29.05.2013 16:57
only 18+
172 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Маріанна

Відчай

Чорнильна хмара стелиться по підлозі, повзе по стіні, вилазить з усіх щілин, про які необачно забули.

Хрускотом піску на зубах відлунює пронизливий жах. Від нього неможливо відплюватися, як і від піску.

Тікає в шаленому ритмі серце, та ґрати ребер не відпускають його з полону.

Безмежно хочеться зникнути, розчинитися, але навіть у цьому відмовлено.

Які ще жахи готує майбутнє? Що твориться тепер під покровом таємниці?

А прийде день і затопить триклята сірість, безвихідь, замкненість. Все як завжди. Наче нічого й не відбувається. Зневіра не має ніякого значення. Навіщо це замкнене коло?

Що ж тепер? Зціпити зуби, ковтнути розпечений свинцевий клубок, що застряг в горлі і чекати. Знову чекати?

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.05.2014 13:56  © ... => Ганна Василевська 

Дуже дякую) 

 29.05.2014 22:16  Ганна Василевська => © 

Чудово, особливо "ґрати ребер" сподобались)) 

 31.05.2013 13:52  © ... => Марієчка Коваль 

Дякую 

 31.05.2013 13:48  © ... => Наталія Сидорак 

Дякую за таку високу оцінку! 

 30.05.2013 14:26  Деркач Олександр => © 

Початок дуже сподобався - такий сюр!! на жаль до кінця не витримали(ІМХО) 

 30.05.2013 04:55  Наталія Сидорак => © 

Шикарний твір! величезний плюс! 

 30.05.2013 00:13  Марієчка Коваль 

так класно описали, хоч і ну... невесела мініатюрка, але словесно.. ух. Плюсік) 

 29.05.2013 20:20  Каранда Галина 

дуже добре вас розумію. та з цього стану треба якось вилазити.