17хв
для всіх
4
    
  1 | 1  
 © Анатолій Валевський

Дивак

Дивак

з рубрики / циклу «Мініатюри»

Жив собі був один Дивак. Його справжнім ім`ям ніхто не цікавився, а диваком прозвали за надто ввічливі манери та скромність, якими він дуже відрізнявся від оточення, як ота біла ворона. Він обожнював музику, вірші та квіти, а особливо – зірки. Звідки і коли прийшов цей мрійник у тихе маленьке містечко, ніхто не помітив, бо, як завжди, кожен був зайнятий власними справами. Спочатку на нього і зовсім уваги не звернули – чи мало хто там з`явився, аби не заважав...

Життя неквапливо йшло своєю чергою, і ніхто навіть не згадав би про сором`язливого прибульця, якби одного разу хтось із сусідів не помітив випадково, як Дивак майструє в саду сходи. Та не звичайні, а такі високі, наче збирався залізти по них на саме небо. Незабаром про це вже знала вся округа, і за дивним сусідом почали приглядати. А він цілеспрямовано усе нарощував сходи та нарощував. І ось нарешті настав час, коли вони стали такими високими, що верхні перекладини вже було й не розгледіти. Щоправда, у сусідів на той час остаточно урвався терпець стежити та підглядати, і вони знову зайнялися своїми повсякденними справами. Мабуть тому ніхто й не помітив, як одного разу опівночі, прихопивши саморобний козуб з кришкою, Дивак почав рішуче підніматися сходами і незабаром зник за хмарами, а повернувся лише під самісінький ранок – втомлений, проте щасливий. Крізь шпаринки щільно закритого козуба сочилося примарне сріблясте сяйво. З тих пір щоночі романтик вирушав сходами у свої загадкові подорожі у захмарність.

Як завжди, літо скінчилося непомітно. Настала спочатку золотава осінь, яка поступово змінилася на прохолоду й вологу. І одного разу, розібравши незвичайні сходи, так само несподівано, як і з`явився, Дивак зібрався і пішов. Ніхто не знає чому і куди… але, коли через кілька дощових днів опало листя, всі побачили на деревах саду зірки, що ніжно мерехтіли в осінньому серпанку. Сором`язливий романтик старанно збирав їх ночами і тепер залишив у подарунок мешканцям містечка, щоб вони мали можливість мріяти навіть коли нічний небосхил затягнутий завісою темних хмар.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!