Про знаменитих іноземних полководців

АРІСТІД.

1. Арістід, син Лісімаха, афінянин, був майже ровесником Фемістокла, і вони суперничали за першість, насилаючи один на одного звинувачення. (33) Їхні суперечки показали наскільки красномовство сильніше за чесноти. Хоча Арістід відрізнявся такою чесністю, що, наскільки я знаю, опинився єдиним, хто на людській пам’яті отримав прізвисько Справедливого, однак Фемістокл підірвав його авторитет і за допомогою «черепків» він був засуджений на десятилітнє вигнання. (34) Розповідають, що коли Арістід зрозумів, наскільки неможливо переконати збуджений натовп, і направився на вихід із зібрання, на очі йому попався якийсь чоловік, що писав його ім’я для вигнання; Арістід спитав, чому він це робить і що натворив Арістід, щоб стати гідним такого покарання. А той відповів: Арістіда, мовляв, я не знаю, але не подобається мені, що він зі шкіри ліз, щоб величатися перед іншими прізвиськом Справедливий. Кінця вигнання, визначеного згідно із законом в 10 років, Арістід не дочекався – приблизно на шостому році його вигнання Ксеркс вторгся до Греції, і народ проголосував, щоб Арістід повернувся на батьківщину.

2. У морській битві при Саламіні він брав участь ще до того, як відмінили винесений йому вирок. Він же був афінським стратегом у битві при Платеях, в якій греки розбили Мардонія і знищили варварське військо. (35) На воєнній ниві, окрім цього пам’ятного командування він нічим більше не відзначився, але багато чого досяг у тих справах, де проявились його справедливість, безпристрасність і чесність. Головний же успіх, завойований його справедливістю, був у наступному: коли він знаходився при загально грецькому флоті разом з Павсанієм, під керівництвом якого був розбитий Мардоній, то завдячуючи його порядності верховна влада над флотом перейшла від спартанців до афінян. До цього часу лакедемоняни командували і на морі і на суші, а потім розбещеність Павсанія і сумлінність Арістіда привели до того, що майже всі грецькі держави вступили в союз з афінянами і вибрали їх своїми ватажками проти варварів. (36)

3. На випадок, якщо вороги вирішать почати нову війну, заради більш успішного їх відбиття зробили так: призначили Арістіда і доручили йому вирішити, який внесок повинна зробити кожна держава на будівництво кораблів і утримання війська. Щорічно, за його визначенням, 460 талантів поступали на Делос. Ці гроші вважалися загальною казною, пізніше вони були перенесені до Афін. (37) Велика чесність Арістіда більш за все проявилась в тому, що розпоряджаючись таким ділом, він помер у глибокій бідності, ледве залишивши гроші на похорони. З цієї причини його дочки виховувалися на громадський рахунок і були видані заміж з приданим, яке виділили з державної казни. Помер же він приблизно на 5-му році після вигнання Фемістокла із Афін. (38)

ПРИМІТКИ:

33)…Достатньо точно відома дата народження Фемістокла – біля 524 р. до н. е. Арістід, що виступав в 508 р. до н. е. на боці законодавця Клісфена, міг бути декількома роками старше свого суперника.

34)… Про «суд черепків» - остракізм див. вступну статтю. Арістід був вигнаний з Афін в 483 р. до н.е. за три роки, а не за 6 років до походу Ксеркса.

35)…18 вересня 480 р. до н.е. – битва при Саламіні, 9 вересня 479 р. до н. е. – битва при Платеях. Після них назавжди припинилися походи до Європи.

36)…Угода про створення Афінського морського союзу відноситься до 477 р. до н. е.

37)…Данина, встановлена Арістидом, - знаменитий форос, який щедро використовувався на потреби афінської держави. У важкі роки сума, встановлена Арістидом знижувалась до 410 талантів, але під час Пелопонеської війни, за правління крайньої демократії, збільшилась до 1300 талантів.

Союзна казна була перенесена з Делосу в Афіни в 454 р. до н. е. після загибелі в Єгипті афінської армії і флоту, спрямованих на підтримку антиперського визвольного повстання.

38)…Остракізм Фемістокла – 471 р. до н. е. Арістід помер в 467 – 466 рр. до н. е. На початку 467 р. до н. е. він ще був присутнім на виставі трагедії Есхіла.

ПАВСАНІЙ.

