Грибний капелюшок
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Колись, у дні своєї давно минулої, але все ж таки доволі прекрасної молодості старому Капелюшкові дуже подобалося бувати в театрах, на виставках і концертах разом з Бабусею, яка в ту пору теж була ще зовсім юною і свіжою, як молоденька травнева троянда. Немов двоє приятелів, вони любили прогулюватися теплими літніми вечорами людною набережною під чарівні звуки вальсів у виконанні духового оркестру, із задоволенням ловлячи захоплені погляди кавалерів. Скільки було романтичних мрій і трепетних завмирань підкорених сердець... ах, на те вона й неповторна молодість!
Але, як сказав колись мудрець: "Проходить все", хоча ніщо не минає безслідно, закарбовуючи в пам`яті незабутні моменти минулого життя… Втім, ось уже безповоротно канули в Лету ті легкі безтурботні роки. Тепер старенький капелюшок все більше часу проводив в оточенні товстих пихатих фотоальбомів на верхній полиці темної комори, з легким світлим сумом згадуючи те далеке минуле. Однак, коли приходила туманна пора грибів, все одразу змінювалося, і життя знову наповнювалося радістю та справжнім сенсом. Тоді Капелюшок і Бабуся суцільні дні разом проводили в лісі, прикрашеному першими проблисками духмяного осіннього багрянця. Там вони відшукували міцні чисті боровички на товстеньких ніжках і акуратно складали їх у кошик. Повернувшись із лісу, вірні друзі влаштовувалися на потемнілій від часу лавці біля хвіртки до затишного яблуневого саду. Тут вони відпочивали і з насолодою слухали безтурботний спів птахів, з радістю думаючи про те, як завтра приїдуть у гості улюблені онуки, і з яким задоволенням вони уплітатимуть гриби тушковані у сметані. Бабуся була щаслива – на її обличчі сяяла тепла посмішка, і старенький капелюшок щиро радів разом з нею. Аякже, адже він тепер був не просто капелюшком, а Грибним – вірним помічником Бабусі.