Про бібліотеки

ОДНОЧАСНО, КОРИСТУЮЧИСЬ НАГОДОЮ, ПРО ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МУЗЕЙ. ВЧЕНІ МУЖІ, ЯКІ МАЛИ ТАМ ПРИСТАНИЩЕ, А ТАКОЖ УТРИМАНННЯ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО БЛАГА. ЦАРІ І ІМПЕРАТОРИ, ЯКІ ПРО НЬОГО МАЛИ ПІКЛУВАННЯ.

І право ж, більше до того, що було сказано про бібліотеки, що заслуговувало б називатися ἀξιόλογα (гідні речі), нічого додати не можу. Скажу тільки про одне, народжене ними дітище. Адже якби були тільки одні бібліотеки, заявляю я, то або рідкісний гість, або зовсім випадкові відвідувачі туди б заглядали, навіщо таке скупчення народу? І були б там «плідні вчені досягнення», як закликає Сенека? (282) Це також передбачили правителі Олександрії, і одночасно з бібліотеками вони облаштували Музей (283) (так називали начебто храм Муз), де заняття мали мужі, віддані Музам і вільні від інших турбот. Мало того, вільні від турбот житейських і добування їжі, так як всі блага їм дарувалися за рахунок казни. Чудовий заклад! Про нього один тільки Страбон прекрасно пише (кн. XVII): (284) «Музей є частиною приміщень царських палаців; він має місце для прогулянок, (285) екседру (286) і великий будинок, (287) де знаходилась загальна їдальня (288) для вчених, що жили при Музеї. Ця колегія учених має не тільки загальне майно, але і жерця – правителя Музею. Який раніше призначався царями, а тепер Цезарем». (289)

Перше, що він повідомляє: Музей був однією з палацових будівель. Треба думати, царі побажали приєднати і підкорити його собі, щоби поблизу і напоготові були ті вчені мужі, з якими вони могли би вести бесіди, коли забажають, для придбання і закріплення знань. Там були портики і екседри, перші - більш для фізичних вправ, другі – для духовних, де присутні могли б дискутувати і розмірковувати. Був і дім, з загальною для усіх казною і трапезою, що ще Філострат (290) підтверджує, розповідаючи про Діонісія, (291) який отримав місце при Музеї, і додає: (В життєписі Діонісія Мілезійського) «Музей же є трапеза єгипетська, яка збирає всіх письменників з усієї землі». (292) Хочу, щоб слова ці були, як слід, оцінені: «всіх, з усієї землі». Чи не правда, їхнє число було не малим, і витрати на них були чималі? Це і Тимон Силлограф (293) показує, хоча і гудить, за своїм звичаєм:

Багато тепер розвелось в краю багатолюдного Єгипту

Книжкових вчених тичин, гризуться вони безперервно

В пташиній корзині Музею. (294)

Те саме в переказі Афінея (кн. І): «Він (Тимон) називає Музей плетеною корзиною, в якій відгодовуються філософи, наче рідкісні птахи» . (295) Він називає їх філософами, але Страбон говорить більш узагальнено: «письменники і вчені мужі», весь рід, без сумніву, ставлячи у рівне положення. Але говорить «мужі», не маючи, отже, на увазі підлітків та юнаків, які там обучалися на заміну вченим (як прийнято сьогодні). Зовсім ні. Але хіба де-небудь ще була така винагорода і достаток для вчених, окрім, мабуть, Афін, де за заслуги перед державою був установлений безкоштовний обід у Пританеї? (296) Де ви, князі? Кого із вас обпікає і запалює настільки славний вогонь наслідування? Але, продовжує Страбон, за вибором царів чи імператорів затверджувався «жрець». Отже, у нього був досить високий сан, якщо він самим Цезарем вибирався. На які ще посади вибирав самочинно Цезар? Ось що пише Філострат у життєписі софіста Діонісія: «Імператор Адріан намісника, або префекта вибирав не низького походження, але призначав його із тих, хто був приписаний до вершницького стану, так само як із тих, хто в Музеї утримувався». (297) Так само про Полемона: (298) «Зарахував його Адріан до співдружності Музею, до єгипетської трапези». (299) Але зауважу, що у нього написано κύκλῳ, «кругу» (який вираз я, зі свого боку переклав як – «співдружність»). Як я вважаю, він означає, що вчені, перш ніж були вибрані, уже складали якусь співдружність видатних людей. Тобто, перш ніж для кого-небудь із них виявлялося вільним місце. Однак їх підтримувала надія, що вони, потім, згідно порядку, його займуть. Афіней також згадує про дари, принесені правителем, коли говорить «про якогось Панкрата, (300) поета, з неабиякою часткою таланту який полестив Адріану, вихваляючи його Антиноя» (кн.XV) (301) «Цей поет, - відмічає він, - мілко полестивши, був удостоєний годування в Музеї». (302) Також багато повідомляють про розташування і статус Музею Страбон і інші автори. Та буде дозволено додати, що зовсім не пусте і безтурботне життя вели мужі, що там проживали (як би вони могли так жити, будучи у всіх на виду?), але проводили час в письменницькій праці, в диспутах, в читанні. Так, Спартіан (303) передає, що «Адріан задавав ученим Музею багато запитань і з ними їх обговорював» (304) Додай до цього із Світонія, який у життєписі імператора Клавдія (гл. XLII) пише: «до колишнього Музею він приєднав новий, щоб там щорічно читалися нові книги» (306) Я завершую, о ясновельможний княже. І я закликаю, щоб ти, походження благородного, для всіляких великих справ народжений, супроводжуваний славою, далі ступав по цьому шляху і, розповсюджуючи книги і просвіту, обезсмертив у віках своє ім’я.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

