23.12.2013 01:38

для всіх

217

2 | 2

 © Маріанна

Глухота

з рубрики / циклу «Місячне сяйво»

Слово з нами завжди. Слово з нами скрізь. Назви шукаємо всьому, що бачимо, чуємо, відчуваємо.

Воно поєднує і роз’єднує.

А якщо не можливо вимовити?

А якщо не можна почути?

Який світ без слів? Без звуків?

Повна тиша і німота.

Думки помирають не висловлені, розпирають груди, печуть всередині.

У світі без звуку можливий тільки рух ручки по паперу.

А папір у шухляду?

Написано все одно не те, що могло б бути сказано.

Мертве, як опале листя холодної осені.

Лабіринти пам’яті, що бережуть забуте життя.

Навіщо ж щоб чули?

Для чого випускати те, що хотів би, але не можеш сховати?

Щоб не опанувала глухота?