Інші
Вони інші. Зовсім, зовсім інші... Навіть якщо твій син, як дві краплини води схожий з тобою тодішньою — він не такий, як ти. І навіть якщо донька так само здіймає брови, коли співає у шкільному хорі — вона інша. Це дивне прозріння прийшло недавно - після того, як син радісно повідомив, що сьогодні у відповідь на вітання якогось дядька “Слава Україні”, він так голосно разом з однокласниками закричав “Героям слава!”, що ледь шибки з віконних рам не повилітали і не луснули барабанні перетинки... І тут тобі пригадалось, що був час, коли ти теж голосно, але не настільки, викрикувала “Завжди готовий!” у відповідь на якесь там “Піонер! Тра-та-тара-ра... велкеесем... комуністична партія... будь готовий!” Це було так давно і водночас ніби вчора... А ще різняться шкільні щоденники, які багато цікавих речей можуть розповісти про свого власника. Щоденник сина відрізняється від твого не лише обкладинками, а й “наповненням”. У тебе за весь період навчання в школі було лише два записи: “Ваша донька у їдальні перебирає харчами” і “запізнилася на політінформацію” (до речі, другий був набагато серйозніший ніж перший). У сина ж майорить великою кількістю записів, які кожен раз тебе ніби шпичкою штрикають у найболючіші місця... Це і “телефонував на уроці” (вкрай важливий дзвінок другу), і “задрімав” (випадково), і “катався на стільці” (забувся, що не можна) і “свистів на математиці” (губи якось самі скрутились у трубочку і видихнув більше повітря ніж завжди...) і багато (не уявляєте на скільки!) інших. А запис “Влаштував під кабінетом інформатики мітинг” твій син прокоментував так: “У нас, мамо, просто була мирна акція, я ж не знав, що це буде так голосно”. Вкотре дивлячись у блакитні очі сина, розумієш, що він каже щиро... Він просто інший, ніж була ти у неповних дванадцять... А ще він народився вже з присутнім його поколінню геном свободи, відсутністю стадного рефлексу і стандартного мислення. Тебе неабияк здивувало запитання сина, який спостерігав за явищем “ленінопаду”, “А хто такий Ленін?” Здивувало, бо ти впевнена була у його обізнаності. І не тому, що ти йому колись розповідала, а тому, що як таке можна не знати?!! Але хлопця це ніскільки не бентежить, бо в нового покоління — свої герої, свої плани на майбутнє, своє, інше життя, сповнене віри, впевненості у власні сили, з раціональними живими ідеями і безліччю нових геніальних відкриттів. Вони інші...
Київ, 21.03.2014