Ця книга досить гідна, щоб бути виданою у світ, оскільки, окрім розповіді про походження бібліотек, вона показує їхнє призначення, які знання можуть слугувати в якості зразка і спонукання до діяльності. Справедливо, якщо вибрати кого-небудь із знаменитих авторів, Северин Боецій називав бібліотеки надійними пристанищами філософії, бо в них, разом із освіченим читачем, сама наука про речі людські та божественні розсуджує.

Гвільєльм Фабріцій Новімаг, апостольський і архієпископський цензор.

ПРИМІТКИ:

282)… Senec. De tranquil., IX, 5.

283)…Передаючи назву святилища Муз кирилицею, дослідники зазвичай пишуть Мусей, або Мусейон, але для Ліпсія це слово звучало Музей – із дзвінким «s» між голосними. І в нашу мову слово «музей», похідне від древніх храмів Муз прийшло саме в такому звучанні. В коментарях приводяться обидва варіанти – Мусей (Музей).

284)… Strab., XVII, 1, 8. Фрагмент приводиться у перекладі Г.А. Стратановського.

285)…Місце для прогулянок – перипат (περίπατος). Перипатами греки називали криті галереї, що зазвичай оточували по периметру сади або двори гімнасіїв. В них можна було сховатися від Сонця. У Арістотеля в афінському Лікеї перипати слугували місцем занять глави школи з учнями, звідціля перипатетики послідовники філософії Арістотеля.

286)…Екседра. Прибудова до стіни будови, або ніша в стіні, напівкруглої форми відкрита до саду або двору. В ній встановлювалися кам’яні лави, що спускалися амфітеатром до подіуму. Використовувались для читання лекцій, диспутів, концертів. Можливим аналогом такої побудови в Олександрії є будівля з трьома екседрами на віллі Адріана в Тибурі (будівництво там почалося зразу після повернення Адріана з подорожі по Єгипту).

287)…Великий дім (οῖ̓κος μέγας). Загальне житло для вчених Мусею (Музею). Прикметник «великий» у Страбона не дає уявлення про його справжні розміри, так як це могла бути лише найбільша побудова на сакральному просторі храму. Скоріш за все вона займала центральну частину внутрішнього двору. Екседра могла бути вбудована в одну із її стін.

288)… Загальна їдальня. Так називається не кімната для звичайних обідів, а приміщення для священної трапезної (συσσίτιον), де за спільним столом їлась жертвенна їжа. Учасники трапези вірили, що на ній незримо присутні Музи, які дарують їм натхнення.

289)… Страбон має на увазі Гая Юлія Цезаря Октавіана Августа, якого після перемоги над Антонієм і Клеопатрою Сенат уповноважив керувати новою римською провінцією Єгипет. Вона отримала статус імператорської провінції. В прерогативу імператора входило і призначення верховного жерця Єгипту. Цей звичай зберігався, очевидно, до кінця Імперії. В часи Адріана, про які згадує як про «золотий вік» Флавій Філострат, який жив через століття, верховним жерцем Мусея (Музея) був імператорський секретар Юлій Юстін, він же був верховним жерцем Олександрії і всього Єгипту і ще завідував Грецькою і Римською бібліотеками в Римі, на форумі Траяна. Це свідчить про те, наскільки важливе значення бібліотечній справі надавали монархи династії Антонінів.

290)…Луцій Флавій Філострат Афінський (Філострат Старший) (170/172 - 247/250 рр. н.е.). Грецький письменник, представник сімейства Філостратів, яке дало античній літературі декілька авторів. Жив у Римі і був членом ученого гуртка Юлії Домни, дружини імператора Септимія Севера. Членами гуртка, можливо були згадувані Ліпсієм в попередніх главах Діон Кассій, Серен Саммонік і Афіней. Найбільш відомий твір Філострата Старшого – біографічний роман про життя філософа – чудотворця Аполлонія Тіанського. Ліпсій цитує «Життя софістів» Філострата – збірку життєписів знаменитих мудреців від древності до Римської імперії (періоду так званої «другої софістики»).

