Про бібліотеки

ПРИКРАСА БІБЛІОТЕК СЛОНОВОЮ КІСТКОЮ І СКЛОМ. ШАФИ, ПОЛИЦІ, СИДІННЯ.

Я довів до кінця розповідь про бібліотеки і виокремив ті із них, які не зникли у вічності. Я хочу підкреслити, виокремив тільки небагато із чисельних, «краплю з відра», як говорить стародавнє прислів’я. Однак, цього достатньо для спонукання до діяльності та для прикладу. Чи не слід бува нам додати пару слів про їхні прикраси і оснащення? Мабуть, зроблю це. За словами Ісидора, (228) «більш досвідчені архітектори вважали, що не варто зводити над бібліотеками позолочені склепіння, і робити підлоги не мозаїчні, але із каристійського мармуру, оскільки блиск золота стомлює, а зеленувата свіжість каристійського мармуру (229) відновлює зір». Прекрасне це його судження, чи те джерело, з якого він його почерпнув. Адже через блиск, це і мені гарно відомо, втомливо водити пером. Тоді як зелений колір, вочевидь, допомагає очам відновлювати сили. Боецій, (230), окрім того в «Утісі філософією» (231) додає: «стіни прикрашалися склом і слоновою кісткою». Чому слоновою кісткою? В дійсності це самі шафи або полиці були прикрашені слоновою кісткою. В цьому проявлялась любов древніх до розкоші і вишуканості, і в книгах Законів (233) ми сьогодні читаємо (кн. ІІІ (зі слів)… «Бібліотека в одних випадках означає місце, в других шафу, тому ми і говоримо, що хтось придбав бібліотеку зі слонової кістки» (234) Отже, шафи були прикрашені слоновою кісткою. Але для чого використовувалося скло? Вважаю, що самі шафи спереду були засклені, щоб захистити книги від пилу, але при цьому, однак щоб їх було видно відвідувачам. Ми також використовуємо його в деяких випадках, а саме, коли робимо шафи для священних книг і реліквій. Що ж бокові стіни? Очевидно, шафи чи полиці розташовувалися не вздовж стін (адже тоді не було б потреби їх прикрашати), але посеред кімнати, як і сьогодні в наших громадських бібліотеках. Насправді, колись кольорове скло у вигляді квадратів, кругів, овалів чи ромбів розсипами прикрашали стіни (так само як і мармурові плити), частіше, однак, склепіння і стелі. Так у Плінія в XXXVI книзі: «Колишні земляні підлоги в кімнатах тепер замінили на мозаїчні, зі скла, таке останнє нововведення» (235) Це нововведення, однак, з’явилося в часи Нерона і Сенеки. Адже як про звичайну справу пише Сенека в LXXXVI листі про бані: «Де, як не в кімнаті, оздобленій склом, ти зможеш мене побачити». (236) Те, що подібні прикраси були на стінах, задовго до Боеція свідчить Вопіск, говорячи про Фірму: (237) «Розповідають, що він оздобив дім квадратними скляними плитками, асфальтом* і іншими корисними нововведеннями». (238) Асфальт він, звичайно, використав для укріплення стіни, а не для скріплення самих плиток, які для більшої краси (як говорить Боецій) розділяла слонова кістка. Той самий прийом застосовувався для оздоблення шаф. Звідціля фраза в Пандектах (230) про бібліотеку зі слонової кістки, або ж у Сенеки («Про душевний спокій» гл. ІХ) : «шафи оздоблюються кедровим деревом, а також слоновою кісткою» (240) Те, що такі шафи були в бібліотеках, є беззаперечним фактом, оскільки подібні ж виготовляються і сьогодні. Але додам, за місткістю вони відрізняються від тодішніх. Так Вопіск пише: «бібліотека Ульпія зберігається в шести шафах для книг, оздоблених слоновою кісткою». (241) Або мова йде про шафи, або маються на увазі шкіряні обкладинки самих книг зі вставками слонової кістки. Древній схоліаст, (242) коментуючи фразу Юліана, (243) що «той винесе книги і полиці», (244) стверджує: мова йде «про шафи, про бібліотеки». (245) Особисто я вважаю, що самі полиці представляли собою ніші для книг, як випливає з Марціала, чи окремі комірки, як сказано у Сенеки. Сидоній (246) наводить відомості і про ці, і про інші пристрої для бібліотек: (кн. ІІ, лист ІХ) «тут книги зручно розташовані і ти можеш бачити і полиці з працями граматиків, і лави Афінея, (247) і шафи, розставлені продавцями книг». В даному випадку – полиці – це нахилені столи, на які книги кладуть для читання. Лави – ряд сидінь, розставлених як у Афінеї. «Шафи» ж були просторі і високі, як я вже говорив. Такі шафи Цицерон (249) в листі Аттику, (250) здається, називає словом «pegmata» (251) (кн. І) (252).