1. Спартанець Павсаній (39) був великим чоловіком, але в різних життєвих обставинах проявляв себе по-різному, бо володів як блискучими чеснотами, так і важкими пороками. Найславнішим його ділом стала битва при Платеях. Тоді під його керівництвом невелике грецьке військо примусило до втечі царського сатрапа Мардонія, мідійця родом, царського зятя, одного із перших серед персів по хоробрості і розуму, що стояв на чолі 200 тисяч піхотинців, відібраних ним поголовно, і 20 тисяч вершників, причому у битві загинув і сам полководець. Запишавшись цією перемогою, Павсаній почав сильно каламутити воду і великі задуми городити. Але спочатку йому дали відсіч, і сталося це, коли він відправив до Дельф золотий триніжник зі здобичі з віршованим написом, який говорив, що під його керівництвом варвари були знищені при Платеях і що на честь цієї перемоги він приносить дар Аполлону. Спартанці зішкребли ці рядки і написали тільки назви держав, що приймали участь у розгромі персів. (40)

2. Після цієї битви Павсаній був посланий на чолі загальногрецького флоту на Кіпр і на Геллеспонт вигнати з тих країн гарнізони варварів. Вдало справившись і з цим завданням, він почав триматися ще більш зарозуміло і почав переслідувати ще більш зухвалі цілі. Так, оволодівши Візантієм, він захопив у полон багато знатних персів, серед яких були і царські родичі, і таємно відправив цих останніх до Ксеркса, прикинувшись, наче вони втекли з в’язниці; разом з ними відпустив він ерітрейця Гонгіда, доручивши йому передати царю листа, в якому, як повідомляє Фукідід, було написане наступне: «Павсаній, спартанський полководець, люб’язно відсилає до тебе захоплених у Візантії полонених, узнавши, що вони твої родичі, і сам бажає з тобою поріднитися. Тому, якщо ти не проти, дай йому в дружини свою дочку. (41) Якщо ти це зробиш, він обіцяє знову, з твоєю допомогою, підкорити твоїй владі і Спарту, і всю іншу Грецію. Якщо ти хочеш, щоби відбулося що-небудь з того, що він пропонує, пошли до нього вірну людину, з якою б він міг домовитись». Цар, надзвичайно радий спасінню стількох досить близьких до себе людей, зразу ж відправляє до Павсанія Артабаза (42) з листом, в якому надзвичайно його розхвалює і просить використати всі можливості для виконання обіцяного, завіряючи, що у випадку вдачі не відмовить йому ні в чому. Упевнившись в благоволінні царя, Павсаній почав діяти більш рішуче і тим самим викликав у лакедемонян підозру. Після цього його відкликали додому, судили, звільнили від звинувачення, що загрожувало смертю, але оштрафували. Назад до флоту його з цієї причини не послали. (43)

3. Однак невдовзі він з власної волі повернувся до армії і явно виказав там свої наміри – не стільки підступні, стільки безумні, бо він тоді відкинув звичаї батьківщини і навіть самий спосіб життя і одяг змінив. Він користувався царським начинням і носив лідійські наряди, водив за собою охоронців із мідійців і єгиптян, влаштовував розкішні банкети за перським звичаєм, що викликали обурення присутніх, не допускав до себе відвідувачів, гордо відповідав, жорстоко командував. До Спарти він повертатися не хотів, але відійшов до Колон, що розташовані в області Троади, і там плекав плани, згубні як для батьківщини, так і для нього самого. Провідавши про це, спартанці направили до нього послів з жезлом, на якому за їхнім звичаєм було написано, що, якщо він не повернеться додому, то його засудять на смерть. Ця звістка збентежила Павсанія, але, надіючись, що і цього разу вдасться відвернути небезпеку за допомогою грошей і впливу, він повернувся на батьківщину. Тільки-но він з’явився додому, як ефори кинули його до темниці, бо за спартанськими законами ефор міг так поводитися з царем. (44) Із в’язниці він все-таки звільнився, але з підозри тим не менш не вийшов. По-перше збереглася думка, що він уклав з перським царем союз. По-друге, є деякий рід людей, яких називають – ілоти; багато їх обробляють поля лакедемонян і несуть рабську службу. Підозрювали, що їх він теж підбиває до бунту, зманюючи надією на свободу. Але оскільки ніяких очевидних доказів цих злочинів не було, то і звинувачувати його було ні в чому; судити ж такого високопоставленого і славетного мужа на основі підозри вважали непристойним, воліючи почекати поки все не розкриється само собою.