291)…Діонісій Мілезійський (Діонісій Софіст) (І – ІІ ст. н е.). Грецький софіст, виходець із благородної сім’ї (як повідомляє про нього Філострат), вивчав премудрості халдейських жерців, добився загального визнання своїми ораторськими здібностями, був осипаний милостями імператором Адріаном, і добився зарахування його до спільноти Олександрійського Мусея (Музея). В ефесі (Мала Азія) йому поставили пам’ятник. В цьому ж місті, знаменитому, окрім іншого, своєю бібліотекою (бібліотека Цельса), Діонісій був похований.

292)… Philostr. Vitae soph., I, 524 (XXII, Dionys., III, 3).

293)…Тимон Силлограф (Тимон Фліунтський) (320 – 230 рр. до н. е.). Філософ школи скептиків, родом із Фліунта (Пелопонес), учень засновника школи Піррона, сатиричний поет, що писав Сілли (жанр сатиричних віршів, що пародіюють епічний гекзаметр). Звідціля і його прізвисько Сіллограф. Окрім Сілл він писав трагедії, комедії, епічні поеми, байки, складав афоризми, займався коментуванням Гомера. В Олександрії він користувався покровительством Птолемея ІІ Філадельфа, але потім переїхав до Афін. Можливо, його скептичне ставлення до Мусею (Музею), обумовлено тим, що він не зміг сам зайняти там місце.

294)…Ця епіграма відома за твором Афінея «Банкет мудреців» (Athen., I, 41, 22d), при цьому письменник спочатку переказує її прозою, потім дає віршований текст. Ліпсій приводить цитати у зворотному порядку.

295)… Ibid.

296)…Пританей. Будівля круглої форми на афінській Агорі, де засідали п’ятдесят виборних пританів (букв. правителів), що складали державну Раду Афін. Притани отримували там безкоштовний обід, цієї ж честі – обідати з пританами за державний кошт – удостоювалися кращі громадяни і почесні гості міста.

297)… Philostr. Vitae soph., I, 524.

298)… Полемон ( біля 97 – біля 153 рр. н.е.). Софіст, який викладав ораторське мистецтво у Смірні (Мала Азія), користувався особливою прихильністю імператора Адріана. В якості посла від Смірни часто бував у Римі. Збереглися його надгробні промови. З ними Юст Ліпсій міг познайомитись за виданням 1576 року, що було виконане гуманістом Анрі Стефаном (1528 – 1598 рр.) За переказом, захворівши невиліковною хворобою, Полемон велів поховати себе живим.

299)… Philostr. Vitae soph., I, 533.

300)…Панкрат Аркадський ( І – ІІ ст. н.е.). Поет, астролог і маг, що жив у Єгипті. Йому приписують поему про рибальство. Окрім Афінея про нього, з властивою для нього уїдливістю, пише Лукіан Самосатський у творі «Шанувальники брехні і розсудливий».

301)…Антиной (біля 110 – 130 рр. н.е.). Раб і коханець імператора Адріана, співак і танцівник, який супроводжував імператора у всіх його подорожах. Під час плавання по Нілу, упав чи кинувся у воду з корабля. Це самогубство (чи нещасний випадок) настільки засмутило імператора, що він засновував на честь Антиноя міста, ставив йому статуї і добився від Сенату обожнювання Антиноя. Його зображення в образі божества були і на віллі Адріана в Тибурі. Басейн вілли називався Канопом, за назвою нільського рукава, де потонув Антиной.

302)… Athen., XV, 677е.

303)…Елій Спартіан (IV ст. н.е.). Один із «Авторів життєписів Августів». Йому належить життєпис Адріана, який відкриває всю збірку.

304)… SHA Hadr., XX, 2. Спартіан називає олександрійських учених professores (ті, що публічно навчають). Звідціля – сучасне слово професор.

305)…Тіберій Клавдій Цезар Август Нерон Германік (10 р. до н.е. – 54 р. н.е.) Римський імператор із династії Юліїв – Клавдіїв, правив з 41 року. Був зведений на престол солдатами, після убивства свого попередника Гая Калігули. Стративши змовників, він, потім, правив у згоді з Сенатом, не прибігаючи до репресій. Клавдій багато займався історичними дослідженнями і написав історію етрусків – народу, що жив у Італії ще до легендарного приходу туди троянця Енея, і сучасників римлян – карфагенян. Ці твори він повелів читати публічно в зробленій за його наказом прибудові до Олександрійського Мусею (Музею).

306)… Svet. Div. Claud., XLII, 2. Про цю прибудову до Мусею (Музею), називали її Klaudieon, говорить Афіней (Athen., VI, 240b).

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602