ПРИМІТКИ:

228)…Isid. Hisp. Orig., VI, 11, 2.

229)…Каристійський мармур. Білий з жовтуватими або зеленуватим смугами, який гарно піддається поліруванню. Вперше його почали добувати в Каристі (о. Євбея). В Італії значні родовища в давнину були в Етрурії (на північний-захід від Риму) Мармур саме з цих родовищ мав приємний для ока світло-зелений тон.

230)…Аніцій Манлій Торкват Северин Боецій (біля 480 – 524/526 рр. н.е.). Один із останніх державних діячів імператорського Риму, філософ – неоплатонік, богослов і письменник. Походив зі знатного патриціанського роду. Освіту, можливо, отримав у Олександрії. Після того, як король готів Теодоріх завоював Італію, Боецій перейшов на службу до завойовника і займав ряд вищих державних посад в королівстві. Намагався зберегти залишки римської культури, займався просвітою готів, створював філософські і богословські праці, а також трактати по арифметиці і музиці. За брехливим звинуваченням у державній зраді був відправлений до в’язниці, провів у одиночній камері біля двох років, не перестаючи займатися літературою, і був підданий страті через відрубання голови.

231)… «Втіха філософією». Найбільш відомий твір Боеція, написаний у в’язниці, в очікуванні страти, у формі діалогу автора і прекрасної жінки Філософії що йому явилася і яка підбадьорює і втішає Боеція, закликаючи його думати про вічне життя і зберігати гідність перед своїми кривдниками.

232)… Boeth. Consolat., I, 5, 6.

233)… Книги Законів. Так Ліпсій називає Corpus iuris civilis – широке зведення римських законів, складений у царювання імператора Юстініана І Великого (527 -565 рр.н. е.). Головною його частиною є Дігести – збірки висловлювань відомих римських юристів по тих чи інших правових питаннях. Ліпсій переказує розміщене в збірнику міркування юриста Доміція Ульпіана (170 – 228 рр.н.е.). У виданні Законів XVI – XVII ст. н. е. три книги Дігест, що мають загальну назву «Про легатів і фіденкомісси» (De legatis et fideicommissis) виділялися як окремі книги: І, ІІ і ІІІ. В сучасних виданнях ІІІ De legat – це ХХХІІ книга Дігест. Легат – в даному випадку означає спеціально обумовлений заповідачем дар, виділений із загального спадку, фіденкомісс, слово яке важко перекласти, в римському праві – особлива форма Заповіту третій особі, яка не є прямим спадкоємцем.

234)… Dig., XXXII, 52, 7.

235)… Plin. Nat. hist., XXXVI, 64, 189.

236)… Senec. Epist. LXXXVI, 6. Юст Ліпсій переказує листа Луція Анея Сенеки до Луцилія Молодшого (І ст. н.е.), уродженцю Неаполя, другу і учневі філософа, поету, і можливо – наміснику Сицилії. Згодом вони були видані у збірці з назвою «Моральні листи до Луцилія», яка стала взірцем стоїчної етики і багаторазово видавалась за життя Ліпсія. Сенека пише Луцилію із садиби, яка колись належала знаменитому полководцю Сципіону Африканському, завойовнику Карфагену. Сенека захоплюється простотою цього житла і нарікає, на те, що простота предків змінилася непомірною розкішшю, і навіть бані прикрашаються як храми богів.

237)…Фірм (пом. в 273 р.н.е.). Узурпатор, що захопив владу у Єгипті і оголосив себе імператором, в той час як законний імператор Авреліан завойовував Пальмірське царство, яке відділилося від Імперії. За походженням - багатий торговець, чиї торгівельні інтереси простиралися до Індії. Був розгромлений Авреліаном і вбитий. Флавій Вопіск Сиракузянин пише його біографію разом з біографіями інших узурпаторів, що повстали проти Авреліана – Сатурнином, Прокулом і Бонозом. Їх разом в «Життєписах Августів» називають «четвіркою тиранів».

238)… SHA Firm., Satur., Procul., Bonos., III, 2.

239)…Пандекти (букв. – Всеосяжні). Інша назва цитованих вище Дігест імператора Юстініана Великого, використовувалась в якості грецького епітету.

240)…Senec. De tranquil., IX, 6.

241)…SHA Tacit., VIII, 1.

242)…Древній схоліаст. Невідомий автор, який залишив коментарі до прочитаного тексту на полях рукопису або між рядків. Такі коментарі (схолії) зазвичай видаються у додатках до творів античних авторів.

