Вечірнє небо розіслалось над землею.
І хтось, ніби намистинки зорі погубив на нім.
А срібний місяць, ніби споглядає за усім,
Купаючись у річці між лілей.
І в тиші вечірні, лиш хвилі хлюпочуть.
Час пізній і більше нікому завадити їй.
Та десь тільки погляд ніжний
Сумними очима спостерігає за усім.
Вона прокинулась зі сну,
Там, де її вуста шепотіли його чарівне ім`я.
Душу смуток обійняв.
А серце у грудях битись почало частіше.
І з очей покотилась гаряча сльоза.
Та тільки тиша знає як страждає вона.
Хто в мріях її живе.
І кому думки присвячує ця дівчина.
За ким сумує і кого чекає.
Як троянда в`яне без води.
А в її карих очах можна побачить
Як втомилася від самоти.
Усе розуміє та серце благає одного
Хоча б просто почути голос його
Та доля стелила інші шляхи.
Як її жити, коли душа утікає до нього
І лише тонкі вуста порушують одиноку тишу щодня.
З надією і як молитву, вимовляючи його ім`я.
19.08.2011
