воїна до легата легіону і правителя східних провінцій Імперії. Був проголошений імператором своїми солдатами, тому історики відносять його до «солдатських імператорів». На протязі свого короткого правління усмирив бунтівні провінції Римської імперії, що розвалювалася, встановив жорстку дисципліну в армії і примушував солдат займатися будівельними роботами. Був убитий в результаті солдатського бунту.

172)…Ульпієва бібліотека. Бібліотека, заснована імператором Марком Ульпієм Траяном. Про неї мова піде нижче.

173)… SHA Prob. II, 1.

174)… Aul. Gell., XVI, 8, 2-3.

175)…Луцій Елій Стілон Преконін (біля 154 – 74 рр. до н.е.). Перший із відомих нам римських філологів, прозвисько Стілон ( від stylus – металева паличка для письма) отримав за своє мистецтво складати промови. В його школі філології і ораторському мистецтву вчилися згаданий Геллієм Марк Теренцій Варрон, а на коментуючій стародавні писемні пам’ятники латинською мовою – Carmen Saliare (Гімн саліїв, колегії жерців у Римі) і Закони 12 Таблиць.

176)…Вже згаданий в IV главі Марк Теренцій Варрон, який вчився у школі Луція Елія Стілона. В трактаті «Про латинську мову» Варрон приводить повний текст Гімну саліїв, який коментував його учитель.

177)… Cl. Galen. De composit. medicament., 1, 1. Гален Пергамський (Клавдій Гален) (129/131 – 200/210 рр. н.е.) Знаменитий лікар, родом із Пергаму, вивчав медицину у Смірні, Корінфі і Олександрії, був придворним лікарем імператорів Марка Аврелія і Коммода, автор великого корпусу медичних творів. Латинське ім’я Клавдій, можливо, приписане йому помилково (неправильне розшифрування абревіатури СІ., яка може прочитуватися і як Clarissimus – Найславетніший). Гален не тільки користувався книгами бібліотеки храму Миру, але і викладав там анатомію для професійних медиків і всіх бажаючих.

178)…Марк Ульпій Нерва Траян Август (53 – 117 р. н. е.) Римський імператор із династії Антонінів, правив імперією з 98 р. н.е. При ньому звершуються останні великі завоювання на Дунаї і в Месопотамії, в пошанування перемоги Траяна над племенами даків у Римі встановлюється тріумфальна колона на його честь, яка стала взірцем для інших подібних споруд. Всім наступним імператорам, при сходженні на престол Сенат бажав бути «щасливіше Августа і краще Траяна».

179)…Цитоване місце у сучасних виданнях Авла Геллія: Aul. Gell. XI, 17, 1.

180)… Ульпій – родове ім’я (nomen) Траяна.

181)…Луцій Доміцій Авреліан Август (214/215 – 275 рр. н.е.) Римський імператор, що правив з 270 р. н.е. Історики зараховують його до «солдатських імператорів», тобто тих, кого зводили на престол солдати, хоча за деякими даними його законно зробив наступником попередник, який помер від епідемії чуми імператор Клавдій ІІ Готський. Прийнявши Імперію, охоплену смутами, зумів за короткий час повернути владу над усіма провінціями. Намагався ввести в Імперії культ єдиного божества – Непереможного Сонця. Був убитий своїми солдатами, незадоволеними занадто строгою дисципліною, встановленою Авреліаном, під час його походу проти персів.

182)…Полотняні книги (libri lintei). Книги написані на сувоях лляного полотна, яке коштувало набагато дешевше від пергаменту. Відомі в Італії ще у етрусків з IV ст. до н.е.

183)… SHA Aurelian. I, 7-8.

184)…Форум Траяна. Останній із форумів, побудованих при римських імператорах. Збудований в 106 – 112 рр. н. е., після перемого Траяна над даками, за проєктом архітектора Аполлодора Дамасського, який оточив площу критими колонадами з екседрами (нішами з лавками для глядачів, що спостерігали тріумфи і інші церемонії). На форумі знаходилася тріумфальна арка, базиліка Ульпія (місце торгівлі і судових розглядів), колона Траяна, храм на його честь, і дві бібліотеки – латинська і грецька.

185)…Вімінальський пагорб. Пагорб в північно-східній частині Риму, що примикає до старих міських стін часів царя Сервія Туллія VI ст. до н.е.). Найзнаменитіша побудова на Віміналі – терми (громадські бані) імператора Діоклетіана.

186)…Терми Діоклетіана. Одна з найрозкішніших побудов періоду Римської імперії. Терми будувались за повелінням імператора Діоклетіана з 298 по 305 рр. н.е. Вміщували до трьох тисяч чоловік, до послуг яких крім парильних залів і басейнів були сади і фонтани, спортивні зали, гральні майданчики, аудиторії, бібліотека. В наш час більшу частину терм займає Римський національний музей. (Museo Nazionale Romano).