243)…Децим Юній Ювенал (біля 60 – біля 127 рр. н. є.) Знаменитий римський поет-сатирик, син чи вихованець багатого вільновідпущеника, який змолоду робив кар’єру чиновника, потім, у правління імператора Траяна, повністю присвятив себе літературі. Його Сатири, крім їх художніх достоїнств, цінні для нас чисельними побутовими подробицями про повсякденне життя римського суспільства.

244)… Juvenal. Sat. III, 219 (Lib. I).

Ще дім палахкотить, а друзі вже біжать і в подарунок

З собою тягнуть мармури; оголені блищать статуї;

Цей творення несе Євфранора чи Поліклета;

Ця старовинний убір божества азіатського храму;

Той – і книги, й полиці під них, і фігуру Мінерви.

245)… Schol. Vet. in Juvenal. III, 219.

246)…Гай Соллій Модест Аполлинарій Сидоній (біля 430 – 486 рр. н.е.). Римський письменник, уродженець Лугдуну (суч. Ліон). Займав ряд високих посад при останніх римських імператорах: був префектом Риму, потім єпископом в Авернах (суч. Клермон). Керував обороною міста, яке взяв у облогу король вестготів Ейріх, після взяття Арверн, сидів у в’язниці, потім був помилуваний королем і знову виконував обов’язки єпископа. Зарахований католицькою Церквою до лика святих. Писав панегірики (похвальні вірші імператорам і членам їхніх сімей). Листи Сідонія розповідають про повсякденне життя мешканців Південної Галлії напередодні і в період завоювання її вестготами. Цитований лист адресований близькому другові Сідонія – Дондію (згадується також в кн. ІІІ, 9; VI, 5), який проживав в Еборолаці (суч. Ебрей). Сидоній пише, як у тяжкі часи він знайшов заспокоєння поблизу міста Німа, у володіннях «чарівних» і «людинолюбних» панів Ферреола (Тонатій Ферреол, тодішній префект Галлії) і Аполлінарія, чиї маєтності знаходились поряд, користуючись домашніми бібліотеками гостинних хазяїв.

247)…Лави Афінея. Афіней (Атеней) – назва учбового закладу в Римській імперії (похідне від імені богині Афіни або міста Афіни, яке славилось своїми школами). Перший Афіней заснував у Римі, неподалік від Капітолію, імператор Адріан. Його залишки знайдені археологами біля П’яцца Венеція, поряд з пам’ятником королю Віктору – Еммануїлу ІІ, при будівництві метро в 2009 році. На кшталт адріанового Афінею потім створювались Афінеї в римській Галлії, в Німі і Лугдуні (Ліоні). Лави у приміщеннях Афінея, де читалися лекції, розташовувалися уступами на декількох рівнях.

248)…Sid. Apoll. Epist. II, 9, 4.

249)…Марк Туллій Цицерон (106 – 43 до н. е.). Римський оратор, політик, філософ і письменник, консул Республіки 63 р. до н. е. Захищав республіканський устрій і був противником Марка Антонія, проти якого виголошував полум’яні промови. Був убитий, внесений в проскрипції (переліки неугодних режиму осіб). Серед літературних творів Цицерона виокремлюється його широка переписка з родичами і друзями, в тому числі - листи до Аттіка.

250)…Тит Помпоній Аттик (Квінт Цецилій Помпоній Аттик) ( біля 110 – 32 рр. до н.е.). Близький друг Цицерона, виходець зі знатного роду, який веде своє походження від царів Риму. Отримавши спадок від дядька, додав собі родове ім’я Цециліїв. З Цицероном познайомився, навчаючись разом з майбутнім знаменитим оратором в одній зі шкіл Риму. В подальшому вони поріднилися через шлюби сестер Аттика і брата Цицерона. Неодноразово допомагав Цицерону грошима, в тому числі – жертвував на облаштування його вілли в Тускулі. Аттик був книговидавцем; він тримав спеціально навчених рабів, переписувачів книг, які потім надходили у продаж. Цицерон адресував Аттику більше двохсот листів, опублікованих в шістнадцяти книгах.

251)…Pegmata (латин.). Множина від pegma – полиця.

252)…В сучасних виданнях: Cic. Att., IV, 8, 2. // Cic. Epist. CXIV, 2. Цицерон пише Аттику з містечка Анцій (суч. Анціо) на узбережжі Тірренського моря, де у нього була садиба. Він дякує друга за допомогу у благоустрої бібліотеки (для приведення в порядок книг Аттик прислав Цицерону своїх навчених рабів-переписувачів Діонісія і Менофіла), і захоплюється присланими Аттиком красивими полицями і сіттибами – пергаментними закладками для книг.

 Асфальтом* - про тодішній асфальт, за бажанням, можна прочитати більше у Вікіпедії, від нинішнього він відрізнявся. )))

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602