Миті життя
Тиша... Тільки надворі дощ безупинно, ніби божевільний, стукотить у вікно. Дивишся, як каплі води, зливаючись у маленький водоспад, з шумом падають на землю. Спокій, такий очікуваний, витісняє сумні думки і чомусь стає тепло десь біля серця. І здавалося б, можна на це диво дивитися вічно, спостерігаючи за плином води, чистої, дзеркальної, яка все біжить, мов час... Незупинно... Нестримно.
А людина, мов та капелька води, кружляє у водовороті часу, подій, почуттів та емоцій і не може зупинитися. Бо що означає зупинка? Кінець. Але ні, ми рухаємося. Народжуємося, дорослішаєм, закохумося, народжуємо дітей і так завжди. Це незмінно...