Річниці випадковій зустрічі присвячується
У нашому житті нічого просто так не стається. Усе повинно мати причину і логічне завершення. Навіть тоді, коли розумієш, що твоє життя тільки пряма. Звикаєш до цієї думки місяцями, а от коли змирившись з тим, шо все саме так – життя робить різкий поворот . Такий не помітний, але занадто перехоплюючи подих. І тут уже важко розібратись від чого… Від того, що настільки схожі чи може, то кохання з першого погляду.
То був осінній прохолодний, загадковий вечір... Їй здавалося, що загадка та боязливість через те, що має їхати у гості до одногрупника. Познайомитись з його батьками, а звідти на поїзд – до Львова здавати сесію. Усе аж занадто банально. Та попереду її чекав величезний сюрприз, якщо це можна так назвати.
«Поїзд номер 26 прибуває на 3 колію. Нумерація вагонів починається з голови поїзда.» Час рушати. Сівши у вагон, була в шоці – спати їй тут точно не доведеться. Через храп пасажирів, який нервував уже з того моменту, коли зайшли у вагон. Рушили…Тут ще комусь надумалось кудись їти. І з цього моменту починається те, що не має логічного пояснення.
Спочатку, він сказав, що з цими тиграми не заснеш. Потім порадив лягати спати головою у напрямку руху потяга. І саме тут місце історії, схожої на казку, принаймні у її житті. Вони познайомились…Як виявилось, що їдуть в один університет. Пізніше зрозуміла, що не тільки навчальний заклад у них спільний.
Вона ніби розуміла і бачила, що це за людина, але отримавши чимало ударів долі, не хотіла відкривати для себе його таким, яким був насправді. В голові прмайнула думка: такий як інші, нічого особливого. Та всього через кілька годин, зрозуміє як глибоко помилялась. Зрозуміє більше, та й не тільки вона. Але «їхній потяг уже пішов», точніше його. Бути більше ніж просто друзями, попри багато спільного, тепер уже не мають права. Емоцій не сховати.
Їй не вірилось, що в житті бувають настільки схожі люди. Останнім часом розчарувалась в усіх, адже її поглядів на життя ніхто не розділяв, тоді заховала себе справжню для цього світу. Далеко у підсвідомості розуміла – є хтось хто зрозуміє. А де і коли?.. Ніколи не прагнула знайти відповідь на риторичне запитання. А ця зустріч дала можливість багато чого зрозуміти.
Як добре просто бути поруч з ним. Він мабуть єдиний за кілька годин здійснив усі її прості бажання. Так не буває – це лише сон. Вона прокинулась, збагнула все, а от, що то за почуття так і не зрозуміла. Мабуть звичка… Нічому іншому в її житті не місце. Це ще один урок, але можна було б і без нього. Нічого особливого в її життя він не вніс, а може вона ще просто не зрозуміла...
Вони ще протягом тижня підтримували звя´зки, але так склалися обставини, що їхні шляхи розійшлись. Їй хотілося задати ще багато запитань, але не встигла.
Єдине, що хотіла б дізнатись: невже люди уміють так гарно грати на публіку чи може вона зовсім у них не розбирається??? Це лише запитання – відповіді, можливо, дасть час.
А вона просто пам´ятає – сьогодні два тижні минає з моменту знайомства. Він віговорив, що будем друзями. Хіба ж такі найближчі люди зникають просто так із життя, ідуть по англійськи. Якби ж ти знав як було важко забувати, викреслювати такі чудові спогади. А берегти їх не варто.
Р.S. твоя Комашка
23.11.2012
