Я обожнюю дощ

з рубрики / циклу «Казки»

Я обожнюю дощ. Навіть більш, аніж просто обожнюю –

Я закохана в дощ. Адже дощ – це завжди ідеал.

Я замріяний дощ із поривом палким ототожнюю,

Хоча дощ – він зупинить і злобу, і дикість, і шал.

Він приходить до мене у сни, що ніким не сполохані.

Він прощається тихо – але повертає завжди.

Ніжні краплі ніколи не будуть як гості непрохані,

І ніколи на землю вони не приносять біди.

Я обожнюю дощ. І, буває, він, скутий туманами,

Рветься просто в долоні, на крилах вітрів струменить.

А, буває, влітає в вікно, чистим сонцем поранений,

І заносить в кімнату вологу небесну блакить.

Я обожнюю дощ.

Лиш у ньому я не розчаруюся.

Він летить, як герой, - врятувати замучений світ.

Тихо дзвонить: «Люблю…»(чи це просто мені так почулося),

Доки сонце не спинить його променистий політ.

Візьміть участь в обговоренні

11.06.2020 19:34 Каранда Галина => ©

Як же ж гарно написано...
Олю, а як зараз - ти ще пишеш? Дощ любиш так само?

17.05.2013 22:33 Ірина Лівобережна

Дощ... Коли він теплий і сонячний, добре скинути взуття і просто щльопати по калюжам! Як у дитинстві! ))))

Гарно...теж обожнюю, крім зимових...а сьогодні особливо, хоч трошки нарешті))

) сонце залиш у Вінниці, а дощ жени сюди!))) моя черга його обожнювати!)) боюсь зурочити - зараз гримить.... але _НІ КРАПЛІ З НЕБА!!!((((
і мій улюблений розмір вірша!))))

16.05.2013 21:43 Світлана Рачинська

І я вже обожнюю!!! Хоч завжди любила, а зараз тільки його і чекаю)))Я захворіла на одержимість дощем... Чудесний вірш, захоплюючий і з гарним настроєм!!!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