4. Одного разу юнак Аргілій (45), якого Павсаній раніше пристрасно любив, отримавши від нього листа до Артабаза, засумнівався, чи немає бува у посланні чого-небудь про нього самого, оскільки ніхто з попередніх гінців, направлених по такому ж ділу в ту ж сторону назад не повернувся. Послабивши шнурівку і знявши печать, він переконався, що, доставивши листа на місце призначення, він неодмінно загине. Були там і відомості, що стосувались того, про що домовились між собою Павсаній і перський цар. Цього листа Аргілій передав ефорам. Не можна не відзначити тут спартанську сумлінність, адже навіть таке свідчення не заставило ефорів арештувати Павсанія: вони вирішили, що силу треба використати тільки після того, як він сам себе видасть. Отже, вони указали донощику, що йому слід робити. Є на мисі Тенар храм Нептуна, недоторканість якого поважають всі греки. Донощик втік туди і сів на олтар. Поряд з олтарем спорудили підземну комірку, з якої було чутно все, про що говорили з Аргілієм. Сюди спустилось декілька ефорів. Як тільки Павсаній узнав, що Аргілій втік до укриття, він в сум’ятті з’явився туди і, побачивши, що юнак сидить на олтарі, віддаючи себе під захист бога, спитав його про причину такого раптового вчинку. Той і розповів йому, що він вичитав у листі. Злякавшись ще більше, Павсаній благав, щоб втікач мовчав і не видав того, хто зробив для нього стільки добра, обіцяючи юнакові щедру нагороду, якщо, той пробачить його і допоможе вибратися із цього діла.

5. Переконавшись у всьому, ефори вирішили, що буде зручнішим арештувати його у місті. Туди вони і відправились одночасно з Павсанієм, який повертався до Лакедемону з надією, що Аргілій його пробачив. На шляху його вже були готові схопити, але він зрозумів, що попав в западню по виразу обличчя одного з ефорів, який хотів йому допомогти. Отже, випередивши переслідувачів на декілька кроків, він заскочив до храму Мінерви, яку йменували Міднодомною. Ефори зразу ж завалили двері храму, загороджуючи йому вихід, і розібрали дах, щоб він скоріше помер під відкритим небом. Кажуть, що в ті часи була ще живою мати Павсанія і що ця пристаріла жінка, узнавши про його злочин, одною з перших принесла камінь до порогу храму, щоб замурувати сина. В решті-решт, він був винесений зі святилища напівмертвим і тут же віддав дух. Так ганебна смерть Павсанія затьмарила його велику воїнську славу. Деякі пропонували заховати його тіло там, де ховали страчених, але більшість не згодилась, і його поховали в стороні від того місця де він помер. Пізніше за рішенням Дельфійського бога від був вийнятий із землі і похований там де помер.

ПРИМІТКИ:

39)…У Непота немає даних про походження Павсанія. Цей високородний спартанець був внуком царя Олександра з дому Агіадів. Після загибелі Леоніда при Фермопілах опікуном малолітнього царя Плейстарха, сина героя, став брат Леоніда, Клеомброт; після раптової смерті Клеомброта напередодні Саламінської битви – син померлого Павсаній.

40)…За уявою греків слава перемоги належала всьому війську, а не полководцю. Наприклад, коли переможець при Марафоні Мільтіад домагався оливкового вінка, якийсь Софан сказав у Народному Зібранні : «Коли ти, Мільтіад, наодинці переможеш варварів, тоді і вимагай почестей для себе самого» Першим почав писати своє ім’я на посвятних дарах афінський стратег Іфікрат.

41)…За свідченням Геродота, Павсаній обручився з дочкою Мегабата, двоюрідного брата Дарія, який був в 478 р. до н. е. намісником Фрігії при Геллеспонті.

42)…Ксеркс відправив Артабаза намісником до Фрігії на заміну Мегабату. Артабаз став сполучною ланкою між Павсанієм і перським царем.

43)…Перший раз Павсаній був відізваний після командування (весною 477 р. до н. е. його спробували замінити Доріеєм). За скаргами союзників йому пред’явили тоді звинувачення в насильстві над приватними особами. Після суду Павсаній на свої гроші спорядив трієру і відправився на Геллеспонт битися за грецьку справу. Вигнаний афінянами з Візантію, він облаштувався в Колонах.

44)… Для арешту царя потрібні були голоси трьох ефорів з п’яти.

45)…У Фукідіда – юнак з міста Аргіла, що у Фракії. Детальну розповідь про повалення Павсанія див. у Фукудіда.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Рим, І ст. до н. е.