187)…Гай Аврелій Валерій Діоклетіан (245 – 313 рр. н. е.). Римський імператор, правив з 284 по 305 рр. н.е. Походив із сім’ї вільновідпущених, кар’єру почав рядовим солдатом, дослужився до командування легіоном. Прийшов до влади в результаті чергового воєнного перевороту. Зумів знову подавити повстання в провінціях і відновити єдність імперії. Правив з трьома співправителями (Констанцієм Хлором, Максиміаном, Галерієм), тому його режим історики називають тетрархією (чотиривладдям). Інший термін, що часто використовується – домінат, оскільки Діоклетіан повністю знищив залишки республіканських традицій в управлінні державою і проголосив себе «паном і богом» (dominus et deus). За правління Діоклетіана були найжорстокіші гоніння на християн і всю історію давньої Церкви. В 305 р. н.е. Діоклетіан добровільно відмовився від влади і відбув у збудований для себе величезний палац в Салоні (сучасний Спліт на адріатичному узбережжі Хорватії), де і перебував останні роки свого життя.

188)… SHA Prob. II, 1.

189)…Цитований твір Євсевія Кесарійського має назву «Хроніка». Він зберігся у вірменському і латинському перекладах (автором латинського перекладу вважається Ієронім, перекладач Біблії). В ньому коротко, по роках, викладаються всі події всесвітньої історії від пророка Авраама до царювання Костянтина Великого.

190)…Луцій Елій Аврелій Коммод (161 – 192 рр. н.е.) Римський імператор, останній із династії Антонинів, правив з 180 р.н.е. Його батько Марк Аврелій зробив його співправителем за декілька років до смерті. Багато хто вважав, що Коммод потім «пришвидшив» смерть батька. Відрізнявся неймовірними витратами на гладіаторські ігри і сам виступав на арені в якості гладіатора. Вимагав прижиттєвого надавання собі божественних почестей. Вбитий заколотниками у гладіаторській казармі. Пожежа на Капітолії сталася в перший рік царювання Коммода і, і як завжди у схожих випадках, була витлумачена сучасниками як погана ознака.

191)… Euseb. Chron. Pars II, UC 940.

192)…Павел Орозій (біля 385 – 420 рр. н.е.). Історик і богослов, борець проти єресі та язичницьких забобонів. Ім’я Павел (praenomen) можливо помилково дане переписувачами рукописів. Його головна праця, яку цитує Ліпсій, має назву «Історія проти язичників». Вона була написана у відповідь на звинувачення прихильників традиційної римської релігії в тому, що пограбування Риму готським королем Аларіхом в 410 році н.е. було карою богів за відступництво.

193)…Oros. Hist., VII, 16, 3.

194)…Тит Флавій Доміціан (51 – 96 рр. н.е.). Римський імператор, який правив з 81 року н.е., останній із династії Флавіїв. Першим повелів іменувати себе за життя «паном і богом». Репресував багатьох сенаторів і благородних римлян. Традиція пов’язує з його царюванням вигнання на о. Патмос Св. Іоанна Богослова і написання «Апокаліпсиса». Доміціан був убитий змовниками у власній спальні. Подія, про яку йде мова, сталася в грудні 69 р. н.е. Батько Доміціана Тит Флавій Веспасіан, який командував легіонами, що воювали в Іудеї, підняв повстання проти імператора Вітеллія, що правив тоді в Римі. Доміціан знаходився тоді в Римі і вимушений був рятуватися від вітелліанців на Капітолії, в хатині сторожа храму Юпітера. Він обдурив вітелліанців, які його переслідували. Переодігшись в одяг жерця і змішавшись з натовпом паломників, які спускалися з пагорба, Доміціан непомітно покинув місто і дістався до прихильників свого батька.

195)…Svet. Domitian., 20.

196)…Юст Ліпсій цитує твір, відомий під назвою «Золота книга про чотирнадцять районів міста Риму», підписаний іменем Публія Віктора. Перше друковане видання було виконане ще в 1503 році, в Мілані, за рукописом, знайденим гуманістом Авлом Яном Паррасієм (1470-1522). Потім книга багато разів перевидавалась. Останнє доступне нам видання вийшло в Парижі в 1843 році, з французьким перекладом. Автор, як вказано у Передмові, імовірно жив у IV ст. н. е. Він подає короткий перелік всіх значних побудов Риму, включаючи і публічні бібліотеки.

197)…Флавій Валерій Аврелій Костянтин (272 – 337 рр. н. е.). Римський імператор, син співправителя Діоклетіана Констанція Хлора. Після відречення Діоклетіана переміг суперників у громадянських війнах (306 – 323 роки. н. е.) і став єдиним правителем Імперії. Припинив переслідування християн і сам прийняв хрещення незадовго до кончини. За його ініціативою був скликаний Вселенський Собор в Нікеї, який затвердив православний Символ Віри. Древній Візантій, перебудований у якості нової столиці, почав на його честь іменуватися Костянтинополем.

198)…Р. Victor. De XIV reg. urb. Romae. P. 36 ( у виданні 1843 року;див. розділ Бібліографія).

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602