Що означає бути вченим-українцем?
Для розумної молоді (включно із стереотипами)
Почнімо з того, що ти не такий, як усі. Дитинство проходить у бібліотеках; ти хочеш пізнати більше, вірніше, по своїй наївності – знати все. Нерідко на величезних енциклопедіях садить зір і забуваєш про світ навколо. Ти не спілкуєшся з іншими дітьми, ти боїшся їх, як диких звірів, а вони знущаються з тебе і зневажають тебе. Інколи ти хочеш заслужити їхню довіру, дружбу – для цього ще більше вчиш і прагнеш показати свої знання, але вони називатимуть тебе хвальком-зубрилою і сміятимуться з тебе. Врешті до класу 7-8 ти так і не навчишся спілкуватися з однолітками, не матимеш друзів, однодумців, як і надалі. Ти боятимешся людей, їх компанії, і від цього ще більше поринатимеш у світ науки.
Наприкінці школи у тебе буде все менше вільного часу. Ти тягнутимеш на собі весь клас і рейтинг школи, але лишатимешся пустим місцем у суспільстві. Твої грамоти – нікому не потрібні, а мізерні премії все рівно ідуть на твій наркотик – книги. Посадиш здоров’я, тебе ніхто не розумітиме, особливо батьки. Вони захочуть, щоб ти пішов на юриста, економіста, лікаря чи журналіста, але ти підеш в науку.
В університеті все повториться, хіба що додасться гуртожиток і матеріальна скрута. Так, ти все більше захоплюватимешся своїм напрямом. Але всі конкурси і олімпіади можуть залишити тебе на 2-3 місцях, бо усі перші за гроші чи зв’язки дістаються діткам багатих татусів і маминим синкам, яким наука і твої знання байдужі. Ти не захочеш спершу змиритися з тим, що все в цьому світі вирішують гроші. Розповідатимеш моральні уроки класиків про добро і зло… Наївний і нерозуміючий світ, як в дитинстві.
У тебе скоріше за все не буде друзів і другої половинки. Звісно, є вірогідність, що ти зустрінеш таких же. Але дівчата оберуть багатшого, цікавішого і красивішого, якщо ти хлопець, а так само вчинять хлопці, якщо ти дівчина. Слабкий фізично, дивакуватий, непривабливий, самотній, з купою непотрібної інформації в голові – таким ти вийдеш з університету.
Якщо ти обереш патріотизм і залишишся в Україні, тебе чекає мізерна платня і жахливі умови. А ще – повне нерозуміння. Хай ти винайдеш ліки від раку чи СНІДу, знайдеш нову галактику, нові види рослин, відкриєш щось особливе – тебе, може, згадають абстрактним добрим словом, але ім’я забудуть вже через кілька років. Звикай, що країні і людям байдуже до тебе. Вони звикли використовувати річ, а не вшановувати відкривача.
Якщо ти поїдеш в іншу країну, умови будуть набагато кращі. Але ти там назавжди залишишся чужим. На своїй землі тебе проклянуть, поставлять клеймо зрадника. Ти втратиш рідну землю, так і не від найшовши нову.
Щоб відволіктися від проблем, поринеш з головою у роботу. Ти пізнаєш таке, що звичайні люди ніколи не бачили і не чули. Вони матимуть сім’ї, розваги, гроші, здоров’я, щастя. Ти – науку.
Ти працюватимеш і на пенсії. І не тому, що вона невимовно мізерна – тебе затягне цей наркотик. Інші, - наприклад, співаки, - майже нічого не робитимуть, розважатимуться і отримуватимуть мільйони. Деякі художники каляку-маляку рівня 2 класу видаватимуть за авангардизм чи кубізм і продаватимуть за мільярди. Ти будеш працювати, як коняка, і всі отримані копійки кидатимеш на знання. Співаків і художників пам’ятатимуть і вшановуватимуть, їх імена завжди будуть на слуху. Тебе забудуть.
Закінчення життя, як на диво, має багато варіантів. Можеш почати випробовувати на собі власні винаходи – і помилишся. Або закінчиш дні просто божевільним. Або божевільним фанатиком, який випробовуватиме все своє винайдене на людях. Ти на підсвідомому рівні помстишся за зламане життя і нерозуміння. Або так і загинеш на своїй роботі, серед купи листків і графіків. І напишуть – не витримало серце…
Ти зрозумієш, що проґавив ціле життя. Що ці знання нікому не потрібні і в тебе нічого немає. Ти лишишся наївною дитиною на весь свій вік. Плакатимеш в подушку ночами від безсилля. Наука доконає тебе.
Гарна робота – це та, яка улюблена? Наука – наркотик. Він коштуватиме для тебе надто дорого. Платою стане доля.
Зупинись, поки не пізно.
P. S. Або зламай стереотипи.
